Запорізької області
12.08.09 Справа № 11/278/09
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий -суддя Гончаренко С.А.,
при секретарі судового засідання -Вака В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопромснаб” (вул. Мазіна, буд. 17, к. 56, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112)
до відповідача: Казене підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600)
за участю представників
позивача: Святашов А.М. -дов. б/н від 09.07.2009р.;
відповідача: Кіктенко О.В. -дов. № 13 від 29.01.2009р.
про: стягнення 70212,95 грн., -
До господарського суду надійшла позовна заява ТОВ “Технопромснаб” про стягнення з казеного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” суми заборгованості за договором № 11/04/204 від 11.04.2008р. в розмірі 52863,91 грн. та 17349,04 грн. пені.
12.06.2009р. порушено провадження по справі призначені дата і час судового засідання. З метою надання додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Позивач наполягає на позовних вимогах з підстав, викладених у позові, зокрема зазначив, що відповідач не виконав зобов'язання, взяті на себе за договором поставки № 11/04/204 від 11.04.2008р., а саме не здійснив у повному обсязі поставлену кількість товару.
В судовому засіданні. яке відбулось 10.07.2009р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме, просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 18934,96 грн., нараховану за період з 30.09.2008р. по 10.07.2009р. Крім цього, позивач додатково просить віднести на відповідача судові витрати у вигляді витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги адвокатом в сумі 3400,00 грн. В частині стягнення суми основного боргу позовні вимоги залишилися без змін.
Заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає діючому законодавству, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та охоронюваних інтересів сторін та третіх осіб, тому судом приймається до розгляду.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 52863,91 грн. визнав. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечив з посилання на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україна, відповідно до якої нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Стверджує, що незастосування цієї норми порушує його права. Крім цього, відповідач з посиланням скрутне фінансове становище та п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить розстрочити виконання рішення рівними частинами на три місяця, починаючи з 01.08.2009р.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступні обставини.
Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
11.04.2008 року між сторонами укладений договір поставки № 11/04/204, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу -приймати товар та оплачувати його вартість.
Взяті на себе зобов'язання позивач виконав належним чином, так за видатковими накладними № РН-0000037 від 16.09.2008р. та № РН-0000039 від 25.09.2008р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 77929,69 грн. Факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей НБД № 200934-422 від 16.09.2008р. та НБД № 200964-452 від 25.09.2008р. Для здійснення оплати відповідачу разом із товаром та видатковими накладними були надані рахунки фактури № СФ-0000076 від 16.09.2008р. на 12012,05 грн. та № СФ-0000080 від 25.09.2008р. на 63772,94 грн.
Відповідно до п. 5.3 Договору відповідач повинен був здійснити оплату в розмірі 100% вартості кожної партії товару на поточний рахунок позивача на підставі виставленого рахунку протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару. Згідно із п. 4.5 Договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної покупцем (відповідачем).
Оскільки видаткові накладні представником відповідача були підписані 16.09.2008р. та 02.10.2009р. зобов'язання щодо оплати повинно було бути виконаним до 30.09.2008р. (включно) в сумі 12012,05 грн. та до 16.10.2008р. (включно) в сумі 63772,94 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконав. Частково перерахував на рахунок позивача 31.03.2009р. 20000,00 грн. та 14.04.2009р. 5000,00 грн.
За таких обставин, сума основного боргу за поставлений товар станом на час вирішення спору складає 52863,91 грн. Позовні вимоги в цій частині позивачем заявлені правомірно, підтверджені зібраними у справі доказами, відповідачем не оспорюються, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В п. 6.2 Договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну оплату поставленого тоару у вигляді пені в розмірі 0,1% від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
У судовому засіданні розрахунок пені був перевірений, та господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, в сумі 13500,70 грн., оскільки позивачем не були враховані вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
Оцінивши в сукупності специфіку роботи відповідача (стратегічне значення для економіки та безпеки держави), складне фінансове становище викликане фінансовою кризою, зростанням цін на сировину та енергоносії, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача: розстрочити виконання рішення на три місяця.
Разом із позовними вимогами позивач просив віднести на відповідача витрати, пов'язані із наданням правової допомоги адвокатом в сумі 3400,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” на підставах визначених частиною п'ятою ст. 49 ГПК України розподіляють витрати з надання правової допомоги щодо веред дня справи в господарському суді лише витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань.
Відповідачем до матеріалів справи наданий договір про надання юридичних послуг від 28.01.2008р. та копії платіжних доручень № 236 від 11.03.2009р. та № 284 від 10.07.2009р., в підтвердження оплати юридичних послуг. Відповідно до п. 1.2 договору про надання юридичних послуг від 28.01.2009р. та відповідно до графи “Отримувач” та “Призначення платежу” платіжних доручень виконавцем юридичних послуг є Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Святашов та Партнери”.
Господарський суд не вбачає підстав для віднесення вартості юридичних послуг в сумі 3400,00 грн. до складу судових витрат та покладання їх на відповідача, оскільки ТОВ “ЮК “Святашов та Партнери” не підпадає під визначення “адвокат, адвокатське бюро, колегія, фірма, контора та інші адвокатські об'єднання”.
Судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального Кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Казеного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600, ЄДРПОУ 00194731) на користь ТОВ “Технопромснаб” (вул. Мазіна, буд. 17, к. 56, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112, ЄДРПОУ 33178276) 52863,91 грн. основного боргу, 13500,70 грн. пені, 663,65 грн. державного мита і 288,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочити виконання рішення на три місяці, стягнувши:
- до 12.09.09 -22438,88 грн.;
- до 12.10.09 -22438,88 грн.;
- до 12.11.09 -22438,88 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Гончаренко С.А.
В судовому засіданні 12.08.2009р. за згодою представників позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.08.2009р.