Справа № 2-5603/10Головуючий у 1-й інстанції Базан
Провадження № 22-ц-1939/10 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія -
17 серпня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бахметова В. Х., Гірський Б. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в М.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від ЗО червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФ в М.Тернополі, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести їй перерахунок та здійснити виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з 01.06.2007р. по 01.05.2010 р. як особі, що у встановленому порядку набула статус дитини війни.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 травня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ГУ урозмірі 30% мінімальної пенсії за віком з з врахуванням вимог ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі 37 грн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в користь держави.
В задоводенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ в м. Тернополі просить рішення суду повністю скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права,
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в м. Тернополі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-Р/ і здійснити позивачу відповідні нарахування за період, коли дія цієї норми не була зупинена, але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Протягом 2007 - 2010 років їй не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період чинності Закону №2195-1У.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного суду від 09.07.2007 року в справі №6-рп/2002 р. та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 р. поновлено чинність ст.6 вищеназваного Закону з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону № 2195-ІУ не зупинялась, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року включно повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни , тому відмова УПФ в м. Тернополі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на
відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в м. Тернополі для виконання покладених на' нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині перерахування і виплати пенсії з 01 червня 2007 року правильним, оскільки неконституційність положень Закону було встановлено рішенням КСУ від 09 липня 2007 року.
Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308, ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від ЗО червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2