Провадження № 22-ц/490/5868/12 Справа № 2-2272/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 57
10 грудня 2012 року м. Дніпропетровськ колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Гайдук В.І., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Завідоновій К.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про поділ майна, -
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про поділ майна, в якому просила визнати будівельні матеріали, що складаються з: житлового будинку Б-1, гараж-майстерню Д-2 та прибудову а4-1, які знаходяться по вул. Рибінській, 74 в м. Дніпропетровську, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити його шляхом виділення їй у власність 1/2 частини цього майна.
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила в результаті поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності у розмірі 313703 грн (а.с.141).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та визнано будівельні матеріали, що складаються з житлового будинку Б-1, гараж-майстерня Д-2 та прибудова а4-1, що знаходяться по вул. Рибінській, 74 в м. Дніпропетровську об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнано за ОСОБА_2 право власності на ці будівельні матеріали та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 313703 грн. грошової компенсації (а.с.184).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, вказуючи на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права (а.с. 194).
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а оскільки цей будинок належним чином не введений в експлуатацію та не зареєстрований поділу підлягає саме будельні матеріали, які складаються з житлового будинку Б-1, гараж-майстерня Д-2, прибудова а4-1.
Проте з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії I-КИ №410489, виданого 26 липня 1975 року, позивачка та відповідач ОСОБА_2 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 26 липня 1975 року (а.с.8).
Батькові відповідачів ОСОБА_6, який помер 05 липня 1999 року, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 19 червня 1974 року Бабушкінським райкомунгоспом м. Дніпропетровська належав житловий будинок А-1 з господарськими спорудами: Г-вбиральня, №1-6, І - споруди, що розташований на земельній ділянці площею 543 м2 по вул. Рибінській, 74 в м. Дніпропетровську, який, після його смерті успадкували відповідачі в рівних частках, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25 грудня 2002 року (а.с. 63, 240).
Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:270:0038, виданого на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2006 року №116/34, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, площею 0,0572 га, що розташована по ул. Рибінській, 74 в м. Дніпропетровську для обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.9).
Згідно технічних паспортів станом на 07 червня 1978 року, на 27 вересня 2002 року та на 15 травня 2009 року житловий будинок №74 по вул. Рибінській в м. Дніпропетровську складається з: житлового будинку А-1, вбиральня Г, споруди за №1-6, замощення І. На даній земельній ділянці, відповідно до зазначених вище технічних документів, побудовано самочинно житловий будинок Б-1 у1978 році, гараж-майстерня Д-2 у 1982 році та прибудова а4-1, але в експлуатацію ці споруди не введені до цього часу (а.с. 55, 58, 110).
За змістом ст.ст. 24, 87, 90 ЗК УРСР (1970 року), які діяли на час виникнення правовідносин, земельні ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд надавалися громадянам у користування, а тому участь інших осіб у будівництві не створювало у них право власності на житловий будинок, крім випадків передбачених законом, який діяв на час виникнення правовідносин.
Оскільки, будинок Б-1 було побудовано у 1978 році, гараж-майстерню у 1982 році, відносно яких заявлено вимоги позивачем, тому до даних правовідносин не може бути застосовано норми Сімейного Кодексу України, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, та на які посилалася позивачка і суд у своєму рішенні, оскільки цей закон діє з дня набрання ним чинності і зворотньої дії у часі не має.
Крім того, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та посилаючись на норми сімейного права не звернув увагу на те, що користувачем земельної ділянки, її забудовником та власником житлового будинку був ОСОБА_6, батько відповідачів.
Таким чином спір, який виник між сторонами відноситься до цивільно правових відносин.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, ст.105 ЦК УРСР 1963 року громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.
Згідно із ч.6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Визнаючи право власності на будівельні матеріали за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і стягуючи грошову компенсацію із ОСОБА_2 суд не врахував положення ст. 105 ЦК УРСР (1963 року), які діяли на час виникнення правовідносин та ч. 6 ст. 376 ЦК України, що діє на даний час, оскільки спірні об'єкти нерухомості, а саме будинок Б-1, гараж-майстерня Д-2, прибудова а1-4, самовільно побудовані і право власності на них за відповідачами не визнано та не зареєстровано.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.209, 218, 303,307,309, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді