Провадження № 22-ц/490/5707/12 Справа № 2/401/379/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 27
12 червня 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Гайдук В.І., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Завідоновій К.Д.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника ОСОБА_3
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання кредитного договору недійсним, -
У лютому 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.
ОСОБА_6 - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року у якості правонаступника позивача залучено до участі у справі ТОВ «КЕЙ - КОЛЕКТ».
Рішенням Амур- Нижньодніпровського районного суду м. дніпропетровська від 17 квітня 2012 року позов ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» задоволено частково та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 406344 грн. 88 коп. та судові витрати, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між позивачем АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого відповідно до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року стало ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», та відповідачем ОСОБА_3 02 жовтня 2007 року було укладене кредитний договір про надання споживчого кредиту №11227107000, відповідно до якого банк надав останній кредит в розмірі 50000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в повному обсязі, але не пізніше 02 жовтня 2017 року (а.с.10-13).
Крім того в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02 жовтня 2007 року були укладені: договір поруки № 11227107000/П1 між АКІБ «УкрСиббанк» та між ОСОБА_5 а також договір поруки № 11227107000/П2 (а.с. 14, 15).
Відповідно до вказаних договорів поруки поручителі зобов'язуються відповідати перед Кредитором за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору №112217107000 від 02 жовтня 2007 року, в повному обсязі як існуючих в теперішній час так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 належним чином не виконує умови договору, станом на 14 лютого 2011 року відповідачі мають заборгованість перед банком за кредитним договором в сумі 406344 грн.88 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 344866 грн. 18 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом в сумі 52219 грн. 38 коп., а також нарахована пеня в сумі 9259 грн. 32 коп.
Статтею 99 Конституції України встановлено що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Разом з тим, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Так основним законодавчим актом, регулюючим правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно за ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з роз'ясненням Національного Банку України від 07 грудня 2009 року № 13-210/7871-22612 - операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Крім того, згідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Посилання ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві та її представника ОСОБА_2 у судовому засіданні на ст. 524 ЦК України щодо валютного зобов'язання, яке має бути виражене у грошовій одиниціУкраїни - гривні, а також відповідачем порушувалися права ОСОБА_3 та неодноразово змінювалися умови кредитного договору є помилковим, оскільки факт підписання ОСОБА_3 кредитного договору свідчить про згоду останньої з його умовами, в тому числі про отримання кредиту в доларах США. Крім того, ніщо не перешкоджало їй отримати кредит у національній валюті.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2012 року залишити без змін.
ОСОБА_6 набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді