Провадження № Справа № 22ц-4683/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.
Категорія
21 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Котушенко С.П.
суддів Максюта Ж.І., Романюк М.М.
при секретарі Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2010 року про залишення без розгляду заяви про скасування судового наказу,-
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2010 року заява ОСОБА_2 про поновлення троку та скасування судового наказу була залишена без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства просить скасувати ухвалу суду про залишення заяви без розгляду та постановити ухвалу про скасування судового наказу від 15 червня 2009 р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, АКІБ «УкрСиббанк» 21.05.2009 р. звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 40 165 грн. 65 коп.
15 червня 2009 р. Ленінським районним судом м.Дніпропетровська був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 40 165 грн. 65 коп. та судові витрати.
03.03.2010 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про поновлення строку та скасування судового наказу, посилаючись на те, що про існування наказу йому стало відомо лише 19 лютого 2010 р. при ознайомленні з виконавчим провадженням.
Згідно ст.104 ЦПК України після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування.
Відповідно до ч.2 ст.106 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 104 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду суддя виходив з того, що згідно повідомлення боржник отримав копію судового наказу 23.07.2009 р., а тому відсутні поважні причини пропуску строку звернення з заявою про скасування судового наказу. Однак з даним висновком погодитися не можна виходячи з наступного.
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, копії договору про надання споживчого кредиту, копії паспорту та в самому наказі божник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак копія судового наказу була надіслана у м.Нікополь. Будь які данні щодо проживання боржника у м.Нікополь в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням вищезазначеного судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що боржник належним чином був повідомлений та пропустив строк на подання заяви про скасування судового наказу без поважних причин, а тому ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2010 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.293, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2010 року скасувати і передати заяву про поновлення строку та скасування судового наказу для розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Судді: