36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.07.2009 р. Справа №19/112
за позовом Відкритого акціонерного товариства ім.Мічуріна, 37205, Полтавська область, Лохвицький район, с.Криниця
до Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ,5
про визнання незаконними дій
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
в судовому засіданні 09.07.2009р.:
від позивача: Зуб Ю. П.;
від відповідача: Крат В. В., Гармаш К. М., Крат А. В.;
в судовому засіданні 10.07.2009р.:
від позивача: Зуб Ю. П.;
від відповідача: Крат А. В.
В судовому засіданні 09.07.2009р. судом оголошено перерву до 10.07.2009р. згідно ст. 77 ГПК України.
Розглядається позовна заява про 1) визнання незаконними дій ВАТ «Полтаваобленерго»по відключенню об'єктів від електропостачання; 2) визнання дій по відключенню від електропостачання порушенням антимонопольного законодавства України; 3) визнання неправомірними дій по самовільному доступу до об'єктів права власності без згоди власника.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що дії щодо відключення електричної енергії на об'єктах позивача відбулося в зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію згідно угоди про погашення заборгованості від 01.09.2005р., яка позивачем не погашена.
В судовому засіданні 10.07.2009р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ВАТ ім. Мічуріна (позивач) та ВАТ «Полтаваобленерго»(відповідач) перебувають в договірних відносинах щодо постачання електричної енергії, про свідчить укладений між ними договір про постачання електричної енергії № 63 від 26.05.2003р. За умовами вказаного договору відповідач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію позивачу (споживачу), а позивач оплатити вартість спожитої електроенергії та інші платежі, передбачені договором.
Як свідчать матеріали справи, 05.07.2006р. відповідачем були відключені від електропостачання об'єкти позивача -відділок № 2 (КТП-10) м. Лохвиця та Винцех (КТП-69) с. Криниця. Зазначене підтверджується листом Лохвицької філії ВАТ «Полтаваобленерго»від 18.07.2006р. № 81-01-01/576, листом прокуратури Лохвицького району Полтавської області від 17.07.2006р., визнається відповідачем у відзиві на позов.
Згідно пояснень начальника Лохвицької філії ВАТ «Полтаваобленерго»від 09.07.2009р. електропостачання було відновлене на об'єктах позивача 07.07.2006р., що не заперечується позивачем.
Відповідач у відзиві на позов пояснив, що відключення електричної енергії на об'єктах позивача відбулося в зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію згідно угоди про погашення заборгованості від 01.09.2005р., яка позивачем не погашена.
Позивач, посилаючись на те, що відсутність заборгованості перед позивачем за електричну енергію встановлена постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2007р. по справі № 16/286, прохає визнати дії відповідача неправомірними.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Як свідчать наведені правові норми, позовні заяви про визнання незаконними дій можуть заявлятися стосовно оспорення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб правового захисту як визнання дій контрагентів за договором незаконними чи неправомірними не передбачений законодавством. Не передбачений такий спосіб захисту також Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.2007р. № 575/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Правилами користування електричною енергією, в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002р. № 928 (зі змінами та доповненнями).
Не передбачений такий спосіб захисту прав в Законі України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач.
Не передбачений такий спосіб захисту також умовами договору про постачання електричної енергії № 63 від 26.05.2003р., укладеного між сторонами по справі.
Натомість, ст. 25 Закону України «Про електроенергетику», п. 8.4 Правил користування електричною енергією, п. 3.2.2 договору № 63 від 26.05.2003р. передбачено, що споживачі електричної енергії мають право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення їх прав, згідно із законодавством. Але такі вимоги позивачем не заявлялися.
Позовні вимоги про визнання дій позивача порушенням антимонопольного законодавства є вимогами про встановлення факту, що не відносяться до тих фактів, які можуть бути заявлені самостійно.
Зазначені факти можуть бути встановлені судом і їм надана відповідна оцінка при розгляді матеріальних вимог по суті спірних правовідносин (наприклад стягнення збитків чи ін.), але вони не можуть заявлятися як самостійна вимога.
Заявлення вимог, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права є підставою для відмови у позові.
Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р., дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Оскільки позивачем заявлено вимоги, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Безрук Т.М.
Рішення підписано: