"01" червня 2006 р.
Справа № 9/98-1508
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Тернопіль, 46000
до Унітарного приватного підприємства "Металоресурси", м. Борщів
за участю представників сторін:
позивача: Кметик В.С., довір.
відповідача Пньов П.О., довір.
У розпочатому судовому засіданні представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками сторони у процесі відповідно до ст. 22 ГПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється за відсутності клопотання сторін.
Позивач -ТзОВ «Регіон» ,м. Тернопіль, (надалі Позивач, Товариство, покупець ) звернувся у 04.04.2006 р.. до господарського суду з позовом до відповідача -УПП «Металоресурси», м. Борщів, (надалі -Відповідач , Підприємство, постачальник) Тернопільської області, про стягнення 104800 грн., з яких 100 000 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати за товар та 4800 грн. неустойки за порушення строків поставки товару згідно договору № 23/02 від 01.02.2005 р.
В обґрунтування позову зазначається, що на виконання умов договору поставки платіжним дорученням № 1 від 21.04.2005 р. Позивач перерахував Підприємству грошові кошти у розмірі 200 000 грн. Згодом Відповідач повідомив , що поставити товар -геодезичне обладнання до терміну , вказаному у договорі, поставити не має можливості.
Вказана обставина зумовила покупця притримати оплату 40258 грн. до повної вартості товару.
За твердженням Позивача, Відповідач частково повернув на розрахунковий рахунок Позивача попередню оплату на суму 100 000 грн. в період з 17.08.2005 р. по 07.09.2005 р.
14.02.2005 р. Позивач надіслав Відповідачу листа з вимогою повернути залишок авансового (попереднього )платежу у розмірі 100 000 грн. Однак, 17.02.06 р. Підприємство, з посиланням на розписку від 15.02.2005 р. , відповіло , що не вважає себе зобов'язаним перед Товариством на суму 100 000 грн. , оскільки такі кошти готівкою були отримані особисто директором Товариства від директора УПП «Металоресурси».
Керівник ТзОВ «Регіон» заперечує як факт написання ним розписки , так і отримання коштів від керівника Підприємства , стверджуючи, що грошові зобов'язання, які виникли внаслідок вимог покупця повернути суму попередньої оплати виникли у Підприємства лише з моменту отримання ним листа, відправленого Товариством 14.02.2006 р. У ході судового розгляду справи, Позивач доповнив свої вимоги, та просить розірвати договір № 23/02 від 01.02.2005 р.
Відповідач заперечує доводи позову в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. Стверджує, що оскільки Товариство недоплатило 40 284 грн. до повної вартості товару, а ціни на геодезичне обладнання зросли , тому виконання договору поставки стало неможливим, про що постачальник повідомив покупця листом № 508/1-1 від 01.08.2005 р., а в період з 17.08.2005 р. по 07.09.2005 р. частково повернув на рахунок у банку покупцю сплачені останнім 100 000 грн. Решту суму, через відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку Підприємства, його керівник готівкою передав керівнику Товариства, що підтверджується розпискою від 15.02.2006 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:
01.02.2005 р. між Позивачем, як покупцем, та Відповідачем ,як постачальником, був укладений договір поставки № 23/02 , згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити техніку для проведення геодезичних робіт.
Згідно пунктів 3, 4 договору , поставці, яка мала відбутися до 31.12.2005 р. з можливістю дострокового виконання, передувала сплата покупцем до 01.05.2005 р. на розрахунковий рахунок постачальника ціни товару згідно додатку до договору.
Додатком до договору визначено асортимент, кількість ціну та загальну вартість техніки, що поставляється, на загальну суму 240 284 грн.
На виконання договору , як свідчить копія платіжного доручення № 1 від 21.04.2005 р. з відміткою у графі «призначення платежу» - «оплата за геодезичне обладнання згідно дог. 23/02 від 01.02.05 р». , Товариство перерахувало на розрахунковий рахунок Підприємства грошові кошти у розмірі 200 000 грн.
01.08.2005 р. листом № 508/1-1 Підприємство повідомило покупця , що виконання договору поставки неможливе через зростання цін , у зв'язку з чим зобов'язувалося перерахувати кошти, сплачені покупцем в якості попередньої оплати, на розрахунковий рахунок останнього протягом серпня 2005 р.
Обидві сторони стверджують, що 17.08.2005 р., 18.08.2005 р. та 07.09.2005 р. на рахунок Товариства у банку поступили кошти у розмірі 100 000грн.
Як випливає з відміток на банківських виписках з руху коштів на рахунку № 260060001300001 , МФО 338523, відкритому Підприємством у Тернопільській філії АТ «Український інноваційний банк» , підстава повернення Товариству коштів за загальну суму 100 000 грн. 17.08.2005 р. , 18.08.2005р. та 07.09.2005 р. визначена як «помилково сплачені кошти», що суперечить відміткам на платіжному дорученні № 1 від 21.04.2005 р. Покупця. .
Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16.03.95 р. N 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства незалежно від форми власності мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані на їх на їх рахунки кошти. Таким чином, якщо власник рахунка не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку. Роз'яснення такого змісту було надано Національним банком У країни листом N 25-011/46-181 від 09.01.98 усім банкам, у т.ч. комерційним.
В силу положень ч 3 ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин , якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як випливає з ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять належних доказів на те , що платник коштів -Товариство -вважав перерахування ним 200 000 грн. помилковим.
Подані сторонами докази не підтверджують тієї обставин , що Товариство зверталося з вимогою до отримувача коштів - Підприємства з вимогою повернути їх до 17.08.2005 р. . Відсутні також належні та допустимі докази щодо припинення договору поставки в порядку, визначеному законом чи договором до 17.08.2005 р. . Відтак, суд не визнає та відхиляє доводи обох сторін про те, що повернення 100 000 грн. в період з 17.08.2005 р. по 07.09.2005 р. відповідало цивільним правам постачальника , наданих йому законом або договором.
Аналіз договору поставки свідчить , що обов'язок постачальника поставити товар обумовлений виконанням покупцем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Отже, постачальник мав право при сплаті покупцем лише 200 000 грн. зупинити виконання, відмовитися від його виконання повністю або частково.
Однак, лист постачальника від 01.08.2005 р. за № 508/1-1, на якій посилається Відповідач як на підставу невиконання ним свого обов'язку з поставки, не свідчить про те , що підставою невиконання постачальником своїх зобов'язань є неповна сплата покупцем ціни товару і що він з цих підстав відмовився від договору.
Натомість досліджені судом докази та встановлені ним обставини вказують, що постачальник в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань щодо поставки товару з підстав, не передбачених законом та договором, чим порушив приписи ст. 525 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Договір від 01.02.2005 р. не передбачав права постачальника відмовитися від виконання зобов'язань з поставки товару. Тим більше, що його умовами допускалася дострокова поставка. Лист від 01.08.2005 р. за № 508/1-1 також не вказує на відмову від договору у зв'язку з невиконанням покупцем умов щодо оплати.
При таких обставинах справи, відсутні підстави вважати, що договір припинив свою дію з моменту отримання Товариством листа Підприємства за № 508/1-1.
Отже, постачальник не виконав зобов'язань з поставки товару до 31.12.2005 р. , не зважаючи на сплату покупцем 200 000 грн. із необхідних 240 284 грн. і будучи захищеним законом, згідно із яким у разі прострочки оплати товару покупцем продавець мав право вимагати не лише оплати товару, але й сплати процентів за користування чужими коштами ( ч. 3 ст. 692 ЦК України). В доповнення до цих наслідків, продавець також мав право на відшкодування збитків, спричинених невиконанням умов договору поставки на підставі ст. 611 ЦК України.
У свою чергу невиконання постачальником договору поставки до 31.12.2005 р. надає право покупцю, в силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати від постачальника повернення суми попередньої оплати і не позбавляє його права вимагати від особи, що порушила зобов'язання сплатити неустойки т збитків ( ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Листом від 14.11.2005 р. за № 0102, направленим в адресу УПП «Метало ресурси» 14.02.2005 р. і отриманого ним 16.02.20056р. (на що вказують відмітки на повідомлені про вручення потокового відправлення), Товариство вимагало у триденний строк повернути йому 100 000 грн. авансового (попереднього) платежу.
З огляду на таке, доводи Відповідача про те, що розписка від 15.02.2005 р., підтверджує виконання Підприємством, як боржником, грошових зобов'язань перед кредитором - Товариством, на суму 100 000 грн., суд вважає неспроможними, адже 15.02.2006 р. грошових зобов'язань перед Товариством Відповідач ще не мав.
Відповідач вказує на те, що через відсутність коштів на рахунку Підприємства в банку, його керівник сплатив власні кошти у розмірі 100 000 грн. керівнику Товариства, а згодом на підставі розписки керівник отримав у касі Підприємства в повернення виконаного ним за УПП «Металоресурси».
Главою 79 ЦК України допускається вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Однак, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення здійснюється у тому разі, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків і такі дії спрямовуються на їх попередження, усунення або зменшення.( ч. 1 ст. 1158 ЦК України) .
Відповідач не довів, що станом на 15.02.2005 р. майновим інтересам Підприємства загрожувала небезпека настання невигідних для неї майнових інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Позивач стверджує , покликаючись на відсутність відповідних відомостей у касовій книзі Товариства, що Товариство не отримувало готівкових коштів від Підприємства у розмірі 100 000 грн. , приймання яких здійснюється з обов'язковим відображенням надходження готівки в національній валюті у касовій книзі згідно п. 4.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 із змінами внесеними Постановою НБУ № 277 від 10.08.2005 р. .
При цьому , як випливає з п. 3.3. того ж Положення, приймання готівки здійснюється на підставі прибуткових касових ордерів, підписаних головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства, з видачею засвідченої відбитком печатки цього підприємства квитанцією (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником .
Також Товариство заперечує і те, що його керівник взагалі отримував готівкові кошти від керівника Підприємства , а тому не міг вносити їх до установи банку, з яким Товариство має договір на банківське обслуговування .
Відповідно до ст. ст.ст 4-3 та 33 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, у чому і полягає зміст принципу змагальності сторін у процесі.
Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Постанови Правління НБУ від 14.08.2003 N 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за N 1144-IV « Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України», належним доказом підтвердження факту одержання Товариством готівки в погашення заборгованості на суму 100 000 грн., і підставою для бухгалтерії Підприємства зарахувати звіт його керівника про виконання майнових дій в інтересах цього Підприємства , є не розписка, а прибутковий касовий ордер чи другий примірник прибуткового касового документа, отриманий від одержувача коштів, тобто від Товариства.
Оскільки Позивач стверджує, що Відповідачем не виконані грошові зобов»язання на суму 100 000 грн., і такі доводи позову Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 100 000 грн. заборгованості із невиконаного ним зобов'язання щодо повернення покупцю суми попередньої оплати та неустойки у розмірі 2% від вартості товару згідно п. 9 Договору .
В частині вимог про розірвання договору провадження у справі припиняється , адже покупець відмовився від договору, чим припинив його дію.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, при цьому з Позивача підлягають стягненню в доход державного бюджету 85 грн. державного мита, несплачені ним при збільшенні позовних вимог.
За згодою представників сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.06.2006 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, п. 1-1 ст. 80 , 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути 100 000 грн. заборгованості, 4800 грн. неустойки , 1048 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаійне-технічне забезпечення судового процесу з Унітарного підприємства «Метало ресурси», (м. Борів, вул.. Промивлоа,3, Р\Р 26006000130001 в Тернопільській філії АТ «Укрінбанк», МФО 338523 код 32808560) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» ( м. Тернопіль вул.. Протасовича, 4/225, Р\Р 26002301683351 в ТЦВ ПІБ м. Тернопіль, МФО 338523, код 32481994).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» ( м. Тернопіль вул.. Протасовича, 4/225, Р\Р 26002301683351 в ТЦВ ПІБ м. Тернопіль, МФО 338523, код 32481994) 85 грн. державного мита в доход державного бюджету.
4. Припинити провадження у справі у частині вимог про розірвання договору поставки від 01.02.2005 р. № 23/02.
Наказ видати після набрання рішенням законно ї сили.
На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)»_______»______________ 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна