Справа №22ц-7060/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мичка Б.Р.
Категорія: 52 Доповідач в апел. інстанції: ОСОБА_1
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Панчуку І.С.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача -
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 липня 2010 року,
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21 липня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст. 40 КЗпП України та поновлено його на роботі у ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” на посаді механіка по транспорту автотранспортної дільниці з 09.09.2009 року.
Стягнуто з ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” в користь ОСОБА_2 4 468,29 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2009 року по 21.07.2010 року з урахуванням сум всіх обов'язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати.
Стягнуто з ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” в користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржило ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1”. В апеляційній скарзі вказує, що апелянт не погоджується з мотивами та доказами прийнятого рішення. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував звіт про фінансові результати підприємства за 2009 рік та звіт про виробництво промислової продукції за 2009 рік, згідно яких порівняно з минулим роком значно погіршились фінансові та виробничі показники. Крім того, вважає, що своїм рішенням районний суд втручається у виключну компетенцію власника або уповноваженого органу щодо організації роботи підприємства.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 і визнаючи його звільнення з посади механіка по транспорту автотранспортної дільниці ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним та стягуючи з відповідача на користь в користь ОСОБА_2 4 468,29 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, місцевий суд виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням діючого законодавства про працю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи за скороченням штату по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з посади механіка по транспорту автотранспортної дільниці ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” згідно наказу № 45к від 09.09.2009 року.
З копії даного наказу вбачається, що підставами для звільнення позивача є: зміни у штатному розписі, наказ №34к від 09.07.2009 року «Про вивільнення працівників».
Відповідно до п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник(ч.1 ст.43 КЗпП України).
Подання адміністрації ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” з проханням розглянути подання про скорочення чисельності та штату працівників і зокрема, однієї посади механіка автогаражу (ОСОБА_2) було направлено голові профкому 18.06.2009 року.
Допитаний як свідок голова профкому ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” ОСОБА_4 пояснив, що подання адміністрації у встановлений законом строк не було розглянуте.
Згідно із положеннями ч.5 ст.43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте ним рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації(профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Вважаючи, що відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України така згода отримана, відповідачем було видано наказ №34к від 09.07.2009 року «Про вивільнення працівників у зв'язку з скороченням чисельності і штату» по ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1”, яким вирішено скоротити 4 посади, і зокрема посаду механіка автогаражу, попередивши про наступне звільнення з цієї посади з 09.09.2009 року ОСОБА_2
Відповідно до ч.8 ст.43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника).
Однак, в порушення вимог цієї статті відповідач повторно(після 18.06.2009 року) не звертався до профкому для одержання згоди на звільнення ОСОБА_2 на підставі п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України, а 09.09.2009 року видав наказ про звільнення позивача з роботи, тобто більше ніж через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації(профспілкового представника).
Згідно із ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Проте, в порушення цієї норми закону позивачу іншої роботи при звільненні не пропонували.
Крім того, у своїй позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що він є членом профкому ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1”, це ж він ствердив і в судовому засіданні 29.11.2009 року, і цю обставину підтвердив представник відповідача ОСОБА_3
А тому колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_2 відповідачем порушено і вимоги ч.3 ст.252 КЗпП України, згідно із якою звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації ( у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об»єднання професійних спілок).
Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що своїм рішенням районний суд втручається у виключну компетенцію власника або уповноваженого органу щодо організації роботи підприємства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ВАТ „Львівський завод залізобетонних виробів № 1” відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 липня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: