Справа № 453/1763/14 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/783/4576/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: 59
13 серпня 2015 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,
суддів: Цяцяк Р.П., Шеремета Н.О.,
при секретарі: Фейір К.О.,
з участю: представника апелянта - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - ОСОБА_3 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції Львівської області про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» своїх зобов'язань, -
оскарженою ухвалою в задоволенні подання державного виконавця відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив стягувач у виконавчому провадженні в особі начальника управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - ОСОБА_3.
У поданій апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні подання державного виконавця, а доводи які навів суд в оскарженій ухвалі є необґрунтованими та незаконними. Зокрема зазначає, що на виконанні у ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області перебуває кілька виконавчих листів про стягнення з ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» на користь Управління ПФУ в Сколівському районі Львівської області заборгованості. Вважає, що оскільки такі виконавчі листи не були оскаржені боржником, такі ним фактично визнаються. ОСОБА_4 є керівником ВАТ «Сколівське кар'єроуправління». Відтак, з врахуванням того, що зазначені виконавчі листи перебувають на виконанні з 30 липня 2013 року, вважає, що керівник боржника намагається уникнути відповідальності перед державою. На підставі зазначеного, зважаючи на те, що держаним виконавцем, на думку апелянта, вжито всіх необхідних заходів для виконання судових рішень, що не дало бажаного результату, просить апеляційний суд скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 (а.с.66-68).
Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи 28 листопада 2014 року ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області звернулось в Сколівський районний суд Львівської області із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 (а.с.1-4).
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року, постановленою за відсутності учасників процесу, у задоволенні подання державного виконавця відмовлено. При цьому, суд першої інстанції покликався на те, що ОСОБА_4 не є боржником у виконавчому провадженні, а таким є ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» (а.с.26).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2015 року зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено на новий розгляд у суд першої інстанції. Постановляючи таке судове рішення апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції порушено порядок розгляду подання, зокрема не викликано державного виконавця, що унеможливило встановлення відповідно обставин справи (а.с.51-53).
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року у задоволенні подання державного виконавця відмовлено повторно (а.с.64-65).
Як вбачається із оскарженої ухвали, постановляючи таку суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не подав суду жодних доказів того, що ОСОБА_4, як керівнику боржника надсилались вимоги про добровільне виконання зобов'язань та докази отримання ним таких вимог. Крім того, суд першої інстанції покликався на те, що в матеріалах подання відсутні будь-які докази на підтвердження того, що мало місце ухилення керівника боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. Окрім того, судом зазначено, що від державного виконавця надійшла заява про слухання подання у його відсутності.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ч.2 та п.п.2, 5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», серед іншого, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, а громадянинові України, який не має паспорта громадянина України для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Частиною 1 ст.377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Таке подання, відповідно до ч.2 зазначеної статті, суд негайно розглядає без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що обов'язок доведення необхідності тимчасового обмеження боржника фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України, зокрема і обов'язок доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладається на державного виконавця.
Про обґрунтованість такого висновку колегії суддів свідчить також і правова позиція Верховного Суду України, висловлена в узагальненні судової практики щодо вирішення спорів про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року.
Як вбачається із матеріалів справи, до матеріалів подання державним виконавцем долучено: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-7); лист-прохання Управління ПФ України в Сколівському районі Львівської області до ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області про звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника (а.с.8); виконавчі листи Львівського окружного адміністративного суду та постанови про відкриття виконавчих проваджень за такими (а.с.9-23) та заяву начальника ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області про розгляд подання без участі державного виконавця (а.с.24).
В подальшому, учасники процесу не надавали жодних додаткових документів чи інших доказів на підтвердження обставин, викладених у поданні державного виконавця.
Жодних інших доказів не надав і апелянт у поданій апеляційній скарзі (а.с.66-68).
Крім того, після скасування апеляційним судом ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця та повторному розгляді судом першої інстанції цього подання від ВДВС Сколівського РУЮ Львівської області повторно надійшла заява про розгляд цього подання у відсутності його представника (а.с.62).
Таким чином, зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що держаним виконавцем не доведено факту ухилення ВАТ «Сколівське кар'єроуправління» від виконання своїх зобов'язань за судовими рішеннями перед Пенсійним фондом України.
Доводи апеляційної скарги стягувача у виконавчому провадженні - Управління ПФ України в Сколівському районі Львівської області таких висновків суду не спростовують, а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена ухвала постановлена з дотриманням вимог закону, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області - ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Б.М.Гриновець
Судді: Р.П.Цяцяк
ОСОБА_5