Трускавецький міський суд Львівської області
м. Трускавець, вул. Мазепи, 21/1, 82200, (03247) 5-14-72
16 липня 2010 року Трускавецький міський суд
Львівської області
в складі: головуючого судді Марчука В.І.
при секретарі Мороз Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» про визнання нікчемними змін до кредитного договору та визнання договору частково недійсним,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк про визнання нікчемними змін до кредитного договору та визнання договору частково недійсним. В підтвердження позовних вимог, посилається на те, що між ним та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» було укладено кредитний договір № 380/07/03 від 18.10.2007 року з терміном повернення кредиту до 17.10.2011 року на споживчі потреби. За умовами договору сума отриманого кредиту складала 8000 доларів США, відсоткова ставка за користування кредитом становила 12 % річних. В якості забезпечення виконання умов кредитного договору він вимушений був укласти з банком договір застави транспортного засобу марки HUYNDAI, модель Ассеnt, 2006 року випуску. Згідно договору, погашення кредиту має здійснюватися згідно графіку, кожного місяця рівними частинами протягом всього строку дії договору в сумі 167 доларів США на місяць.
Договір є стандартної форми, яка пропонується кредитором для будь-яких клієнтів банку - фізичних осіб і не змінюється банком на вимогу позичальника. А тому укладаючи кредитний договір, позивач не мав можливості впливати на його умови, які є явно обтяжливими для нього, зокрема, щодо зміни процентної ставки банком в односторонньому порядку, обов'язку негайно повернути банку одержаний кредит у разі незгоди з пропозиціями банку (п. 5 договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року). Покладені договором обов'язки він виконує в повному обсязі та в обумовлені строки, про що свідчать відповідні квитанції про сплату платежів за кредитним договором. Однак, з 1 січня 2009 року ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» в односторонньому порядку змінив умови вищезазначеного договору і підвищив відсоткову ставку за користування кредитом до 17,5 % річних, про що позивач дізнався, коли сплачував кошти за умовами кредитного договору. Збільшену до 17,5 % ставку він побачив в повідомленні банку про рух коштів по рахунку з 01.10.2007 року по 25.02.2009 року.
Зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору є безпідставними у зв'язку з наступним.
Згідно п.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 - XII від
12.05.1991 р. відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від
зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Але це не дає
підстав для висновку, що в договорі перелік випадків, в яких відбувається зміна
процентної ставки за кредитом, є необмеженим. Процентна ставка за кредитом є істотною
умовою кредитного договору, оскільки є необхідною для договорів даного виду, а тому між сторонами стосовно цього питання при укладенні договору повинно бути досягнуто згоди, зокрема, в договорі мають бути обумовлені випадки, в яких банк має право збільшити процентну ставку. Проте, п. 5.1. укладеного договору зазначено, що в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, у тому числі у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування Кредитом. Тобто, кредитний договір від 18.10.2007 року конкретно таких випадків, в яких може змінюватися процентна ставка за кредитом, не передбачає, а тому надає можливість банку право самостійно, на свій розсуд, піднімати процентну ставку. У п. 5.1.2. зазначеного договору вказано, якщо позичальник не погоджується з підвищенням процентної ставки, то це зобов'язує клієнта достроково погасити банку наданий кредит. На підставі норм п.5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 - XII від 12.05.1991 року умови п. 5.1, п.5.1.2. та п. 5.1.3. кредитного договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року є несправедливими, оскільки встановлюють дискримінаційні стосовно клієнта, як позичальника, правила зміни відсоткової ставки. Невизначені п. 5.1 договору умови зміни процентної ставки та передбачений п. 5.1.2. обов'язок у разі незгоди з підвищенням такої ставки достроково повернути кредит та порядок зміни розміру процентної ставки (п.5.1.3.) є несправедливими умовами договору, оскільки всупереч принципу сумлінності мають слідством істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
На письмове звернення ОСОБА_1 в Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, начальник Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів відповів, що на підставі наданих ним матеріалів фахівцями управління проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна.5. В ході перевірки встановлено, що по відношенню до позивача банком допущено порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, дискримінаційні правила зміни відсоткової ставки, так як визначено лише порядок збільшення відсоткової ставки без визначення порядку її зменшення, про що складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 01.04.2009 року № 000112. Це порушення законодавства має слідством істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, оскільки банк передбачив тільки право збільшувати процентну ставку, і як би не покращилась фінансова ситуація в банківський системі, він не зобов'язується її зменшити. На даний час на внутрішньому ринку України обмінний курс долара США до гривні зменшився до 7,60 грн. за долар. Але в банку не збираються переглядати відсоткову ставку в сторону зменшення, оскільки в договорі таких обов'язків у банка немає.
Згідно ч.4 п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 - XII від 12.05.1991 р., про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати зміни облікової ставки НБУ або настання іншої події, яка обумовила підвищення процентної ставки. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Позивач особисто не одержував від банку повідомлення про підвищення процентної ставки, не розписувався про його отримання. А тому підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором № 380/07/03 від 18.10.2007 р. є недійсним. До того ж, на порушення Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 - XII від 12.05.1991 р., п.5.1.1.кредитного договору №380/07/03 від 18.10.2007 р. зазначає, що десятиденний термін повідомлення про зміну розміру процентної ставки починає спливати з дати відправлення банком такого повідомлення позичальникові. Зазначений вище Закон вимагає не тільки направити письмове повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й ознайомити з цим особисто позичальника. Аналогічна позиція міститься і в листі Національного банку України № 40 - 110/2429 - 7199 від 16.07.2007 р., де вказано, що банк може змінювати процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживачів в сім днів. А тому п.5.1.1. кредитного договору № 380/07/03 від 18.10.2007 р. про відлік терміну повідомлення про зміну розміру процентної з дати відправлення банком такого повідомлення є недійсним в частині відліку десятиденного терміну з дня відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки.
Оскільки внесення змін до п. 1.4. договору № 380/07/03 від 18.10.2007 р. щодо збільшення процентної ставки до 17,5 % відбулося в односторонньому порядку без будь-якого обміну листами, правочин, в даному випадку, не може вважатися вчиненим у письмовій формі. Отже, зміни до п. 1.4. договору № 380/07/03 від 18.10.2007 р. щодо підвищення плати за користування кредитними коштами до 17,5% річних є нікчемними. Тобто, процентна ставка, встановлена в договорі станом на 18.10.2007 р., має залишитися в розмірі 12 %.
Про відсутність підстав для підвищення процентної ставки свідчить також та обставина, що протягом всього часу дії договору № 380/07/03 від 18.10.2007 р. банк жодного разу не ініціював зміну розміру плати за користування кредитом і не вживав жодних дій щодо підвищення процентної ставки.
Враховуючи, що на внутрішньому ринку України обмінний курс долара США до гривні збільшився з 5, 05 грн. на час отримання кредиту майже до 9 грн. в січні - лютому 2009 року, за яким позивач вимушений купувати іноземну валюту, щоб виконати умови кредитного договору, для нього вартість кредиту збільшилась в еквіваленті національної валюти на 80 відсотків. Тому збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки на 5,5 % річних унеможливлює для виконання зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором. А тому, у випадку несплати позивачем збільшеної банком плати за користування кредитом в розмірі 17,5 % банк має право, згідно п. 5.2 кредитного договору 380/07/03 від 18.10.2007 року звернути стягнення на заставлене майно - автомобіль, вартість якого на даний час значно зменшилась і не відшкодує суми отриманих кредитних коштів та процентів, тобто після продажу автомобіля його борг залишиться непогашеним.
Оскільки банк, на порушення правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту (затверджені постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року), не надав ОСОБА_1 ні обґрунтування причин і обставин підвищення, ні математичного розрахунку, який би пояснив необхідність підвищення процентної ставки на 5,5%, не довів відповідність такого підвищення чинному законодавству України, тому вважає таке підвищення безпідставним і незаконним.
Позивач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 380/07/03, згідно якого банк надав позичальнику 8000 доларів США на споживчі потреби строком по 17 жовтня 2014 року із платою за користування кредитними коштами в розмірі 12% річних.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться графік погашення заборгованості по кредиту та процентам до кредитного договору № 380/07/03 від 18 жовтня 2007 року та копія повідомлення банку про рух коштів ОСОБА_1 по рахунку з 1 жовтня 2007 року по 25 лютого 2009 року.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, норма закону носить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку.
Згідно ст. 216 ЦК України, сторони не зобов'язані виконувати умови нікчемного правочину і повертаються у первісний стан, який мав місце до його вчинення.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає з звичаїв ділового обороту
Згідно ч.2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 12.12.2008 року, яким доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056 - 1, зазначено: «Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».
Відповідно до пункту 2.2. Постанови Національного банку України №319 від 11.10.2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» банки повинні враховувати, що ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» із неухильним застосуванням адекватних заходів впливу». Крім того, Національний банк України у своєму листі № 18- 311/3496-14715 від 28.10.2008 року зазначив, що дія підпункту 2.2. Постанови Національного Банку України № 319 від 11.10.2008 року, стосується кредитних договорів як в національній так і в іноземній валюті
і поширюється на правовідносини, що виникають після набуття чинності цією постановою,
тобто з 13.10.2008 року.
Представником відповідача до суду подано заяву, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №625853 від 18.05.2010 року, довідку АА №275749 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з який видно що ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» змінило найменування на ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк».
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» було незаконно підвищено процентну ставку по кредитному договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року, а умови договору. Крім того, умови договору, зазначені в п.5 вищевказаного договору слід визнати частково недійсними, оскільки вони суперечать чинному законодавству та іншим нормативно-правовим актам.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 533, 625, 1046, 1050, 1166, 1167 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати нікчемними зміни до п. 1.4. кредитного договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року, проведені публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2», в частині збільшення плати за користування кредитними коштами до 17,5% процентів річних та залишити зазначену плату в розмірі 12 % річних.
Визнати недійсними умови п. 5.1., п. 5.1.2., п. 5.1.3. договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року.
Визнати недійсним п.5.1.1. кредитного договору № 380/07/03 від 18.10.2007 року в частині відліку десятиденного терміну з дня відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» зробити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів - суми основного боргу та процентів за період з 01.01.2009 року по 16.07.2010 року, виходячи з процентної ставки 12% річних.
Стягнути з ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. сплаченого державного мита та 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Марчук В.І.