Трускавецький міський суд Львівської області
м. Трускавець, вул. Мазепи, 21/1, 82200, (03247) 5-14-72
« 28 » грудня 2010 року Трускавецький міський суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Марчука В.І.
при секретарі - Мороз Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 філії ДП «Гарантія-Маркет » про стягнення коштів за час затримки розрахункових коштів, за час несвоєчасної видачі трудової книжки - вимушеного прогулу та за фактично відпрацьований час,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 філії ДП «Гарантія-Маркет » про стягнення коштів за час затримки розрахункових коштів, за час несвоєчасної видачі трудової книжки - вимушеного прогулу та за фактично відпрацьований час.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що наказом від 01.12.2008 року №432 вона була звільнена з роботи з 14.12.2008 року на підставі особистої заяви від 01.12.2008 року. В день звільнення розрахункові кошти їй не були виплачені, трудова книжка видана була не в день звільнення, крім цього позивач працювала за іншу особу ОСОБА_3, яка була звільнена з роботи 11.12.2008 року, за ці дні їй також не виплачена заробітна плата.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути на її користь 1510 грн. 16 копійок за час затримки розрахункових по день фактичного розрахунку, 2090 грн. 99 коп. за весь час затримки трудової книжки, тобто за час вимушеного прогулу, 265 грн. 48 коп. за фактично відпрацьований час.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити
Представник відповідача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти позову заперечила, по суті справи пояснила, що позивача було звільнено за угодою сторін, заробітна плата була нарахована в день звільнення, однак позивач відмовилась її отримувати, про що був складений відповідний акт. Щодо не видачі трудової книжки, пояснив, що 14.12.2008 року позивач з'явилась на роботі і зайшла до відділу кадрів за отриманням трудової книжки, однак коли інспектор внесла запис про звільнення в трудову книжку, позивач відмовилась її отримувати, оскільки вона була незгідна з сумою нарахованих їй розрахункових коштів, про що складений відповідний акт. А щодо позовних вимог про стягнення коштів в сумі 265 грн. 48 коп. за фактично відпрацьований час в кількості чотири дні, то вони є безпідставними, оскільки відсутні відмітки в журналі виходу на роботу, що позивач працювала дані дні.
Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні проти позову заперечила, по суті справи пояснила, що позивача було звільнено за угодою сторін, заробітна плата була нарахована в день звільнення, однак позивач відмовилась її отримувати, про що був складений відповідний акт. Щодо не видачі трудової книжки, пояснив, що 14.12.2008 року позивач з'явилась на роботі і зайшла до відділу кадрів за отриманням трудової книжки, однак коли інспектор внесла запис про звільнення в трудову книжку, позивач відмовилась її отримувати, оскільки вона була незгідна з сумою нарахованих їй розрахункових коштів, про що складений відповідний акт. А щодо позовних вимог про стягнення коштів в сумі 265 грн. 48 коп. за фактично відпрацьований час в кількості чотири дні, то вони є безпідставними, оскільки відсутні відмітки в журналі виходу на роботу, що позивач працювала дані дні.
Будучи допитаною в ході судового засідання свідок ОСОБА_3 по суті справи показала, що вона в магазині Фуршет 3,5 роки бухгалтером по зарплаті. Перед тим як отримати зарплату чи розрахункові гроші, бухгалтерія підприємства повинна подати всі перерахунки до фондів, після того до банку, і лише після того працівник може отримати заробітну плату. Вона звільнилась з роботи 11 листопада 2008 року, однак в день звільнення їй розрахункові гроші та трудова книжка видані не були. Був наданий обхідний лист де першим підписом має бути підпис ПриватБанку. Трудову книжку їй видали лише десь через півтора місяці. Обхідний лист вона не здала.
Будучи допитаною в ході судового засідання свідок ОСОБА_7 по суті справи показала, що вона в даний час працювала старшим касиром ОСОБА_2 філії ДП «Гарантія-Маркет» магазину Фуршет. 14.12.2008 року ОСОБА_1 прийшла до неї по розрахункові гроші, однак не хотіла брати гроші, здійснила скандал, бо казала що їй мало нарахували, про що було складено акт.
Будучи допитаною в ході судового засідання свідок ОСОБА_8 по суті справи показала, що вона в даний час працювала бухгалтером. 14.12.2008 року була неділя, однак вона працювала, вона передала відомість касиру для видачі коштів ОСОБА_1 Проте ОСОБА_1 не погоджувалась з сумою яку їй нараховано, вона кинула відомість та з скандалом вийшла з кабінету.
Будучи допитаним в ході судового засідання свідок ОСОБА_9 по суті справи показав, що він в даний час працював начальником по режиму. 14.12.2008 року він проходив повз адміністрацію і почув крик, сварилася ОСОБА_1, кричала «я вам влаштую, нічого брати не буду». Коли він зайшов, йому пояснили, що ОСОБА_1 відмовилась брати трудову книжку та розрахункові кошти, про що вони склали акт.
Будучи допитаною в ході судового засідання свідок ОСОБА_10 по суті справи показала, що вона в даний час працювала інспектором з кадрів. 14.12.2008 року вона вийшла на роботу щоб видати ОСОБА_1 трудову книжку, однак остання трудову не взяла бо казала, що їй неправильно нарахували кошти, а тому нею було складено акт про відмову отримання трудової книжки. Вона ОСОБА_1 писала листа та дзвонила щоб остання з'явилась забрати трудову книжку, однак ОСОБА_1 не реагувала.
Будучи допитаною в ході судового засідання свідок ОСОБА_11 по суті справи показала, що вона працює провідним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Львівській області. Громадянка ОСОБА_1 була звернулась в інспекцію праці з приводу, що їй невчасно були видані розрахункові кошти та трудова книжка. 23 січня 2009 року було здійснено перевірку ОСОБА_2 філії дочірного підприємства «Гарантія Маркет» зприводу звернення ОСОБА_1 Перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст.ст.116,117 КЗпП України в день звільнення розрахункові кошти їй виплачені не були , при цьому під час проведення перевірки не представлено жодного документу який би вказував на причини не проведення повного розрахунку в день звільнення. Виплату розрахункових коштів проведено згідно з платіжною відомістю від 08.01.2009 року №17к без урахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.В порушення вимог ст.48 КЗпП України та п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом міністерства праці України, Міністерства юстиції України від 29.07.93 №58 трудова книжка ОСОБА_1 видана не у день звільнення, а під час проведення перевірки 23.01.2009 року. Під час проведення перевірки не представлено відомостей про те, що ОСОБА_1 в день звільнення надіслано поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. На підставі акту складено протокол про адміністративне правопорушення, який скеровано на розгляд до Трускавецького міського суду. В наслідок розгляду даного протоколу суддею Трускавецького міського суду винесено постанову, згідно якої ОСОБА_12 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.41 ч.1 КупАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. Інспектори інспекції праці перевіряють додерження законодавства про працю, однак вони не можуть виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні на підставі розгляду клопотання позивача, ухвалою Трускавецького міського суду від 19.06.2009 року замінено первинного відповідача ОСОБА_2 філію ДП «Гарантія-Маркет» належним відповідачем ДП «Гарантія-Маркет», оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, так, як ОСОБА_2 філія ДП «Гарантія-Маркет» не є юридичною особою.
Згідно наказу №40-к від 07.03.2006 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду старшого касира магазину «Фуршет».
Згідно наказу №432-к від 01.12.2008 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис 14.12.2008 року.
На виконання обов'язків передбачених ст. 116 Кодексу законів про працю України та з метою проведення повних розрахунків з позивачем, належна до виплати сума була нарахована 14.12.2008р., складена платіжна відомість. До суду зазначена відомість була надана і судом прийнята в якості доказу.
В судовому засіданні встановлено, що позивач коли побачила суму нараховану в платіжній відомості обурилась і відмовилась отримувати заробітну плату так як вважала, що нарахована сума не відповідає тій яка належить до виплати. Факт агресивного поводження позивача та відмову в отриманні заробітної плати було зафіксовано в акті працівниками відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_13 Більше того, в судовому засіданні, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтвердила, факт відмови позивача в отриманні нарахованих до виплати розрахункових коштів.
В зв'язку з неотриманням позивачем грошових коштів, сума належна до виплати була депонована.
Відповідно п. 1.2. Постанови від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" депонована заробітна плата - це готівкові кошти, що одержані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов'язаних з оплатою праці, та не виплачені в установлений строк окремим фізичним особам. Нормами чинного законодавства України не встановлено, що депонування повинно відбуватись лише через відповідну установу банку. Окрім цього п. 2.9. Постанови визначено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). В даному випадку відповідач користуючись своїм правом, наданим п. 2.9. Постанови, 14.12.2008 року, здійснив нарахування заробітної плати позивачу з власної виручки, та в зв'язку з тим, що позивач відмовилась від отримання розрахункових коштів сума була повернута в касу.
Отже, вина відповідача в порушенні строків розрахунків при звільненні відсутня і відповідальність передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України не може бути до нього застосована.
Позовні вимоги позивача про стягнення 2090 гри. 99 коп. - суми середньомісячної заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки є безпідставними, оскільки вини відповідача в затримці видачі трудової книжки немає.
Інспектором з кадрів, на виконання обов'язків передбачених ст. 47 Кодексу законів про працю України, 14.12.2008р. було зроблено відповідний запис до трудової книжки про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін. Позивач 14.12.2008р., з'явилась на місці роботи, зайшла до кабінету в якому знаходилась бухгалтерія та відділ кадрів. Після відмови отримати нараховану їй заробітну плату, інспектор з відділу кадрів, ОСОБА_10 JI.M., звернулась до позивача з вимогою отримання трудової книжки, втім позивач відмовилась її отримувати, посилаючись на недостатнє нарахування заробітної плати. Про відмову позивача в отриманні трудової книжки був складений відповідний акт за участю працівників відповідача: ОСОБА_14. ОСОБА_15, ОСОБА_10
Більше того під час допиту ОСОБА_10, та ОСОБА_14, в судовому засіданні, в якості свідків, факт відмови позивача в отриманні трудової книжки, був ними підтверджений.
Отже, в зв'язку з вищевикладеним, позивач в день звільнення була присутня на роботі, але відмовилась отримувати трудову книжку. Ніякої вини відповідача н затримці видачі трудової книжки немає.
Більше того інспектор з відділу кадрів (ОСОБА_10М), направила Позивачу лист-повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, (п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства прані України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58), Факт направлення нею такого повідомлення був нею підтверджений в судовому засіданні під час допиту її в якості свідка.
Надані інспекції з праці документи не відтворюють та не підтверджують всієї ситуації, зі звільненням позивача, яка є предметом позову. Тим більше, що інспекції з праці надавались лише ті документи, що нею вимагались. Окрім того повноваження державних інспекторів праці визначені Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2003 року №50.
Згідно п.6 даного положення встановлено, що державні інспектори праці не можуть виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів. Свідчення інспектора з праці підтверджують лише фіксацію несвоєчасної видачі трудової книжки та несвоєчасного розрахунку і жодним чином не доводять вини відповідача.
Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_3 оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також спростовані показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16 та матеріалами справи.
Відповідно до вищенаведеного, ніякої вини Відповідача, в затримці видачі трудової книжки немає і відповідальність передбачена частиною 4 ст. 235 Кодексу законів про працю України не може бути до нього застосована.
Позовні вимоги позивача щодо виплати їй заробітної плати, за фактично відпрацьовані чотири дні, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, книгою виходу працівників на роботу та показами свідків.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку що позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення на користь позивача 256,48 грн. не виплаченої заборгованості по заробітній платі.
Керуючись ст.ст.3,4,11, 15, 60, 179, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 47,115,116,117 КЗпП України, суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ДП «Гарантія-Маркет» на користь ОСОБА_1 256,48 грн. не виплаченої заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з ДП «Гарантія-Маркет» на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя: Марчук В.І.