Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
08.09.2009
Справа №2-24/2588-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД"( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Комунальна/Промежуточний, 24/3, поштова адреса: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 34/2, ідентифікаційний код 22277848)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Сервіс"( 95040, АР Крим, м. Сімферополь, пер. Елеваторний, 7, ідентифікаційний код 22247385)
про стягнення 23 320,38 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Гафаров Т.Р. - представник, довіреність №1 від 06.04.2009р., паспорт ЕЕ 011887 від 25.06.1999р
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Салта" ЛТД" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 1753,50 грн., заборгованості за виготовлену продукцію у розмірі 18 840,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 334,44 грн., індексу інфляції у розмірі 2 392,44 грн.
Крім того, позивач просить стягнути судові витрати з відповідача.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по справі станом на 01.06.2008р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Сервіс" сформувалась заборгованість у розмірі 1 575,00 грн. Вказану заборгованість відповідач визнав, підписавши акт звірки. Як зазначає позивач, за період з 01.06.2008р. до 30.04.2009р. на адресу відповідача була направлена поліграфічна продукція на суму 47 156,00 грн. Відповідач сплатив 46 977,50 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 178,50 грн. Таким, чином, як вказує позивач, загальна сума заборгованості відповідача за поставлену поліграфічну продукцію склала 1 753,50 грн.
Також, відповідно до замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Сервіс" позивач виготовив поліграфічну продукцію на загальну суму 18 840,00 грн.
Відповідачем було отримано рахунок № 913 від 29.09.2008р. на сплату вказаної продукції, та сповіщено відповідача у телефонному режимі про готовність продукції. Проте, відповідач не виконав зобов'язання, щодо прийняття продукції та не оплатив її вартість. Як зазначає позивач, ним була направлена претензія на адресу відповідача № 457 від 16.10.2008р. з вимогою оплатити та забрати виготовлену продукцію на суму 18 840,00 грн., а також з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 1 753,50 грн. Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Сервіс" було також направлено акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2008р. Вказана сума відповідачем не сплачена, виготовлена продукція до теперішнього часу зберігається на складі позивача, що і стало підставою для звернення його з позовом до Господарського суду АР Крим.
08.09.2009 р. до канцелярії суду від представника позивача було надане клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване посиланням на хворобу представника та відрядженням генерального директора позивача.
Суд, розглянувши клопотання позивача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Слід зазначити, що зазначене клопотання було здано нарочним до канцелярії суду у день судового засідання представником позивача Гордісовою І.М., яка, відповідно до довіреності б.н. від 03.08.2009 р., уповноважена представляти інтереси позивача у суді та брала учать у попередній судових засіданнях. Проте у клопотанні одною з підстав для відкладення розгляду справи є посилання на хворобу представника.
Крім того, згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Оскільки у ухвалах господарського суду з дійсної справи від 15.05.2009 р., від 09.06.2009 р., від 04.08.2009 р., від 17.08.2009 р. суд не зобов'язував з'явитися до засідання саме Гордісову І.М., представником позивача може бути інша особа, яка відповідає вимогам ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Салта" ЛТД" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач підтверджує факт його звернення до позивача із проханням підготовити макети етикеток та розрахувати вартість їх виготовлення, проте відповідач не уповноважував свого представника Коркіна В.І. на затвердження макетів етикеток, так само як не надавав своєму представнику повноважень на узгодження кількості етикеток та ціни, що повинні бути виготовлені.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
У позовні заяві позивач посилається на те, що відповідно до заявки відповідача, що була надана 26.09.2008 р. представником відповідача - Коркіним В.І., 29.09.2008 р. представником відповідача Коркіним В.І. були підписані оригінал - макети на комплект етикеток на коньяк «Новий Світ 3 зв.», «Новий Світ 4 зв.», «Новий Світ 5 зв.» та «Новий Світ «Скиф».
На підставі зазначеного позивачем була виготовлена продукція (комплекти затверджених етикеток) на суму 18840,00 грн. У подальшому, як стверджує позивач, відповідачу через цього представника Коркіна В.І. був переданий рахунок № 913 від 29.09.2008 р. на оплату продукції.
Таким чином замовлена продукція була виконана позивачем, проте забрана зі складу позивача не була, оплата за зазначену продукцію відповідно до наданого рахунку відповідачем зроблена також не була.
16.10.2008 р. позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога про сплату виготовленої продукції та про необхідність забрати продукцію зі складу позивача.
Листом від 17.10.2008 р. відповідач повідомив позивача про те, що громадянин Коркіна В.І. у компанії позивача не працює.
У подальшому, у відповіді на вимогу від 16.11.2008 р., відповідач посилається на те, що не уповноважував свого представника Коркіна В.І. на підписання заявки на виготовлення продукції та узгодження макетів етикеток.
Оскільки продукція була виготовлена, але її вартість не сплачена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми заборгованості за виготовлену продукцію у розмірі 18840,00 грн. Крім того, позивачем в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України на зазначену суму заборгованості були нараховані індекс інфляції у розмірі 2188,73 грн. та 3 % річних у розмірі 305,05 грн., які позивач також просить стягнути з відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначає позивач, між сторонами виникли зобов'язання з приводу виготовлення замовленої продукції та сплати її вартості.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на отримання ним заявки від відповідача на виготовлення поліграфічної продукції від 26.09.2008 р., оскільки зазначена заявка не має підпису уповноваженого представника відповідача та печатки підприємства відповідача (а.с.6).
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки відповідач заперечує щодо надання ним заявки на виготовлення поліграфічної продукції у вересні 2008 р., а позивач не надав заявку, узгоджену належним чином з боку відповідача, суд не приймає заявку від 26.09.2008 р., на яку посилається позивач як підставу виготовлення ним поліграфічної продукції.
До матеріалів справи також додані копії оригінал - макетів етикеток на коньяк «Новий Світ 3 зв.», «Новий Світ 4 зв.», «Новий Світ 5 зв.» та «Новий Світ «Скиф», які, як стверджує позивач, затверджені з боку відповідача.
Із зазначених макетів, вбачається, що у графі узгодження макету стоїть підпис Коркіна В.І., який є робітником відповідача та на думку позивача уповноважений на підписання зазначених документів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Позивач всупереч вимогам статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів, які б підтвердили повноваження представника Коркіна В.І. на узгодження замовлення на виготовлення поліграфічної продукції та макетів етикеток, зокрема довіреності.
З пояснень відповідача вбачається, що його представник Коркін В.І. лише був уповноважений на введення переговорів щодо виготовлення у майбутньому поліграфічної продукції у разі якщо відповідач буде задоволений строками виготовлення продукції та її вартістю.
Враховуючи викладене, а також відсутність належних доказів, яки б підтверджували викладені у позові обставини щодо виготовлення саме на замовлення відповідача продукції та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 18840,00 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 18840,00 грн.
Оскільки наявність заборгованість у розмірі 18840,00 грн. не була підтверджена матеріалами справи, тобто і відсутній факт прострочення з боку відповідача щодо сплати зазначеної суми, суд також відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 2188,73 грн. індексу інфляції та 305,05 грн. 3 % річних, нарахованих на суму 18840,00 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач посилається на наявну заборгованість з боку відповідача у розмірі 1575,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідача вартості виготовленої та отриманої продукції протягом 2008 р., що підтверджується підписаним з боку відповідача актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2008 р. (а.с.18).
Також у позовній заяві позивач посилається на те, що ним у період з 01.06.2008 р. по 30.04.2009 р. на адресу відповідача була відвантажена поліграфічна продукція на суму 47156,00 грн., відповідачем була здійснена часткова сплата у сумі 46977,50 грн., проте сума у розмірі 178,50 грн. не була сплачена відповідачем.
У зв'язку з викладеним позивач вважає, що за відповідачем існує заборгованість у розмірі 1753,50 грн., на яку позивачем були нараховані індекс інфляції у розмірі 203,71 грн. та 3 % річних у розмірі 28,39 грн. зазначені суми позивач просить стягнути з відповідача.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти її наявності, оскільки позивачем не надано первинних документів, яки б підтвердили викладені у позові обставини.
Щодо посилань позивача на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами як на доказ наявності заборгованості, суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - є первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).
Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.
Акт звірки - це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звірки взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції та виникла заборгованість.
Крім того, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2008 р. підписаний з боку відповідача особою, прізвище та посадова особа якої не вказані.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Тому суд не може прийняти до уваги посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків як на доказ існування заборгованості з боку відповідача у сумі 1575,00 грн.
Ухвалами господарського суду АР Крим від 15.05.2009 р., від 09.06.2009 р., від 04.08.2009 р., від17.08.2009 р. на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання докази отримання відповідачем продукції на суму 1575,00 грн., докази отримання відповідачем продукції за період з 01.06.2008 р. по 30.04.2009 р., докази наявності заборгованості у відповідача у розмірі 1753,50 грн., докази часткової оплати відповідачам отриманої продукції.
Однак позивач без поважних причин не представив затребувані в нього судом документи.
Відповідно до пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.
Так позивачем не надано суду жодних доказів поважності причин ненадання зазначених доказів, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості з боку відповідача за несплату отриманої поліграфічної продукції у розмірі 1753,50 грн.
Тоді як відповідач заперечує щодо наявності з ним зазначеної заборгованості.
Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
За такими обставинами, суд залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1753,50 грн. без розгляду.
Оскільки судом залишена без розгляду вимога щодо стягнення 1753,50 грн., суд також залишає без розгляду вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 203,71 грн. та 3 % річних у розмірі 28,39 грн., нарахованих на зазначену суму.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.09.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. У задоволенні позову в частині стягнення 18840,00 грн. заборгованості, 2188,73 грн. індексу інфляції, 305,05 грн. 3 % річних відмовити.
2. В частині стягнення 1753,50 грн. заборгованості, 203,71 грн. індексу інфляції та 28,39 грн. 3 % річних позов залишити без розгляду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.