Запорізької області
01.07.09 Справа № 4/187/09
Суддя
м. Запоріжжя
За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю “Елізіум”, м.Кривий Ріг ,
До: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Система”, с.Високогірне Запорізького району Запорізької області
Про стягнення неотриманого прибутку у сумі 25000грн. та 12 600збитків у вигляді додаткових транспортних витрат
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники:
Від позивача: Леонтенко В.В. , довіреність № 1 від 09.06.2009р.
Від відповідача: Батій І.В. , доручення б\н від 01.06.2009р.
Заявлено позов про відшкодування з ТОВ “Компанія система” збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 12500грн та збитків у вигляді додаткових транспортних витрат у сумі 12160грн.
Ухвалою від 13.05.2009р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.06.2009р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.07.2009р.
В судовому засіданні 01.07.2009р.позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 25000грн. неотриманого прибутку та 12160грн. збитків у вигляді додаткових транспортних витрат. Заява мотивована тим, що предметом договору між позивачем та відповідачем від 12.03.2009рр. була поставка 50тон олії соняшникової нерафінованої по ціні 5200грн. за одну тонну. Саме таку кількість олії позивач взяв зобов'язання поставити на користь третьої особи по ціні 5700грн за одну тону та отримати прибуток. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач поставив олію неналежної якості, позивач не зміг виконати свій обов'язок перед третьою особою та відповідно отримати прибуток від такого продажу виходячи з кількості 50тон. Згідно розрахунку позивача сума неотриманого прибутку становить 25000грн., а також просить стягнути 12 160грн. збитків у вигляді додаткових транспортних витрат.
Заява про збільшення позовних вимог відповідає правам позивача, наданим ст.22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, не порушує прав та інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні 01.07.2009р. розглядаються збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 25000грн та збитків у вигляді додаткових транспортних витрат у сумі 12160грн.
В судовому засіданні 01.07.2009р. судом відхилено клопотання позивача про витребування від лабораторії ВАТ “Вінницький олійножировий комбінат” протоколу дослідження відповідної партії олії та свідоцтва наявності прав на проведення досліджень, оскільки позивач не був позбавлений можливості надати суду відповідні докази або підтвердити наявність причин неможливості їх подання . Крім того, суд вважає, що зазначені докази не вплинуть на предмет доказування у цій справі.
01.07.2009р. справу розглянуто, прийнято рішення, за погодженням з представниками сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення .
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, на підставі ст.ст. 216,218,224,225 ГК України просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 25000грн та збитки у вигляді додаткових транспортних витрат у сумі 12160грн. Зокрема зазначив, що 06.03.2009р. між ТОВ “Елізіум” та ТОВ “Віойл-Агро” був укладений договір поставки №060309-01. Згідно умов цього договору позивач зобов'язався поставити ТОВ “Віойл-Агро” олію соняшникову нерафіновану, першого ґатунку, наливом, загальна кількість якої становить 50тон по ціні 5700грн. за одну тону. П.3.1. Договору визначено, що товар поставляється покупцю на умовах DDU ВАТ “Вінницький олійно-жировий комбінат”, до 20.03.2009р. З метою виконання вищезазначеного договору , 12.03.2009р. ТОВ “Елізіум” та ТОВ “Компанія система” був укладений договір поставки № 12/03/09 на поставку відповідної олії по ціні 5200 за тонну. Позивач оплатив відповідачу вартість першої партії олії в сумі 130000грн, а відповідач відвантажив позивачу олію соняшникову у кількості 24320тон. Вказана олія була за кошт позивача транспортована на ВАТ “Вінницький олійно-жировий комбінат”, де в результаті проведених досліджень було встановлено, що олія не відповідає встановленому стандарту по вмісту фосфоровмісних речей, про що складено відповідний акт. В результаті виявлених обставин покупець ТОВ “Віойл-Агро” відмовився приймати неякісний товар, що потягло в подальшому повернення товару ТОВ “Компанія система” та повернення коштів повивачу у розмірі 130000грн. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань належним чином (поставка неякісної олії) та повернення грошових коштів після спливу строку поставки за договором з ТОВ “Віойл-Агро” унеможливили виконання позивачем зобов'язань перед останнім, що мало наслідком розірвання договору. Отже, в результаті порушення зобов'язань відповідачем , позивач не одержав прибутку (втрачена вигода) , на який він розраховував у разі належного виконання зобов'язань відповідачем. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву та судових засіданнях пояснив суду, що твердження позивача проте, що відповідач здійснив поставку неякісної олії є необґрунтованими, оскільки якість продукції, що виробляється ТОВ “Компанія Система” підтверджується сертифікатом відповідності серія ВВ №264879 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. У сертифікаті зазначено, що по всім показникам олія відповідає ДСТУ 4492:2005, МБТ і СН №5061-89, ГН 6.6.1.1-130-2006. З 12 по 17 лютого 2009 року ТОВ «Український центр незалежних експертних досліджень «Укрекспертиза» провів експертизу олії соняшникової нерафінованої на відповідність вимогам ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови». У Протоколі випробування харчової продукції № 0196 від 17 лютого 2009 року міститься висновок, що: «Олія соняшникова нерафінована» за перевіреними показниками задовольняє вимогам ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови». Зокрема, у таблиці показників випробування зазначено, що показники масової частки фосфорвміщуючих речовин у перерахунку на стеаролеолецитин не більше 0,05%. Випробування проводилось за методом, встановленим ГОСТ 7824-80.На кожну партію продукції ТОВ «Компанія Система»видає якісне посвідчення з показниками якості цієї партії продукції, як того вимагає Міждержавний стандарт ОКСТУ 9141, ГОСТ 5471-83. Зазначені вище факти доводять те, що ТОВ «Компанія Система»виробляє соняшникову олію у відповідності до вимог ДСТУ 4492:2005 та здійснює постійний контроль за її якісними показниками. Вважає, що акт досліджень на який посилається ТОВ «Елізіум»без номеру та дати , як на доказ того, що ТОВ «Компанія система» здійснило постачання олії соняшникової неналежної якості, не може бути належним доказом, оскільки на його думку дата випробування та дата поставки у ньому не співпадають, до того ж оформлений він не у відповідності до вимог ДСТУ. Позивачем не надані документальні підтвердження повернення партії олії соняшникової на адресу ТОВ «Компанія Система». В свою чергу, ТОВ «Компанія Система»здійснило повернення грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Елізіум»на підставі листа останнього № 16/03 від 16.03.2009 р. У цьому листі взагалі не міститься будь якої інформації про те, що партія олії соняшникової не відповідає вимогам ДСТУ 4492-2005 і ця партія повернена (чи буде повернена у майбутньому) на адресу ТОВ «Компанія Система». Також, Позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог стверджує, що за своєї власної ініціативи відмовився від отримання другої партії олії соняшникової. Отже , це свідчить, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, і його вини, а також самого факту заподіяння збитків не має . Просить в позові відмовити
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд---
12 березня 2009 року між ТОВ «Компанія Система»(Постачальник) та ТОВ «Елізіум»(Покупець) був укладений договір № 12/03/09 на постачання олії соняшникової 1 сорту у кількості 50 т. на загальну суму 260 000,00 грн. 13 березня 2009 року ТОВ «Елізіум»була здійснена попередня оплата за олію соняшникову у розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується Реєстром кредитових платежів Філії «ОТП Банк»м. Запоріжжя від 13 березня 2009 року. 13 березня 2009 р. ТОВ «Компанія Система»здійснило поставку олії соняшникової у кількості 24,32 т. на загальну суму 126 464,00 грн., що підтверджується Накладною № 1306 від 13 березня 2009 року та товарно-транспортною накладною б/н від 13 березня 2009 року.
Позивач, посилаючись на акт б\н без дати комісії лабораторії ВАТ “Вінницький оліяжиркомбінат”, зазначає , що поставлена олія не відповідала якості 1гатунку згідно ДСТУ 4492:2005”Олія соняшникова”, тому вважає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 25000грн та збитки у вигляді додаткових транспортних витрат у сумі 12160грн.
Суд вважає , що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до норм цивільного та господарського законодавства збитки -є мірою відповідальності, яка застосовується у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.224ГК України учасник господарський правовідносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушені.
Згідно зі ст..174 ГК України господарські зобов'язання виникають :
n безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність,
n з акту управління господарською діяльністю,
n з господарського договору та інших угод, що не суперечать законам,
n внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання,
n у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та з інших дій ,з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Таким чином , законодавство поділяє підстави виникнення зобов'язань на договірні та позадоговірні.
Єдиною підставою для відповідальності за спричинення збитків (шкоди) є правопорушення, яке включає чотири складових елемента: збитки, протиправність поведінки особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними, а також вина особи, що спричинила збитки.
Відсутність хоча б одного з цих елементів звільняє особу від відповідальності у формі відшкодування збитків.
У відповідності до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою ,яка допустила господарське правопорушення , входить:
--вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства,
--додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) ,понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною,
--неодержаний прибуток ( втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною,
-- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках передбачених Законом.
У спорах про стягнення збитків позивач доводить наявність трьох складових збитків, а саме наявність збитків, протиправність поведінки особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними, а відповідач доводить відсутність своєї вини.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 25000грн. необґрунтовані та документально не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Позивач посилається, що зазначені збитки були йому спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем по договору поставки № 12/03/09 від 12 березня 2009р., що виразилось у поставці неякісної олії.
З аналізу наданих доказів суд дійшов висновку, що позивач не довів факту поставки неякісної олії, а отже і неналежного виконання зобов'язань відповідачем.
Так, п.4.3. договору, укладеного між сторонами у справі, передбачено, що разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, товарну накладну, якісне свідоцтво, протокол випробувань по змісту, висновок про безпеку, сертифікат походження.
Відповідачем були надані наступні документи, які підтверджували якість товару, що поставлявся, з яких вбачається слідуюче.
Сертифікат відповідності Серія ВВ № 264879 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за державною системою сертифікації УкрСЕПРО, зареєстрований в реєстрі за № ІІА1.032.Х002954-09. У сертифікаті відповідності зазначено, що олія соняшникова нерафінована не виморожена в/с, 1с, 2 с, нефасована відповідає вимогам по вмісту токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів, радіологічним показникам згідно ДСТУ 4492:2005, МБТ и СН № 5061-89, ГН 6.6.1.1-130-2006. У додатковій інформації зазначеного сертифікату відповідності зазначено, що він підтверджує відповідну якість олії соняшникової нерафінованої невимороженої в/с, 1 с, 2 с, нефасованої що виготовляється серійно з 16.02.2009 з урахуванням терміну придатності: в/с, 1 с - 3 місяця, 2с- 1 місяць.
З 12 по 17 лютого 2009 року ТОВ «Український центр незалежних експертних досліджень «Укрекспертиза» провів експертизу олії соняшникової нерафінованої на відповідність вимогам ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови». У Протоколі випробування харчової продукції № 0196 від 17 лютого 2009 року міститься висновок, що: «Олія соняшникова нерафінована» за перевіреними показниками задовольняє вимогам ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови». Зокрема, у таблиці показників випробування зазначено, що показники масової частки фосфорвміщуючих речовин у перерахунку на стеаролеолецитин не більше 0,05%. Випробування проводилось за методом, встановленим ГОСТ 7824-80.
Отже, якість партії олії, що була поставлена позивачу підтверджувалась якісним посвідченням з показниками якості цієї партії продукції, як того вимагає Міждержавний стандарт ОКСТУ 9141, ГОСТ 5471-83.
Акт лабораторії ВАТ “Вінницький олійножировий комбінат” б\н без дати, на який посилається позивач як на доказ поставки відповідачем олії неналежної якості, а саме перевищення фосфоровмісних речовин, не може бути прийнятий судом як належний доказ з огляду на таке.
Так, в акті зазначено, що «масло соняшникове нерафіноване надійшло на ВАТ «Вінницький олійно - жировий комбінат»13.03.2009 р. від ТОВ «Компанія Система»у машині АА30-67СК».
Однак, як підтверджується Актом виконаних робіт (послуг) № 14/3 від 17 березня 2009 року, який підписаний ТОВ «Укррос-транс»та ТОВ «Елізіум»згідно Договору № 81210/К від 10 грудня 2008 року, шлях від Запоріжжя до Вінниці (від Вінниці до Запоріжжя) у вантажного автомобіля займає два дні. Таким чином, партія олії соняшникової фізично не могла надійти до ВАТ «Вінницький олійно - жировий комбінат»у день її завантаження у м. Запоріжжі - 13 березня 2009 р.
Отже, зазначена у Акті дата надходження олії соняшникової до ВАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат»13.03.2009 р., є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, в акті не зазначені час, дата та місце його складання, назва лабораторії, яка проводила випробовування, що також є порушенням порядку складання офіційного документу.
До того ж не зазначено на підставі якого стандарту проводилось приймання олії та відбирання її проб, а також не має відповідного висновку, якому стандарту не відповідає її якість.
Разом з цим, в ході судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження документальними доказами факт повернення позивачем партії олії соняшникової на адресу ТОВ “Компанія Система”. Також відсутні будь-які звернення позивача до відповідача з приводу поставки неякісного товару.
Не зазначено про це і в листі за підписом директора ТОВ “Елізіум” від 16.03.2009р., яким позивач просив повернути йому попередню оплату в сумі 130000грн., що і було зроблено відповідачем. Зазначений факт підтверджується відповідними платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи).
Отже, вищевикладені обставини, свідчать про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачм зобов'язання , факту наявності збитків та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та настанням збитків.
Щодо розміру неодержаного прибутку суд зауважує наступне.
Під неодержаним прибутком в цивільному праві розуміють таку втрату кредитором очікуємого прибутку в майні, яка заснована на точних відомостях, які безспірно підтверджують можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей, якщо зобов'язання було б виконане боржником.
Розрахунок розміру неодержаного прибутку зроблений позивачем виходячи з того що в результаті порушення зобов'язань відповідачем , позивач не одержав прибутку (втрачена вигода) , на який він розраховував у разі належного виконання зобов'язань відповідачем та здійснення поставки товару ТОВ “Віойл-Агро” за договором від 06.03.2009р. №060309-01.
Таким чином , розрахунки позивача ґрунтується на припущенні, а також не можуть пов'язуватись з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань відповідачем, оскільки у відповідності до ст.6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору. Тому, позивач не був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання перед ТОВ “Віойл-Агро” шляхом закупки олії у іншого постачальника.
З огляду на те, що позивач не довів порушення відповідачем умов договору №12/03/09 від 12 березня 2009р., суд також вважає недоведеним факт спричинення позивачу збитків у вигляді транспортних витрат , зайво понесених позивачем в сумі 12160грн.
Так, договором № 12/03/09 від 12.03.09р., укладеним між сторонами, були передбачені Умови поставки -- EXW (склад Постачальника). Отже, витрати на перевезення товару передбачалися за рахунок позивача.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проаналізувавши надані докази суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі..
У відповідності зі ст..49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст..ст..49, 82-85 ГПК України, суд---
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст..84 ГПК України 17 липня 2009р.