"12" серпня 2009 р.
Справа № 34/72-09-2318
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"
до відповідача Військової частини А 1357
про стягнення на суму 2581,42грн.
Суддя Фаєр Ю.Г.
В судовому засіданні приймали участь
від позивача: Максименко Ю.Ф.- директор;
від відповідача: не з'явилися
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М", звернувся до суду з позовною заявою та доповненням до неї, про стягнення з Військової частини А1357 витрат на відрядження представника для участі в розгляді в суді справи №5/123-08-4514 в сумі 2581,42грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2009р. порушено провадження у справі №34/72-09-2318.
Відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином, у судові засідання не з'являвся. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. по справі №5/123-08-4514 позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задоволений частково, стягнуто з Військової частини А1357 на користь малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” 53 225,43грн. основного боргу, 23 711,34грн. індексу інфляції, 3625,04грн. трьох відсотків річних; 805,62грн. держмита; 106,92грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено.
Водночас в мотивувальній частині цього рішення суду зазначено про відмову у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на підставі ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: витрати на відрядження представника позивача в сумі 2656,82грн, оскільки витрати учасників судового процесу на відрядження до господарського суду не належать до складу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.09р. апеляційну скаргу МПП „Фірма „Альфа - М” - задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. по справі №5/123-08-4514 -змінено, позов задоволено повністю, стягнуто з Військової частини А 1357 на користь МПП „Фірма „Альфа - М” заборгованість у сумі 53225,43грн., інфляційні -26475,34грн., 3% річних -4072,03грн., пеню - 5141,73грн., 889,15грн. держмита та 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з Військової частини А1357 витрат на відрядження представника для участі в розгляді в суді справи №5/123-08-4514 в сумі 2581,42грн. з яких: 676,42грн. витрат на проїзд у період з 23-25.11.2008р., 11-13.12.2008р., 25-27.12.2008р., 11-13.01.2009р. та 23-25.03.2009р., 375грн. витрат на добові за цей період та витрати на зарплату у розмірі 1530грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст.ст.22, 611, 623 ЦК України 2581,42грн. витрат на відрядження, з яких згідно поданого позивачем розрахунку: 676,42грн. витрат на проїзд у період з 23-25.11.2008р., 11-13.12.2008р., 25-27.12.2008р.,11-13.01.2009р. та 23-25.03.2009р., 375грн. витрат на добові за цей період та витрати на зарплату у розмірі 1530грн., посилаючись в обґрунтування заявлених позовних вимог на подані ним до суду належним чином засвідчені копії ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі №5/123-08-4514 від 10.11.2008р. з призначенням справи до розгляду на 24.11.2008р. о 11год.00хв., ухвали від 24.11.2008р. про відкладення розгляду цієї справи на 12.12.2008р. о 11год.30хв., ухвали від 12.12.2008р.про відкладення розгляду цієї справи на 26.12.2008р. о 11год.30хв., ухвали від 26.12.2008р.про відкладення розгляду цієї справи на 12.01.2009р. о 12год.45хв., копія рішення місцевого господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. та копії постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.09р. по справі №5/123-08-4514, посвідчень про відрядження, виданих Максименку Ю.Ф.- директору позивача від 11.12.2007р. №5/11 від 23.11.2008р, №11/12 від 11.12.08р., №4/12 від 25.12.08р., №1/1 від 11.01.09р., 1/3 від 23.03.09р.. на участь у судових процесах відповідно 24.11.2008р., 12.12.08р.,26.12.08р., та 12.01.2009р., копії проїзних документів серії МТ №434391, МТ №434392, МП №178981, ЕЛ №917671, ЕЛ №917673, МП №178982, МЯ №743592, МЯ №743591, ЛГ №849867, ЛГ №849868, довідки позивача щодо добової зарплати директора позивача у сумі 102грн.
При цьому, як вбачається з ухвал від 24.11.2008р., від 12.12.2008р., від 26.12.2008р. про відкладення розгляду цієї справи, повного тексту рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.09р. по справі №5/123-08-4514, Максименко Ю.Ф.- директор позивача був присутній у судових засіданнях у цій справі.
Згідно частини 3 статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.
У відповідності до абз.1 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998р. N59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 N146, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. N663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон". За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Враховуючи вищевикладені норми Кодексу законів про працю України, положення Інструкції, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на зарплату у сумі 1530грн. за час перебування у відрядженні не підлягають задоволенню, оскільки вказаними нормами закріплено збереження за працівником заробітку за час відрядження в тому числі й за час перебування в дорозі за місцем постійної роботи, як постійних витрат підприємства незалежно від відрядження працівників, не є витратами, зробленими управленою стороною у розумінні вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно пункту 1.5 розділу II цієї Інструкції за кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. N663. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні. При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" у редакції за спірний період, встановлено у відповідності до підпункту 5.4.8 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) такі граничні норми добових витрат: а) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 25 гривень.
Водночас відповідно до Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 N59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99р. N146, добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше - наступна доба. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.
Згідно п.1.7 глави 1 розділу I цієї Інструкції витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Аналіз норм цієї Інструкції свідчить про те, що обов'язок робітника знаходитись на роботі в день від'їзду у відрядження та у день прибуття нею не обумовлено.
Враховуючи вищенаведені норми, встановлені судом обставини справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами договору №212 від 21.05.2004р. на виконання технічного обслуговування системи зв'язку в/ч А1357 Південного ОК ЗС України, призвела до звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг та необхідністю відрядження представника позивача у судові засіданні у справі №5/123-08-4514 24.11.2008р., 12.12.2008р., 26.12.2008р., 12.01.2009р. та 24.03.09р.
Отже, завдання позивачу шкоди у вигляді збитків - фактично понесених позивачем витрат на відрядження представника для участі в розгляді в суді справи та виплачених добових витрат на загальну суму 1051,42грн. є наслідком протиправного діяння відповідача у даній справі з урахуванням причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, завданою позивачем.
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" про стягнення з Військової частини А 1357 витрат на відрядження представника для участі у розгляді в суді справи №5/123-08-4514 в сумі 2581,42грн., підлягають задоволенню частково, зі стягненням з відповідача на користь позивача витрат на проїзд у період з 23-25.11.2008р.,11-13.12.2008р.,25-27.12.2008р.,11-13.01.2009р. та 23-25.03.2009р., у сумі 676,42грн., витрат на добові за цей період 375грн.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 41,5грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 127,20грн.
Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Військової частини А 1357 (67400, м.Роздільна Одеської обл., код ЄДРПОУ 08456231; р/р №35217017000719 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (код ЄДРПОУ 30726900; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, кв.37; п/р260003011329 у Філії- Оболонське відділення №8442 Ощадбанку України м.Києва, МФО 329229) витрати на відрядження представника на суму 1051(одна тисяча п'ятдесят одна)грн.42коп., витрати по сплаті держмита на суму 41(сорок одна)грн.40коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 127(сто двадцять сім)грн.20коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області, підписане 17.08.09р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя