Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
03.08.2009
Справа №2-27/2599-2009
За позовом - Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Керч, вул.. К. Маркса, 28, в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114
До відповідача - Ленінської районної державної адміністрації, смт. Леніне, Ленінський район, вул.. Пушкіна, 22
Третя особа - ТОВ "Мегаполіс- Керч", Ленінський район, смт. Леніно, вул. Комсомольська, 41.
Про визнання розпорядження незаконним.
Суддя Н.В.Воронцова
представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - не з'явився.
Від прокурора - не з'явився.
Сутність спору:
Прокурор звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим та просить суд визнати незаконним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації № 1468 від 29.12.08 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Мегаполіс - Керч» із земель запасу Мисовської сільської ради».
Ухвалою ГС АР Крим від 15.05.2009 р. було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Мегаполіс- Керч", Ленінський район, смт. Леніно, вул. Комсомольська, 41.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що яке - небудь рішення про визнання соціальним об'єктом будівництва пансіонату для обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району АР Крим не приймалося, а тому надання земельної ділянки третій особі по справі повинно здійснювати тільки за результатами проведення земельних торгів, у відповідності до ст.. ст.. 124, 134 Земельного кодексу України.
Крім того, прокурор вказав, що в статуті третьої особи вказано, що основною метою діяльності товариства є здійснення виробничо - господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, який використовується на задоволення соціально - економічних інтересів учасників і членів трудового колективу третьої особи та не передбачено ведення будь - якої діяльності щодо обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району.
Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов. Зокрема зазначив, що чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини, не передбачено визнання об'єкту соціальним відповідним рішенням органу виконавчої влади. Крім того, відповідач вказав, що спірне розпорядження прийняте за результатами розгляду проекту землеустрію по відводу земельної ділянки в оренду третій особі та в межах компетенції відповідача.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив та клопотанням просить справу розглянути за відсутністю свого представника. Також у поясненнях по справі від 31.07.2009 р. повідомив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, оскільки вважає, що відповідачем порушено ст.. 124 Земельного кодексу України.
Відповідач та третя особа явку представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.
Прокурор явку у судове засідання не забезпечив.
Суд дійшов висновку, що неявка прокурора та представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, у відповідності до ст.. 75 ГПК України.
Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
Відповідно до ст.. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
Як встановлено судом, відповідач по справі, розглянувши наданий проект землеустрію по відводу земельної ділянки в оренду строком на 49 років третьої особи по справі для будівництва пансіонату на 300 місць в районі с. Заводське для обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району з земель запасу Мисовської сільської ради, прийняв спірне розпорядження від 29.12.2008 р. №1468.
Відповідно до п. 1 вказаного Розпорядження було вирішено затвердити проект землеустрію по відводу земельної ділянки в оренду строком на 49 років третій особі по справі для будівництва пансіонату на 300 місць в районі с. Заводське для обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району з земель запасу Мисовської сільської ради.
Відповідно до п. 3 вказаного Розпорядження було також вирішено передати третій особі в оренду земельну ділянку ( кадастровий номер 0122785800:06:001:0264 ) для будівництва пансіонату на 300 місць в районі с. Заводське для обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району, загальною площею 3,5000 га., в тому числі по наступним угіддям: пасовиська - 2,0194 га., під господарськими будівлями і дворами по площі 0,1473 га., забудовані землі - 1,3333 га. земель запасу Мисовської сільської ради в землі рекреаційного призначення.
При таких обставинах у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Позивач наполягають на тому, що пансіонат для обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району АР Крим не є соціальним об'єктом, а тому надання земельної ділянки третій особі по справі повинно здійснюватися тільки за результатами проведення земельних торгів.
Єдине чим вони підтверджують те, що вказаний пансіонат не є соціальним житлом є довідка Ленінської районної ради вих.. № 93/021 від 25.03.2009 р., відповідно до якої рада повідомила прокурору про те, що районною радою не приймалося рішення про визнання соціальним об'єктом будівництво пансіонату на 300 місць в районі с. Заводське для третьої особи по справі.
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст.. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва соціального та доступного житла.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.
При цьому, а ні нормами Земельного кодексу України, а ні нормами Закону України "Про оренду землі" не передбачено поняття "об'єкти соціального призначення".
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
При цьому об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗК України можуть бути не тільки перелічені у вказаній статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що статуті третьої особи вказано, що основною метою діяльності товариства є здійснення виробничо - господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, який використовується на задоволення соціально - економічних інтересів учасників і членів трудового колективу третьої особи та не передбачено ведення будь - якої діяльності щодо обслуговування мешканців територіальних громад Ленінського району.
Однак поза увагою прокурора залишився п. 8.7 Статуту третьої особи, відповідно до якого третя особа відповідно до чинного законодавства може купувати для своїх працівників та за рахунок третьої особи житло, транспортні засоби, інші предмети споживання, путівки в установи відпочинку, оплачувати утримання дітей у дошкільних і навчальних закладах, встановлювати додаткові відпустки, надавати кредити, позички, матеріальну допомогу працівникам.
Суду не доведено позивачем і прокурором той факт, що працівники третьої особи не є мешканцями територіальних громад Ленінського району, враховуючи місцезнаходження ТОВ "Мегаполіс- Керч".
Відповідно до ст.. ст.. 43, 44 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено повноваження районних і обласних рад.
Дослідивши вказані норми, суд встановив, що до компетенції районних рад не входить право визнання об'єкта соціальним.
При таких обставинах, суд не може розцінювати довідку Ленінської районної ради вих.. № 93/021 від 25.03.2009 р. як доказ того, що будівництво пансіонату на 300 місць в районі с. Заводське для третьої особи по справі не є соціальним житлом.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Інших доказів у підтвердження своєї позиції прокурором і позивачем не представлено.
При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.