"13" серпня 2009 р. Справа № 18/82
За позовом Приватне підприємство "РКС"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фундамент"
про стягнення заборгованості в сумі 63 607 грн. 53 коп.
Суддя Гудак А.В.
Представники:
Від позивача : представник Тищук К.П. долв. в справі
Від відповідача : представник Ручка О.С. дов. в справі
Статті 20,22 ГПК України сторонам роз"яснені
Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 63607,53 грн.- суми основного боргу. Представником позивача було подано 16.06.09 клопотання про вихід за межі позовних вимог Своє клопотання обгрунтовує тим, що відповідно до п.2 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. ТзОВ "Фендамент" своїми діями щодо несплати на користь ПП "РКС" коштів за поставлені матеріальні цінності порушив законні права та інтереси останнього, тому вважаємо за необхідне заявити клопотання про вихід суду за межі позовних вимог і стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 78568,94 грн.в т.ч. основго боргу в сумі 43482,01 грн., 28848,29 грн. - індекс інфляції, 6238,64 грн. - три відсотки річних. У відповідност ідо ч.2 ст83 та ст.22 ГПК України господарським судом заяву залишено без задовлення, оскільки позивачем змінено предмет позову. Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. В даному випадку до вимоги, викладеної у позовній заяві. заявлено додатково, ще одну вимогу.
Відповідач 16.06.09 подав відзив,в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обгрунтовує тим, що 01.12.06 між позивачем та відповідачем було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого, відбулося зарахування вимог сторін станом на 01.12.06, починаючи з 22.07.05. Згідно п.5.4 договору зарахування від 01.12.06 оспорювані накладні № РН-0000019 та № РН-0000032 зараховуються зі сторони ТзОВ "Фендамент" накладними № 25 від 10.05.06 на суму 10208,16 грн., № 36 від 26.03.06 на суму 3640,10 грн., № 57 від 30.06.06 на суму 2244,00 грн., №59 від 30.06.06 на суму 5520,00 грн., № 76 від 31.07.06 на суму 10400,02 грн., а також платіжним дорученям № 76 від 05.05.06 на сум 5082,00 грн.
Виходячи із викладеного відповідач вважає, що у справі за позовом ПП "РКС" відсутній предмет спору, заборгованості відповідача по накладним № РН-0000019 від 11.05.06 та № 0000032 від 31.05.06 немає, а отже три відсотка річних, інфляційні збитки та й вартість товарно-матеріальних цінностей поставлених по вищевказаних накладних відшкодовуватись не мають.
Позивачем 12.08.09 подано заяву про зміну підстави позову. Свої обгрунтування щодо поданої заяви обгрунтовує тим, що в позовній заяві ПП «РКС»просило суд стягнути кошти лише за поставлені товарно-матеріальні цінності, що підтверджено накладними відпуску:№ РН-0000019 від 11.05.2006 року на суму 18161,64 грн., № РН-0000032 від 31.05.2006 року на суму 18163,57 грн. (копії накладних містяться в матеріалах справи).
Однак, в ході судового розгляду справи з'ясувалось, що між сторонами 01.12.2006 року був укладений договір про зарахування зустрічних однорідних вимог (копія договору міститься в матеріалах справи), згідно якого відбулося зарахування вимог сторін станом на 01.12.2006 року починаючи з 22.07.2005 року.
Таким чином, ПП «РКС» немає претензій до ТОВ «Фундамент» щодо розрахунку (зарахування зустрічних однорідних вимог сторін), здійснених згідно договору від 01.12.2006 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак, як вказувалось вище, ПП «РКС»здійснювало ТОВ «Фундамент»поставку товарно-матеріальних цінностей і після 01.12.2006 року. Всі поставки здійснювались в межах одних господарських відносин.
Так, здійснювались поставки продукції, які підтверджені накладними відпуску: № РН-0000053 від 29.12.2006 року на суму 110120,85 грн.; № РН-0000054 від 29.12.2006 року на суму 87171,96 грн.;№ РН-0000055 від 29.12.2006 року на суму 2706,31 грн.; № РН-0000009 від 25.10.2007 року на суму 6332,99 грн.; № РН-0000010 від 25.10.2007 року на суму 1014,01 грн.;№ РН-0000012 від 30.11.2007 року на суму 2040,00 грн.;№ РН-0000013 від 30.11.2007 року на суму 1700,00 грн. Однак за вказану продукцію ТОВ «Фундамент»не розрахувалось.
Таким чином, ТзОВ «Фундамент»не виконало свої зобов'язання перед ПП «РКС»- не сплатило коштів за поставлену продукцію. Заборгованість ТзОВ «Фундамент»перед ПП «РКС»за поставлені товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) становить 211 086,12 грн. Просить згідно з ч.1 ст.22, ч.1,2 ст.54,55 ГПК України прийняти заяву про зміну підстави позову та стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 324803,45 грн. та 3% річних в розмірі 31202,22 грн.
Відповідачем подано пояснення щодо заяви позивача про зміну підстави позову. В своїх поясненнях зазначає, що згідно заяви позивача про зміну підстави позову вбачається, що позивач виставляє нові вимоги, які обгрунтовуються новими доказами, що не мають жодного відношення до первісного позову. Співпраця між позивачем та відповідачем відбулася на позадоговірних відносинах, тому кожну поставку товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних необхідно розглядати як окремі зобов"язання.
Окрім того, позивачем не надано суду докази сплати державного мита, що взагалі виключає можливість розгляду даної заяви господарським судом. Виходячи із викладеного вважає позов та заяву про зміну підстав позову безпідставною та необгрунтованою.
Суд заслухавши доводи сторін в частині щодо поданої заяви про зміну підстави позову позивачем відмовляє в задоволенні такої заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, тощо.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача. В даному випадку позивачем подано заяву, направлену на одночасну зміну предмета і підстави позову. Так, змінено матеріально-правову вимогу, що підверджується і самим позивачем в поданій заяві, позовна вимога заявлена в позовній заяві про стягнення 63607,53 грн. в т.ч. інфляційні 3% річних , як зазначив позивач по цій сумі претензій немає, оскільки здійснено зарахування однорідних позовних вимог сторін і зазначає нову матеріально-правову вимогу до відповідача в сумі 211086,12 грн, яка виникає із інших поставок продукції, згідно накладних на відпуск на позадоговірній основі.
Вищий господарський суд України в п.3.7 роз"яснення від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" із змінами та доповненнями зазначив: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Одначасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з "13" серпня 2009 р. по "13" серпня 2009 р. для прийняття та проголошення вступної та резолютивної частини рішення
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Суд виходив з такого.
Приватне підприємство "РКС" поставило ТзОВ "Фундамент" матеріальні цінності по накладним № РН-0000019 від 11.05.06 на сум 18161,64 грн. та № РН-0000032 від 31.05.06 на суму 18163,57 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір від 01.12.06 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Згідно п.5.4 договору зарахування від 01.12.06 оспорювані накладні № РН-0000019 та № РН-0000032 зараховуються зі сторони ТзОВ "Фундамент" накладними № 25 від 10.05.06 на суму 10208,16 грн., № 36 від 26.03.06 на суму 3640,10 грн., № 57 від 30.06.06 на суму 2244,00 грн., №59 від 30.06.06 на суму 5520,00 грн., № 76 від 31.07.06 на суму 10400,02 грн., а також платіжним дорученням № 76 від 05.05.06 на сум 5082,00 грн. зі сторни ПП "РКС" зарахуванню підлягають видаткова накладна № РН-0000019 від 11.05.06 на суму 18161,64 грн., видаткова наклдана № РН-0000032 від 31.05.06 на суму 18163,57 грн., які є предметом судового розгляду.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов"язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зарахування здійснюється за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, що виникають із двох різних зобов"язань, між двома сторонами, де кредитор одного зобов"язання є боржником іншого; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов"язаннях мають бути присутні речі одного роду; необхідність, щоб за обома вимогами настав строк виконання.
Враховуючи вищевикладене, позивачем заявлена позовна вимога у позовній заяві від 11.05.09 по зобов"язанню, яке припинилося зарахуванням однорідних вимог за період з липня 2005 року по листопад 2006 року згідно договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.06, що не заперечується і самим позивачем.
А тому, в позові слід відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення суддею підписано "20" серпня 2009 р.