Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2009 р. Справа № 60/118-09
вх. № 3638/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Чиркова Ю.П.- доручення від 03.06.09 б/н.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс", м. Харків
до Закритого акціонерного товариства "Балмолоко Плюс", м. Балаклея
про стягнення 16388,70 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" (позивач) 08 травня 2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Балмолоко Плюс" (відповідач) вартості наданих за договором №РП-716/08 від 01.12.2008 р. послуг за лютий 2008 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 14084,70 грн., 3% річних від простроченої суми - 108,22 грн., пені за прострочення сплати вартості послуг - 865,78 грн., штрафу у сумі 1330,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір №РП-716/08 від 01.12.2008 р. про надання рекламних послуг, та, згідно з п.3.2. договору, відповідач зобов'язався сплатити вартість послуг авансом до 20 числа попередньо оплачуваємого місяця. Проте, відповідач не сплатив вартість послуг за лютий 2008 року.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.08.2009р. у зв'язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/118-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.
У судовому засіданні позивач просить суд задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Надав доповнення до позовної заяви, копію акту №ОУ-0000355 від 28.02.2009р. та копію податкової накладної, які судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Через канцелярію суду 19.06.2009р. надійшла заява про надання інформації щодо розрахункових рахунків, яка судом залучається до справи та заява про розгляд справи без участі відповідача, яка теж судом приймається та задовольняється.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 грудня 2008 року було укладено договір №РП-716/08 про надання рекламних послуг.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання провести рекламну компанію в інтересах відповідача, згідно затвердженої сторонами адресної програми.
Пунктом 1.2. договору місця розташування рекламних носіїв, їх кількість, формат, відомості про освітлення або неосвітлення реклами, строк проведення рекламної компанії по кожному рекламних носіїв, на якому розміщується реклама відповідача, встановлюється сторонами додатково у додатках до договору, яке узгоджується та підписується сторонами та є невід'ємною частиною.
Згідно додатку №1 до спірного договору від 01.12.2008р., сторони погодили код продукту замовника, адрес рекламоносія, опис рекламного обладнання, строк експонування, щомісячна вартість розміщення в грн., вартість послуг по розміщенню рекламних матеріалів за один місяць, які складають 13300,00 грн., вартість послуг з печаті рекламних матеріалів розміром 3х6 м в кількості 7 од., які складають 2065,00 грн.
Відповідно до п.3.2. Договору усі розрахунки відповідача з позивачем проводяться у безрахунковому порядку авансом до 20-го числа місяця, які передують сплаченому, на підставі рахунку, які виставляються позивачем.
Згідно п.3.3. Договору вказану в рахунці сума перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 3 днів з моменту надання позивачем рахунку.
Судом встановлено, що позивачем було укладено акт №ОУ-0000355 від 28.02.2009р. здачі - прийняття робіт (надання послуг), згідно якого загальна вартість робіт становила 13300,00 грн., однак замовник даний акт не підписав та мотивованої відмови не надав.
Відповідно до п.2.3.3. Договору відповідач зобов'язаний щомісячно підписувати акт виконаних робіт у разі, якщо впродовж строку, вказаного в п.1.3. Договору, відповідач не передав позивачу підписаний акт виконаних робіт або мотивованої відмови від прийомки послуг, то рекламні послуги вважаються прийнятими в повному обсязі за кількістю та якістю.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що відповідачем були прийняті послуги за лютий 2009 року в повному обсязі, з урахуванням чого, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість послуг в сумі 13300,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 13300,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 865,78 грн., 3% річних у розмірі 108,22 грн., інфляційне збільшення у розмірі 784,70 грн. та штраф у розмірі 1330,00 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.4.3. Договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених у договорі, до нього може бути застосована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки платежу, нарахованої за кожний день прострочки від вартості несплаченої суми.
Відповідно до п.4.4. Договору у разі, якщо порушення строків оплати діє понад 10 календарних днів, до відповідача може бути застосований штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши нарахування пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, є вірним, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 865,78 грн. та 1330,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 163,89 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю в сумі 16388,70 грн.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Балмолоко Плюс" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Тімірязєва, 6, р/р №26001035881300 в "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31064504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" (61000, м.Харків, вул. Георгіївська, 10, р/р №260090019410 в АКРВ "Регіон - банк", МФО 351254, код ЄДРПОУ 31634884) 13300,00 грн. основного боргу, 784,70 грн. інфляційних втрат, 108,22 грн.3% річних, 865,78 грн. пені, 1330,00 грн. штрафу, 163,89 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
рішення підписано 07.08.2009р.