"25" серпня 2009 р.
Справа № 2/52-860
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монастириське автотранспортне підприємство 16151" вул. Шевченка, 150, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, 48300
до відповідачів:
1) Монастириської районної державної адміністрації 48300, м. Монастириська, вул. Шевченка, 19
2) Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації вул. Ст. Бандери, 7, м. Монастириська, Тернопільської області.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Управління державного казначейства в Монастириському районі вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Тернопільської області.
2) Фінансове управляння Монастириської райдержадміністрації, м. Монастириська, вул. Шевченка, 19.
3) Управляння промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської облдержадміністрації вул. Грушевського,8, м. Тернопіль
про відшкодування збитків в сумі 567 865 грн. 69 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Малий І.М., довіреність № 1196 від 24.11.08 р.
Чекалюк Я.В., паспорт № МС 382436 від 19.10.98 р.
1-го відповідача: Слюсарчин О.В., довіреність № 485/02-16 від 24.03.09 р.
2-го відповідача: Федорко В.Д., розпорядження № 395 від 01.09.08 р.
Брусь О.Б. -довіреність №1417/1-4 від 21.05.09р.
1-ї третьої особи:
2-ї третьої особи:
3-ї третьої особи:
Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 567 865 грн. 69 коп. - заборгованість за перевезення пільгових категорій пасажирів у 2007р. - 2008р.
Пояснює, що в січні місяці він передав першому відповідачеві підписані ним договори за №16,17,18,19,20,21,22 від 30.01.2007р. Але підписаний відповідачами був тільки договір, за №21 від 30.01.2007р.
У жовтні 2007р. на його адресу 1-м відповідачем були направлені договори №16,17,18,19,20,21,22 від 29.10.2007р., які були ним підписані з протоколом розбіжностей. Поскільки в суд відповідач не звернувся , то слід вважати, що договори №16,17,18,19,20,21,22 від 29.10.2007р. прийняті в редакції протоколу розбіжностей. По даним договорам сплачено не повністю.
1-й відповідач позов не визнає (лист №749/62-16 від 22.05.2009р.) посилаючись на те, що:
- договори №16,17,18,19,20,22 від 30.01.2007р. позивачем не підписані так, як останній не погоджувався з формою розрахунку сум компенсації виплат за пільговий період;
- договори №16,17,18,19,20,21,22 від 29.10.2007р. підписані без врахування протоколів розбіжностей так, як в таких позивач незаконно вимагає приймати від нього розрахунки, які базуються на Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом, на маршрутах за №150 від 27.05.1996р.
Дана Інструкція на відношення з коштами бюджету не застосовується.
Стверджує, що згідно поданих позивачем і прийнятих ним розрахунків за 2007-2008р.р. та заключених на підставі рахунків договорів та актів звірки він правильно сплатив позивачеві суму компенсації.
2-й відповідач позов не визнає (лист №1460/1-4 від 26.05.2009р.) посилаючись на те, що:
- договора позивач повинен заключати з Монастириською райдержадміністрацією;
- на підставі наданих йому заключених між позивачем та райдержадміністрацією договорів та розрахунків він сплатив позивачеві за 2007р. суму 69 532 грн. 32 коп., за 2008р. - 58 343 грн. 50 коп.
При відсутності договорів він немає права відшкодовувати збитки. Тим паче, що бюджетний рік 2007р. пройшов і субвенцій в державному бюджеті 2009р. за даний рік немає.
Вважає, що втрати доходів позивача від пільгових перевезень трапились з вини останнього. Просить у позові відмовити.
Тернопільська облдержадміністрація пояснює, що втрати доходів позивача від пільгових перевезень відшкодовуються тільки на підставі договорів, які позивач за лютий-вересень 2007р. не заключив.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, і приймаючи до уваги, що:
1) Ст. 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання виникають:
- безпосередньо із закону або іншого нормативного-правового акту;
- з акту управляння господарською діяльністю;
- з договорів тощо.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-/// від 05.04.2001р. (в подальшому Законом).
Ст. 31,42 даного Закону гласить, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за територію області із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, в якому також встановлюється розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Відтак, господарські зобов'язання між позивачем та райдержадміністрацією виникають на підставі закону, з обов'язковим заключенням договору.
Що і було враховано в розпорядженні голови Тернопільської обласної державної адміністрації №372 від 20.06.2006р. "Про впорядкування перевезень населення на автобусних маршрутах загального користування". В якому зобов'язано райдержадміністрації щорічно до 1 березня забезпечити укладання на місцях договорів з автоперевізниками щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів та неврегульованості тарифів (п. 5.1 розпорядження).
Розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації та голови Монастириської райради №560/55 з 01.02.2007р. запроваджено з 01.02.2007р. Методику розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення району автомобільним транспортом загального користування на регулярних приміських автобусних маршрутах на 2007р. та розрахунок.
Про що не раз повідомляло позивача управління праці та соціального захисту населення, пропонуючи заключити договора на відшкодування збитків (листи №646/1-4 від 15.05.2007р.. №727/1-4 від 05.06.2007р., №878/1-4 від 05.07.2007р., №1046/1-4 від 11.09.2007р., №2157 від12.11.2007р.).
Отже, вимогами чинного законодавства передбачено що відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів повинно проводитися тільки на підставі договорів заключених між райдержадміністраціями (їх відділами) і перевізниками. Тільки при наявності договору відповідачі і позивач могли б підрахувати доходи, які перевізник не одержав у зв'язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів.
Відтак, заключення договору на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів є обов'язковим.
2) Згідно п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., складання сторонами актів звіряння є обов'язковим , так-як на підставі даного документу управління райдержадміністрації щомісячно готують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам облдержадміністрації (п. 6 Порядку).
Отже, і складання акту взаємозвірки (акту, підписаного представниками обох сторін) є обовязковим.
3) Із наданих суду документів вбачається, що:
а) позивач і Монастириська райдержадміністрація заключили у січні місяці 2007р. договір №16 від 30.01.2007р.
Доказів того, що договори №17, №18, №19, №20, №21, №22 від 30.01.2007р. були підписані представником ВАТ не представлено.
Надані в суд відповідачем договори за вищезазначеними номерами та датою підписані представниками райдержадміністрації, фінуправління та управління праці. Підписи представників позивача відсутні.
Тому слід вважати, що дані договори в належному порядку заключені не були.
Позивач не довів, що він приймав всі залежні від нього заходи, щоб спонукати відповідачів заключити договора. В суд не представлені листи (квитанції) з вимогою заключити договора. Не представлені докази звернення в суд з вимогою примусити представників виконавчої влади заключити договора.
Лист Монастириської райдержадміністрації №36/1-17 від 05.03.2007р. підтверджує той факт, що райдержадміністрація для укладання угод щодо відшкодування збитків просила позивача надати договори на перевезення пасажирів.
Вищенаведене підтверджує, що в порушення розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №372 від 20.06.2006р. сторони в основному до 31.09.2007р. не узгодили розмір компенсації і витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів, механізм їх виплати шляхом заключення договорів.
б) Договора №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22 від 29.10.2007р прийняті в редакції протоколів розбіжностей від 01.11.2007р. направлених на адресу райдержадміністрації 09.11.2007р. (ст. 181 Господарського кодексу України).
Однак, із протоколів розбіжності неможливо встановити - запропонована редакція позивача доповнює чи вносить зміни в редакцію райдержадміністрації. Поскільки не зазначено у який пункт вносяться зміни, то слід вважати, що запропонована перевізником редакція є доповненням до вищезазначених договорів.
Отже із договорів щодо відшкодування збитків від 29.10.2007р. вбачається, що сторони передбачили як порядок відшкодування збитків так і статистичний облік пасажирів, яких перевозить перевізник.
Тобто, автоперевізник погодився, що до 5 числа наступного за звітним місяця він передає управлінню праці розрахунки згідно форми, що додається. А райдержадміністрація не заперечує, що статистичний облік перевезення пасажирів автопідприємство буде проводити згідно Інструкції №150 від 27.08.1996р.
Відтак слід вважати, що перевізник визнав форму розрахунку, запропоновану райдержадміністрацією. Що він і підтвердив своїми діями, підписавши акт звірки за 2007р. (борг 69 232 грн. 32 коп.).
Визнавши борг 69 332 грн. 32 коп. позивач тим самим визнав, що він погодився з редакцією органів державної влади, викладеною в договорах №№ 16 - 22 від 29.10.2007р.
Аналогічна картина з договорами від 25.01.2008р. №18, №19, №20, №21, №22 , №23, №24 прийнятими в редакції протоколів розбіжностей від 26.01.2008р.
І в цих договорах перевізник визнав форму компенсації виплати на підставі Методики розподілу коштів на перевезення пільгових категорій пасажирів Монастириського району від 28.01.2007р. (п.1.2.1; 2.1 договорів), підтвердивши даний факт, підписаним ним актом звірки за 2008р. (борг 58 343 грн. 50 коп.).
4) Акт звірки розрахунків повинен бути підписаний представниками сторін, які приймають участь в даних розрахункових відносинах. Тоді він стає документом, який породжує відповідні правові наслідки.
Надані в суд акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, не підписані представниками райдержадміністрації (її відділом), які відповідно до ст.13 Господарського кодексу України та п.5 Закону України «Про автомобільний транспорт»ведуть контроль за розрахунками.
Тому представлені позивачем акти звіряння, які підписані тільки представниками останнього, не можуть служити підтвердженням того, що в них зазначені дані відповідаючі дійсності і що з такими даними погоджуються уповноважені на те органи (вони є односторонні). Тому вони не приймаються до уваги.
Таким чином виходячи з узгоджених сторонами даних з урахуванням умов заключених між сторонами договорів:
- станом на 01.01.2007р. заборгованість становила 72 067 грн. 63 коп. (акт звіряння станом на 01.01.2007р.), яка погашена станом на 26.12.2007р.;
- станом на 26.12.2007р. заборгованість становила 69 532 грн. 32 коп. (січень 2007р. -27 291 грн. 80 коп., жовтень 2007р -14 164 грн. 64 коп, листопад 2007р. -13 927г рн. 24 коп., грудень 2007р. -14 148 грн. 64коп.), яка погашена станом на 26.12.2007р. (акт звіряння від 26.12.2007р. та платіжні доручення №1786 від 27.12.2007р. та №1790 від 28.12.2007р.);
- станом на 01.12.2008р. заборгованість становила 58 343 грн. 50коп. (акт звірки від 01.12.2008р.). Сплачено платіжним дорученням №1812 від 26.12.2008р.
Із вищезазначеного вбачається, що сторони у 2007-2008 роках не узгодили всіх необхідних даних для відшкодування автоперевізнику понесених збитків. В зв'язку з чим органи влади в повному розмірі не змогли реалізувати соціальну політику спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання. Чим порушено ст.9 Господарського кодексу України та п. 7 Закону України "Про автотранспорт". І в зв'язку з чим позивач поніс збитки. Дані збитки позивач поніс по своїй вині, так як він своєчасно не заключив договори та не підписав акти звірки, або не звернувся до відповідних органів з вимогою зобов'язати райдержадміністрацію (їх відділи) підписати акти звірки і договора.
Тільки договора та акти звірки можуть служити підтвердженням понесених позивачем збитків. Тобто, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені договорами і актами звірки (певними засобами доказування) не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (розрахунками, односторонніми актами, ... тощо). (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
5) При розгляді справи також враховувалось:
а) Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної та соціальної політики (ст.5,6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту видані в межах його компетенції, обов'язкові для виконання на території України (ст.117 Конституції України та ст.6 Закону).
29.01.2003р. Постановою Кабінету Міністрів України №117 затверджено Положення Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
П.1 даного Положення тлумачить, що даний реєстр -це банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, відповідно до законів України.
Отже, вимогами чинного законодавства передбачено, що особи, які мають право на пільги повинні бути зазначені в Єдиному реєстрі.
П.10 даного Положення передбачено, що підприємства, які надають послуги щомісяця подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою «2 пільга». Якщо неможливо надати розрахунки за даною формою, то форма за якою транспортна організація подає розрахунки встановлюється договором про перевезення пільгових категорій громадян.
Це ще раз підтверджує, що сторони при виникненні між ними розбіжностей (не змогли узгодити кількість пільгових пасажирів), зобов'язані були обов'язково заключити договір, в якому зазначити форму, за якою позивач подає розрахунки.
б) Відносини між сторонами є бюджетними правовідносинами, тому сторонам і слід керуватись нормативними актами, які стосуються правовідносин регулюючих Бюджетним кодексом, законами про бюджети 2007-2008р.р., тощо.
Так, ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 1 Бюджетного кодексу України прямо передбачено, що відносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України і місцевих бюджетів, регулюються правовідносинами норм бюджетного законодавства.
Інструкція про порядок обліку пасажирів, що переводяться громадським транспортом на маршрутах (затверджена наказом Мінстату України №150 від 27.05.1996р.) застосовується виключно для статистичної звітності (п. 2 Інструкції).
в) Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п. 2 цього Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та районних бюджетах на зазначені цілі.
Згідно з п. 3 Порядку - головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що обсяг компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлюється в межах затверджених субвенцій з Державного бюджету України, а обов'язок з виплати цих компенсацій покладається на відповідний самостійний структурний підрозділ місцевої держадміністрації (на управління).
Отже, і в разі доведення позивачем факту одержаних ним збитків. при наявності договору та акту звірки держава (місцева райдержадміністрація) відшкодовує такі в межах затверджених субвенцій з Державного бюджету.
г) В договорах "на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на внутрішньообласних автобусних маршрутах" від 29.01.2007р, заключених між головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської облдержадміністрації та ВАТ "Монастириське АТП-16151" нічого не зазначено про пільгові перевезення населення та про порядок відшкодування понесеної останнім шкоди від таких перевезень.
Тому слід вважати, що договора на перевезення пасажирів автомобільним транспортом не можуть замінити договора на перевезення пільгових категорій пасажирів.
д) Згідно п. З Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, або мають міжвідомчий характер (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р.) Методики розподілу коштів на перевезення пільгових категорій начелення не містять норм права, тому не є нормативно-правовими актами, а тому згідно п. 5 даного Положення такі методики не підлягають державній реєстрації.
6) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту слід покласти на позивача.
7) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи покласти на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1) В позові позивача про стягнення 567 865 грн. 69 коп. відмовити.
2) Видатки по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення слід покласти на позивача.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «28»серпня 2009 року через місцевий господарський суд.
Суддя