Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2009 р. Справа № 37/116-09
вх. № 3555/4-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Деняка А.О. за довіреністю № 171/09 від 09.06.2009 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства " Страхова компанія " Брокбізнес"
до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі Філії ВАТ КБ "Надра" ХРУ, м. Харків
про розірвання договору та стягнення 102796,44 грн.
Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління (відповідач) в якому просить суд достроково розірвати Договір № 19 строкового банківського вкладу (депозиту) від 05.09.2008 р.; стягнути з відповідача на свою користь 100000,00 грн. депозитного вкладу з нарахованими згідно умов Договору процентами в розмірі 2796,44 грн., а разом 102796,44 грн.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року строк розгляду справи № 37/116-09 було продовжено на один місяць до - "06" серпня 2009 року.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 22.07.2009р. у зв'язку з лікарняним судді Доленчука Д.О., справу №37/116-09 було передано судді Светлічному Ю.В. до розгляду.
У судовому засіданні 05.08.2009р. судом було оголошено перерву до 06.08.2009р. о 16:00.
Позивач у судовому засіданні 06.08.2009р. підтримує позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 05 вересня 2008 року договір №19 строкового банківського вкладу (депозиту).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач перераховує на вкладний рахунок №26529028924001 в Балаклійській філії ВАТ КБ "Надра", МФО 351834, відкритий у відповідності з договором грошові кошти в сумі 100000,00 грн.
На виконання вищезазначеного пункту позивачем було перераховано відповідачу 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8106 від 10.09.2008р.
Відповідно до п.3.1.3. Договору позивач має право достроково розірвати договір і отримати суму вкладу, письмово попередивши про це відповідача, на умовах, передбачених п.4.5. цього Договору.
Відповідно до ч.1 ст.1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно п.4.5. Договору у разі дострокового розірвання дії договору або дострокового повернення частини вкладу за ініціативою позивача, позивач зобов'язаний повідомити про це відповідача шляхом подання заяви в двох примірниках не пізніше за 20 календарних днів, по закінченні яких, протягом одного дня, відповідач зобов'язується повернути вклад або його частину.
Згідно ч. 2 ст.1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Судом встановлено, що 04.03.2009р. листом за №0403-26 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути спірні грошові кошти шляхом перерахування в інший банк.
Листом за №90 від 10.03.2009р. відповідач повідомив позивача про створення тимчасової адміністрації, введення мораторію на задоволення вимог клієнтів, що унеможливило дострокового повернення депозиту.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно ч.4 ст.85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Мораторій не поширюється, зокрема, на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
При таких обставинах, враховуючи звернення позивача до відповідача з листом після введення мораторію, суд вважає, що мораторій на повернення депозиту в даному випадку не поширюється.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 100000,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п.4.4. спірного договору сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно, не пізніше 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим суми процентів шляхом перерахування на поточний рахунок позивача, який зазначений у розділі 8 Договору.
Згідно наданої позивачем картки рахунку 37.3 до спірного договору за перше півріччя, за перші шість місяців розмір нарахованих процентів становив 10044,22 грн.
Як встановлено судом, 10.02.2009р. було створено Тимчасову адміністрацію та встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно приписів ст.85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій не поширюється на задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Таким чином, суд приходить до висновку, що проценти за січень 2009р. не можуть бути стягнути, оскільки на даний період поширюється дія мораторію, за травень - червень 2009 року нараховані проценти також не можуть бути стягнуті, оскільки дані суми виникли після звернення позивача до суду, тому суд, керуючись приписами п.4.5. Договору в частині перерахунку процентів у розмірі 50% від процентної ставки, що вказана у п.1.3. Договору, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих процентів частково, а саме в сумі 1990,62 грн., що були нараховані за період з 10.02.2009р. по 05.05.2009р.
Щодо вимог позивача про дострокове розірвання договору №19 строкового банківського вкладу (депозиту) від 05.09.2008р., суд встановив наступне.
Відповідно до ч.2, 3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Пунктом 4.5. Договору передбачено обов'язок позивача у разі дострокового розірвання дії договору повідомити відповідача про даний факт шляхом подання заяви за 20 календарних днів.
Позивач посилається як на підставі для розірвання договору на лист №0403/26 від 04.03.2009р., в якому ставить питання лише щодо дострокового повернення депозитних коштів в сумі 100000,00 грн., однак судом встановлено, що в даному листі не міститься повідомлення щодо дострокового розірвання договору, тому всупереч ст.188 Господарського кодексу України позивачем не дотримано процедури розірвання договору, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в цій частині.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1019,90 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117,07 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково в сумі 101990,62 грн.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі Філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління (61002, м. Харків, вул. Петровського, 15, код ЄДРПОУ 06718690) на користь Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115а, р/р №265020423500 в АБ "Брокбізнесбанк", м. Київ, МФО 300249, код ЄДРПОУ 20344871) 100000,00 грн. основного боргу, 1990,62 грн. процентів, 1019,90 грн. держмита та 117,07 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя
рішення підписано 06.08.2009р.