17.08.2009 Справа № 17/41
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу позовом Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства „Колос” агропромислового комплексу України, м. Київ до Берегівської міської ради, м. Берегово за участю товариства з обмеженою відповідальністю „Термал Перегіум”, м. Берегово та учбово-спортивної бази „Закарпаття”, м. Берегово як третіх осіб-1, 2 на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору
за участю представників:
позивача - Осадчий В.Б., представник за довіреністю
відповідача - Фазекош Н.В., представник за довіреністю;
третьої особи -1 - Фазекош Н.В., представник за довіреністю;
третьої особи -2 - Катков В.Т., представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсними рішень Берегівської міської ради від 27.08.04р. № 579 „Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ТзОВ „Термал Перегіум” та № 580 „Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки учбово-спортивній базі „Закарпаття” (далі -оспорювані рішення №№ 579, 580)
Позивач звернувся до суду із наведеними вимогами, а представник його у ході судового розгляду наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що з прийняттям оспорюваних рішень позивача, як правонаступника Центральної ради „Колос”, без його згоди та всупереч чинного земельного законодавства позбавлено права користування земельною ділянкою площею 8,506 га в м. Берегово по вул. Корятовича, 1, що була надана йому у постійне користування за рішенням відповідача від 24.04.97р. № 159 та щодо якої 5.05.97р. видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002129.
Відповідач письмовим відзивом, додатковими письмовими поясненнями та його представник у ході судового розгляду справи заперечують проти позову, вважаючи оспорювані рішення законними, правомірно прийнятими та такими, що не порушують права позивача. Вважає, що землекористувачем за наведеним державним актом є не позивач, а учбово-спортивна база „Закарпаття”, яка хоча і підпорядкована позивачеві, однак є самостійною юридичною особою, як землекористувач була суб'єктом плати земельного податку та надала згоду на вилучення частини цієї земельної ділянки через неможливість використання її за цільовим призначенням. На підтвердження статусу учбово-спортивної бази „Закарпаття” як землекористувача посилається також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4.12.08, якою скасовано судові акти господарського суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду у справі про визнання недійсними оспорюваних у даній справі актів в порядку адміністративного судочинства. Підставою скасування цих судових актів як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України послугувало те, що до участі у справі не було залучено землекористувача -учбово-спортивну базу „Закарпаття”. Саме згода останньої як землекористувача послугувала підставою прийняття оспорюваного рішення № 580 про анулювання державного акту на її право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002129, вилучення з її постійного користування частини вищезазначеної земельної ділянки площею 5,65 га та надання на умовах оренди іншої частини цієї земельної ділянки площею 2,526 га. Таким чином, оспорюване рішення № 580 прийнято відповідно до закону, за згодою землекористувача, права позивача не порушує, отже відсутні підстави для визнання його недійсним. Вважає відсутніми також підстави визнання недійсним оспорюваного рішення № 579, яким ТОВ «Термал Перегіум»надано в довгострокову (на 50 років) оренду земельну ділянку площею 5,65 га по вул. Потушняка в м. Берегово, оскільки позивачем не наведено порушень закону допущених при прийнятті рішення, а з прийняттям оспорюваного рішення не порушено права позивача.
Третя особа-1 -ТОВ „Термал Перегіум” - письмовим відзивом та її представник у ході судового розгляду підтримує позицію відповідача по суті спору, вважає, що оспорювані рішення щодо земельної ділянки, яка є комунальною власністю, прийняті відповідачем відповідно до закону, у межах наданих йому повноважень, на підставі згоди учбово-спортивної бази „Закарпаття” як землекористувача (оспорюване рішення № 580) та на підставі звернення ТОВ „Термал Перегіум” про надання земельної ділянки в оренду (оспорюване рішення № 579).
Третя особа-2 -учбово-спортивна база „Закарпаття” ( УСБ „Закарпаття” - повна назва якої згідно статутних даних та довідки з ЄДРПОУ -експлуатаційно-виробниче підприємство „Учбово-спортивна база „Закарпаття”) - письмових пояснень суду не надала, її представник у ході судового розгляду підтримує позицію позивача по суті спору, вважає, що згоди на вилучення земельної ділянки не надавала. Посилаючись на подані суду Витяг з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки від 28.01.09 наданий відділом Держкомзему у м. Берегово та Перелік закладів фізичної культури та спорту, які звільняються від земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди від 29.04.09 погоджений Берегівською міською радою, Берегівською ДПА та відділом Держкомзему у м. Берегово, наполягає на тому, що учбово-спортивна база „Закарпаття” продовжує бути користувачем земельної ділянки площею 8,506 га. Крім того, має намір використовувати цю земельну ділянку для видобування термальних мінеральних вод, у зв'язку з чим нею внесено відповідні зміни до своїх статутних документів та одержано відповідну ліцензію.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини сторін та третіх осіб у даній справі стосуються права користування земельною ділянкою площею 8,506 га, що розташована в м. Берегово, та перебуває у власності територіальної громади м. Берегово (далі -спірна земельна ділянка). Право розпорядження спірною земельною ділянкою за змістом ст. 12 Земельного кодексу України віднесено до повноважень Берегівської міської ради -відповідача у справі. Наведене не заперечується ніким із учасників судового процесу.
Відповідач 27.08.04 прийняв оспорювані у даній справі рішення „Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки ТзОВ „Термал Перегіум” та „Про надання в довгострокову оренду земельної ділянки учбово-спортивній базі „Закарпаття” м. Берегово, вул. Корятовича,1”, якими вирішив, зокрема, питання надання в оренду спірної земельної ділянки третім особам-1, 2 у даній справі площею відповідно 5,65 га та 2,526 га, анулювавши раніше виданий УСБ „Закарпаття” державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002129 та вилучивши в УСБ „Закарпаття” за його згодою частину земельної ділянки площею 5,65 га через невикористання її за цільовим призначенням для подальшого розподілу.
Позивач оспорює прийняті рішення, вважаючи їх незаконними та такими, що порушують його права як землекористувача.
Спірні правовідносини, оскільки вони стосуються питань розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ) та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон).
За змістом ст. 12 ЗКУ до повноважень міських рад як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; вилучення земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За змістом ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Надання земельних ділянок юридичним особам у користування за змістом ст.ст. 122, 123 ЗКУ здійснюється за зверненнями відповідних юридичних осіб на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою за змістом ст. 141 ЗКУ є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування землею у разі добровільної відмови землекористувача, відповідно до приписів ст. 142 ЗКУ, здійснюється за заявою землекористувача до власника земельної ділянки, останній на підставі заяви приймає рішення про припинення права користування та повідомляє про це органи державної реєстрації.
Статтею 149 ЗКУ також передбачено, що місцеві ради, в тому числі, міські, вправі вилучати земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користування за згодою землекористувачів для всіх потреб.
За змістом ст. ст. 10, 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами, до їх відання; до виключної компетенції міських рад віднесено, зокрема, вирішення відповідно до закону та виключно на пленарних засіданнях ради питань регулювання земельних відносин.
Приписами ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень, які можуть визнаватися незаконними в судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.
Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.
Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка до прийняття оспорюваних у даній справі рішень перебувала у користуванні УСБ „Закарпаття” -третьої особи-2 у справі - на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради від 24.04.97р. № 159 „Про надання земель” (далі -рішення № 159) та виданого відповідно до цього рішення державного акту на право постійного користування землею від 5.05.97р. серії ІІ-ЗК № 002129 (а.с. 11-14). Як вбачається з тексту рішення № 159 питання надання земельної ділянки вирішувалося на підставі клопотання центральної Ради „Колос”, правонаступником якої є позивач у справі (питання правонаступництва позивача доведені ним поданими суду документами (а.с. 34) та не спростовані іншими учасниками процесу). Зазначеним рішенням № 159 було вирішено надати у постійне користування центральній Раді „Колос” для УСБ „Закарпаття” існуючу земельну площу по вул. Корятовича, 1 (п.1) та видати УСБ „Закарпаття” державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Корятовича, 1, площею згідно матеріалів технічної інвентаризації (п.2). За текстом державного акту від 5.05.97р. право постійного користування землею площею 8,506 га надано „Центральній Раді „Колос” учбово-спортивній базі „Закарпаття” м. Берегово вул. Корятовича-1” для розміщення виробничих та учбових споруд.
З огляду на наведене та інформацію Берегівської ОДПІ від 25.06.09р. (а.с.114) про те, що УСБ „Закарпаття” у період з 1997 по 2004рр. подавала розрахунок земельного податку та користувалася пільгою по сплаті податку за спірну земельну ділянку, тобто була як землекористувач суб'єктом сплати земельного податку, суд дійшов висновку, що користувачем цієї ділянки до прийняття оспорюваних рішень №№ 579, 580 був не позивач, а УСБ „Закарпаття”.
При цьому, суд також приймає до уваги позицію Вищого адміністративного суду України щодо визнання землекористувачем саме УСБ „Закарпаття”, незалучення якого до розгляду справи про визнання недійсними оспорюваних у даній справі актів в порядку адміністративного судочинства послугувало однією з підстав скасування судових актів місцевого та апеляційного адміністративних судів (а.с.42-44).
За таких обставин право позивача на користування спірною земельною ділянкою, порушенням якого мотивовано подання позову у даній справі, є недоведеним, що, у свою чергу, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач прийняв оспорювані рішення як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено вирішення питань розпорядження землями територіальної громади міста Берегово, законно та правомірно у відповідності до вищенаведених приписів земельного законодавства та Закону.
Так, відповідач оспорюваним рішенням № 580 за згодою землекористувача -УСБ „Закарпаття” - припинив раніше надане останньому право користування землею, вилучивши її в частині, що не використовувалася, іншу частину -надав йому на правах довгострокової оренди відповідно до приписів чинного земельного законодавства. При цьому, зазначене здійснено відповідачем на підставі клопотання директора УСБ „Закарпаття” та акту від 20.08.04 про обстеження спірної земельної ділянки, яким встановлено факт невикористання за призначенням на протязі семи років частини спірної земельної ділянки площею 5,98 га та запропоновано відповідачу вилучити її від УСБ „Закарпаття” для подальшого перерозподілу та більш ефективного використання. УСБ „Закарпаття” в особі його директора підписано даний акт та зазначено про згоду з викладеними у ньому висновками (а.с.111). Дана згода прийнята відповідачем як добровільна відмова землекористувача від права користування частиною земельної ділянки. Наведене не спростовано іншими учасниками процесу у ході судового розгляду.
Зазначену частину земельної ділянки після вилучення її з користування УСБ „Закарпаття” відповідач на підставі чинного земельного законодавства надав ТОВ „Термал Перегіум” за його клопотанням у довгострокову оренду, про що прийняв оспорюване рішенням № 579.
Таким чином, матеріалами справи не доведено невідповідності оспорюваних рішень відповідача вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції відповідача, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи судом належить покласти на позивача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 12, 116, 122, 123, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 25, 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено 28.08.09.
Суддя Ушак І.Г.