Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
08.09.2009
Справа №2-24/2542-2009
За позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 16, ідентифікаційний код 32587579)
до відповідача - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" ( 95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)
про спонукання до виконання певних дій.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Кошельна Л.М. - представник, довіреність № 09/86 від 09.06.2009р.
Від відповідача - Епифанцева А.Б., довіреність № 203/33/3/11 від 25.12.2008 р., у справі
Обставини справи: Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про визнання підписаним між Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" та Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" акту приймання -передачі природного газу за лютий 2006 року, згідно якого за Договором купівлі -продажу природного газу № 16/05-865 від 01.10.2005р. відповідачу було передано 174,675 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 108 854,57 грн., про визнання підписаним акту приймання -передачі природного газу за березень 2006 року, згідно якого за Договором купівлі -продажу природного газу № 16/05-865 від 01.10.2005р. відповідачу було передано 159,194 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 115 853,76 грн., про визнання підписаним між Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" та Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" акту приймання -передачі природного газу за березень 2006 року, згідно якого за Договором купівлі -продажу природного газу № 16/05-865 від 01.10.2005р. відповідачу було передано 54,433 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 39 613,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам Договору купівлі -продажу природного газу № 16/05-865 від 01.10.2005р., відповідач не направив на адресу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підписані акти приймання -передачі природного газу.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що у лютому, березні та квітні 2006 р. згідно актів приймання - передачі готової продукції згідно договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 р. № 17/05-463 відповідач використав для виробництва теплової енергії 10561,704 тис.куб.м. природного газу. Однак, згідно технічного акту споживання газу, фактично відповідачем було спожито 10950,006 тис.куб.м. природного газу. Отже різниця між загальним обсягом фактично використаного газу (відображеним в технічному акті споживання газу) та обсягом газу, використаним на виробництво теплової енергії для відповідача становить 388,302 тис.куб.м.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що вимога позивача до спонукання відповідача підписати акти приймання - передачі природного газу протиречить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та є втручанням у господарську діяльність підприємства відповідача. Крім того відповідач посилається на те, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах України.
Також представником відповідача у судовому засіданні було надане клопотання про застосування строків позовної давності в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01.10.2005 р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України (Продавець) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (Покупець) був укладений договір № 16/05-864 купівлі - продажу природного газу (а.с. 25-26).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупцю в 2005-2006 роках, а Покупець приймає природний газ в обсягах, що перевищують використані обсяги газу на виробництво теплової енергії з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р., згідно з договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 р. № 17/05-463, укладеного між Сторонами та зобов'язується оплатити вартість газу на умовах, передбачених цим договором.
Кількість газу, яка передається Покупцю у відповідний період за цим договором, визначається як різниця між загальним обсягом фактично використаного газу (відображеним в технічному акті споживання газу) та обсягом газу, використаним на виробництво теплової енергії (згідно з актами прийому - передачі природного газу та теплової енергії, що оформлюється Сторонами та є невід'ємною частиною Договору на переробку) та оформлюється Сторонами, шляхом підписання Акту приймання - передачі газу, згідно п. 3.1 цього Договору (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору, приймання - передача обсягу газу, поставленого Продавцем Покупцю у відповідному місяці за цим договором, оформлюється Актом приймання - передачі газу. Фактичний обсяг спожитого газу, визначається за методикою, відображеною в п. 2.1 цього Договору, на підставі технічних актів газорозподільних підприємств, які здійснювали транспортування газу за договором на переробку. Пункт 3.3 договору передбачає, що не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем, Покупець зобов'язується надати Продавцю два примірники Акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та завірені розподільним підприємством.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що у лютому, березні та квітні 2006 р. згідно актів приймання - передачі готової продукції згідно договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 р. № 17/05-463 відповідач використав для виробництва теплової енергії 10561,704 тис.куб.м. природного газу. Однак, згідно технічного акту споживання газу, фактично відповідачем було спожито 10950,006 тис.куб.м. природного газу. Отже різниця між загальним обсягом фактично використаного газу (відображеним в технічному акті споживання газу) та обсягом газу, використаним на виробництво теплової енергії для відповідача становить 388,302 тис.куб.м.
Супровідним листом № 54/11-240-584 від 16.04.2009 р. позивач відправив на адресу відповідача акти приймання - передачі природного газу за лютий 2006 р., за березень 2006 р., за квітень 2006 р. Проте відповідачем зазначені акти підписані та повернуті на адресу позивача не були.
У зв'язку з відмовою відповідача від підписання зазначених актів позивач звернувся з позовом до суду про визнання акті підписаними.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення факту підписання відповідачем актів приймання - передачі природного газу, посилаючись на те, що відповідач не визнає факту отримання зазначеної кількості газу, що визначена у актах, порушуючи таким чином умови, укладеного між сторонами договору..
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вимога про визнання факту не призводить до поновлення порушеного права, не може бути самостійним предметом позову в господарському суді, не кореспондується зі способами захисту права.
Чинним господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку встановлення факту, що має юридичне значення. За приписами ст.ст. 1, 41, 12 ГПК України господарський суд захищає порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси в порядку позовного провадження, вирішуючи спір про право.
Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, визнання підписаними актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність фактів, які входять до підстав позову.
Таким чином, факт передачі кількості газу, вказаній у актах приймання - передачі, які позивач просить визнати підписаними, може бути встановлений господарським судом при розгляді спору про стягнення заборгованості за отриманий природний газ, однак саме по собі визнання факту не є способом, що призведе до поновлення порушеного права позивача.
Слід зазначити, що у 4 пункті прохальної частини позовної заяви позивач просить суд визнати підписаним акт приймання - передачі природного газу за березень 2006 р., згідно з якого відповідачу було передано природного газу на суму 39613,73 грн., тоді як з матеріалів справи вбачається, що акт приймання - передачі природного газу на суму 39613,73 грн. складений за квітень 2006 р.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про визнання актів підписаними не може бути самостійним предметом позову, а відтак не підлягає розгляду господарськими судами.
За такими обставинами провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представником відповідача у судовому засіданні було надане клопотання про застосування строків позовної давності в порядку ст. 257 Цивільного кодексу України.
Оскільки судом було встановлено, що зазначений спір не підлягає розгляду у господарських судах України, суд залишає клопотання відповідача про застосування строків позовної давності без розгляду.
Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
За такими обставинами, державне мито у розмірі 85,00 грн., сплачене платіжним дорученням № 319 від 16.04.2009 р. за подання позовної заяви підлягають поверненню Дочірньому підприємству "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
На підставі викладеного, керуючись статтею 47, пунктом 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002; Одержувач - Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу - 22090200; ЄДРПОУ - 34740405; Банк - ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 16, ідентифікаційний код 32587579) 85,00 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 319 від 16.04.2009 р.
Видати наказ
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.