Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
30.03.2009
Справа №2-7/2434-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності Кірьякової Єлизавети Василівни (98676, м. Алупка. Вул. Західна, 19, кв. 35, ідентифікаційний номер 1935906663)
Про стягнення 2 223,84 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Нетесов Д. О., предст., дов. №8-2/ю від 09.01.2009 р.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності Кірьякової Єлизавети Василівни 2 223,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості за понадлімітне водоспоживання у розмірі 1911,54 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Кірьякової Єлизавети Василівни також 3% річних у сумі 47,56 грн. та 264,74 грн. інфляційних втрат.
Заявою №123/ю від 11.06.2009 р. позивач уточнив вимоги та зазначив, що 29.05.2009 р. відповідачем була оплачена заборгованість у розмірі 1920,00 грн., у зв'язку чим КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» просить стягнути з СПД Кірьякової Єлизавети Василівни 3% річних у сумі 47,56 грн. та 264,74 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
03.03.2003 р. між підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (правонаступником якого є позивач у справі, Водоканал) та Суб'єктом підприємницької діяльності Кірьяковою Єлизаветою Василівною (Абонент) був укладений договір №256 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, пунктом 1 якого передбачено, що Водоканал зобов'язується забезпечити Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу при наявності води в джерелах в обсягу встановленого ліміту та надати послуги з водовідведення, а Абонент зобов'язується оплатити їх.
Відповідно до пункту 8 Договору Абонент зобов'язаний отримувати рахунки за витрачену воду та послуги по каналізації в абонентському відділі Водоканалу не пізніше 18 числа кожного місяця та сплачувати їх протягом 5 банківських днів з дня отримання.
В пункті 19 Договору сторони передбачили, що це договір укладається строком по березень 2006 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від цього договору.
Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Сторони не представили суду доказів розірвання договору №256 від 03.03.2003 р. або зміни його умов, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на час вирішення спору договір продовжує свою дію.
В пункті 9 Договору №256 від 03.03.2003 р. сторони передбачили, що Абонентам, подача води яким обмежується, вода відпускається в розмірах ліміту, затвердженого виконкомом міської ради. Розмір ліміту Водоканал повідомляє абоненту додатковим повідомленням, яке є невід'ємною частиною цього договору.
Вода, витрачена поверх затвердженого ліміту, сплачується в п'ятикратному розмірі тарифу (п. 10 Договору).
Так, пунктом 9.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. N 65, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що абонент не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми та затверджені ліміти.
За використану воду понад встановлені та затверджені ліміти плата проводиться згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.04.79 за N 196 "Про норми відпуску електроенергії, газу і води на ведення громадянами особистого підсобного господарства":
- громадянами, що використали воду на приватне підсобне господарство, - у подвійному розмірі діючих тарифів на питну воду;
- підприємствами та організаціями - у п'ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду.
Суд звертає увагу на те, що незважаючи на втрату чинності постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.04.79 за N 196 (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року N 1788), пункт 10 Договору не виключений, не визнаний недійсним, а отже, з огляду на приписи статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №04 від 24.01.2008 р. було закріплено, що споживачам, які не надали у встановленому порядку розрахунки водоспоживання, ліміт витрати води не встановлюється, при цьому вся витрачена вода вважається понадлімітною.
У зв'язку з тим, що відповідачем не були представлені розрахунки нормативного водоспоживання у першому та другому кварталах 2008 року, відповідачу були встановлені нульові ліміти, про що він був проінформований відповідним повідомленням, наявним в матеріалах справи (а. с. 13).
Матеріали справи свідчать, що відповідачу був виставлений рахунок-акт №256 від 21.10.2008 р., з якого вбачається, що заборгованість Суб'єкта підприємницької діяльності Кірьякової Єлизавети Василівни за перевитрату ліміту становить 1911,54 грн. (а. с. 10).
Несплата вказаного рахунку стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, 29.05.2009 р., тобто після звернення позивача до суду, Суб'єктом підприємницької діяльності Кірьяковою Єлизаветою Василівною була сплачена заборгованість у сумі 1920,00 грн., у зв'язку з чим позивачем були уточнені вимоги та викладені вимоги лише про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47,56 грн. та 264,74 грн. інфляційних втрат, тобто має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що суми інфляційних втрат та 3% річних розраховані позивачем правомірно, у зв'язку з чим, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, вказані суми підлягають стягненню з СПД Кірякової Є. В.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Кірьякової Єлизавети Василівни (98676, м. Алупка. Вул. Західна, 19, кв. 35, ідентифікаційний номер 1935906663) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, ідентифікаційний код 03348005) 3% річних у сумі 47,56 грн., 264,74 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.