Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "25" серпня 2009 р. Справа № 11/95-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Маріщенко Л.О.
судді
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача 1 не з'явився
від відповідача 2 Бородін Д.В. - дов. б/н від 31.03.2009р.
Розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" (м. Житомир)
до Житомирської міської ради (м. Житомир)
та Приватного підприємства "Відлуння" (м. Житомир)
про визнання недійсним рішення від 29.12.2008р. №840 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Позивачем було подано позов про визнання недійсним рішення Житомирської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 29.12.2008р. №840 та про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3057 га по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі, укладений відповідачами строком на один рік на виконання рішення Житомирської міської ради.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином.
Перший відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку з знаходженням представника у відпустці.
Суд не задовольняє дане клопотання першого відповідача з підстав того, що у відповідності до ст. 21 ГПК України стороною у судовому процесі є юридична особа, а не її представник.
За таких обставин, у відповідності до ст.75 ГПК України, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Представник другого відповідача позовні вимоги заперечив, надав письмовий відзив та доповнення до нього, відповідно до яких позовні вимоги вважає безпідставними.
Дослідивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
29.12.2008р. рішенням Житомирської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання №840, приватному підприємству "Відлуння" було поновлено з 29.12.2008р. договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3057 га(для громадського призначення) по вул. Домбровського 25 в м. Житомирі, строком на один рік.
Позивач вважає дане рішення не законним та таким, що порушує його права та законні інтереси з наступних підстав.
По-перше, даним рішенням перший відповідач порушив встановлений порядок передачі в оренду земельних ділянок.
Вказує, що другий відповідач не надав першому відповідачу підтверджуючих доказів, що він має нерухоме майно громадського призначення на земельній ділянці, в результаті чого останній прийняв необґрунтоване рішення щодо поновлення договору оренди, яке суперечить таким чином ст.134 ЗК України, оскільки право на оренду земельної ділянки другому відповідачу було надане без аукціону і у другого відповідача відсутні об'єкти нерухомості на земельній ділянці.
По-друге, вважає, що позивач, як власник цілісного майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці - будівлі та допоміжні споруди фізкультурно-оздоровчого призначення, не надав згоду на оформлення матеріалів проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням ст.151 ЗК України.
Крім того, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3057 га по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі, укладений між відповідачами 05.02.2009р.
Перший відповідач - Житомирська міська рада - свої пояснення по суті виклав у клопотанні від 22.06.09 р. (а.с. 29,30).
Другий відповідач позовні вимоги заперечує, пояснюючи, що зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. Домбровського, 25, в м. Житомирі в оскаржуваному рішенні Житомирська міська рада діяла відповідно до повноважень, встановлених ст.20 ЗК України.
Вказує, що при наданні в оренду земельної ділянки по вул. Домбровського, 25 м. Житомирі, згода на це позивача, а також будь-яке клопотання, не передбачена ч.6 ст.93, ч.ч.3, 4, 5 ст.123 ЗК України, ч.ч. 2, 3, 6 ст.15 Закону України "Про оренду землі".
Зазначає, що у відповідача немає в наявності жодного з документів, передбачених чт.чт. 81, 126 ЗК України, ст.ст.413, 792 ЦК України, на право власності або користування землею, а також землевпорядними організаціями не встановлювались межі земельної ділянки в натурі для користування земельною ділянкою.
ПП "Відлуння" має у власності майновий комплекс ринку "Тетерів" по вул. Домбровського, 25, в м. Житомирі.
Не погоджується з позивачем та вважає, що стадіон "Авангард" не може бути цілісним майновим комплексом, тому що, не є господарським об'єктом, не є структурним підрозділом ВАТ "Електровимірювач, який в установленому порядку відокремився в самостійний об'єкт.
На думку другого відповідача, оскаржуване рішення не суперечить інтересам позивача щодо використання власного майна за цільовим призначенням, оскільки термін дії Договору оренди земельної ділянки не перевищує терміну дії Договору оренди приміщення №26/98 від 11.05.1998р. укладеного між позивачем та другим відповідачем.
Крім того, зазначає, що 28.08.2001р. спостережна рада та правління ВАТ "Електровимірювач" погодили питання про передачу земельної ділянки ВАТ "Електровимірювач" площею 15921 кв.м. у користування ПП "Відлуння" для будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу.
Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 13.12.2001р. постановлено рішення №793 "Про вилучення та надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відводу товариствам, підприємствам, фізичній особі і підготовку матеріалів попереднього погодження земельною ділянкою організації міста".
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовляє з наступних підстав.
05.11.1996р. наказом Фонду Державного майна України №81-ПТ було перетворено ВО "Електровимірювач" у ВАТ "Електровимірювач" та передано до статуту ВАТ "Електровимірювач" цілісний майновий комплекс стадіон "Авангард". В переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Електровимірювач" зокрема зазначено, що передається стадіон "Авангард", спортивний павільйон, огорожа цегляна, огорожа із з/б плит, огорожа із металевих сіток, асфальтове покриття, тир навчальний.
Договором оренди майна №26/98 від 11.05.1998р. укладеного між позивачем та другим відповідачем, ВАТ "Електровимірювал" було передано, а ПП "Відлуння" було прийняте в орендне користування приміщення та територію на стадіоні для організації ринку (речовий, продовольчий), складських приміщень, офісів, магазинів, торговельних точок, для організації автостоянки.
Відповідно до ст.30 ЗК України (в редакції від 18.12.1990р.) при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями сторін, Договір оренди майна від 11.05.1998р. на момент вирішення спору є чинним, в судовому порядку не скасований, сторонами розірваний не був.
Статтею 116 Земельного кодексу України (ред. від 25.10.2001р.) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
В силу статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.6 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ст. 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та у їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Рішенням Житомирської міської ради двадцять восьмої сесії п'ятого скликання від 29.12.2008р. №840 Приватному підприємству "Відлуння" було поновлено з 29.12.2008р. Договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3057 га (для громадського призначення) по вул. Домбровського, 25, строком на 1 рік.
Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
В судових засіданнях та позовних матеріалах представником позивача не було доведено порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на норми ст.134 ЗК України, зокрема позиція щодо відсутності підтверджуючих доказів наявності нерухомого майна другого відповідача на земельній ділянці, наданій в оренду першим відповідачем, оскільки, матеріалами справи підтверджується, що у власності другого відповідача знаходиться майновий комплекс ринку "Тетерів", по вул. Домбровського 25. (свідоцтво про право власності від 03.10.2001р.)
Також безпідставною є позиція позивача щодо обов'язковості надання ним згоди на оформлення матеріалів проекту відведення земельної ділянки, згідно ст.151 ЗК України, оскільки, як було визначено вище, Договором оренди майна №26/98 від 11.05.1998р. позивач надав другому відповідачу майновий комплекс стадіону "Авангард" в оренду до 11.05.2023р.
За приписом ст.796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи чинність Договору оренди майна від 11.05.1998р., відсутні будь-які правові підстави вважати прийняте першим відповідачем оскаржуване рішення таким, що порушує права або інтереси позивача.
Стосовно визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки укладений між відповідачами від 05.02.2009р., слід зазначити, що згідно ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивачем не було зазначено жодних правових підстав, відповідно до яких даний Договір можна вважати таким, що суперечить вимогам ст.203 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи в сукупності надані сторонами докази та аналізуючи матеріали справи суд вважає, що підстави які б свідчили про обґрунтованість позиції позивача відсутні, а тому в позовних вимогах суд відмовляє.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з моменту його підписання.
Суддя Маріщенко Л.О.
дата підписання 31.08.09 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3,4 - відповідачам