Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
16.06.2009
Справа №2-24/2342-2009
16 червня 2009 року м. Сімферополь Справа № 2-24/2342-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Шампань України" ( 68425, с. Надеждївка Арцизького району Одеської області, вул. Леніна, 84, код 00413143, МФО 388142)
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД, (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Грибоедова. 7, код 3084854", МФО 324786)
про стягнення 1 621 953,00 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від позивача - Браверман В.Я. - керівник, протокол заг. зборів №1 , паспорт ЕА 508279 від 13.12.2007р.
Від відповідача - Самсонов А.С., довіреність № 26 від 28.01.2009 р., у справі
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Шампань України" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД про стягнення з відповідача на користь позивача 1309601,50 грн. основного боргу 179448,14 грн. індексу інфляції, 14746,47 грн. трьох відсотків річних, 117971,76 грн. пені.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Шампань України" судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов Договору купівлі-продажу виноматеріалу № 87/в-м від 12.06.2008 р. та додаткової угоди до нього від 11.07.2008 р., не оплачено у встановлений строк у повному обсязі передану позивачем продукцію - віноматеріал сортів Портвейн Приморський Червоний», «Десертне червоне» та Десертний червоний «Кагор Український» на загальну суму 1334601,50 грн. У позовній заяві позивач зазначає, що у кінцевий строк повної оплати - 03 листопада 2008 року, відповідач оплату заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством "Шампань України" у розмірі 1309601,50 грн. не здійснив. Крім того, на суму заборгованості позивачем були нараховані три проценти річних та пеня, які позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД, у зв'язку з простроченням виконання останнім зобов'язання.
Відповідач явку представника у судове засіданні забезпечив, проте письмового відзиву на позов не надав. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованість за договором № 87/в-м від 12.06.2008 р. у розмірі 1289601,50 грн., оскільки позивачем при визначені суми заборгованості не була врахована часткова сплата відповідачем товару у розмірі 20000,00 грн.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
12.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Шампань України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу виноматеріалу № 87/в-м (а.с. 11).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити виноматеріали виноградних він (далі - Товар), а саме: портвейн Приморський червоний, десертне червоне на загальну суму 896000,00 грн. Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на умовах та у порядку, визначених дійсним договором.
Оплата за Товар здійснюється по безготівковому розрахунку з відстрочкою платежу 90 днів з моменту отримання Товару Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця у національній валюті України (п. 4.1 Договору).
Дійсний договір набирає юридичну силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань відповідно дійсного Договору (п. 11.1 Договору).
Додатковою угодою від 11.07.2008 р. до договору купівлі - продажу виноматеріалів № 87/в-м від 12.06.2008 р. сторони змінили ціну договору, та домовились п. 1.1 Договору викласти у наступній редакції: Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити виноматеріали виноградних він (далі - Товар), а саме: портвейн Приморський червоний, десертне червоне, десертний червоний «Кагор Український» на загальну суму 1466000 грн. Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на умовах та у порядку, визначених дійсних договором.
На виконання умов Договору та додаткової угоди до нього позивачем на адресу відповідача був поставлений визначений договором товар на загальну суму 1334601,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи товаро - транспортними накладними серії 01 АААН № 062085 від 13.06.2008 р., серії 01 АААН № 062086 від 13.06.2008 р., серії 01 АААН № 062087 від 18.06.2008 р., серії 01 АААН № 062088 від 18.06.2008 р., серії 01 АААН № 062092 від 24.06.2005 р., серії 01 АААН № 062093 від 24.01.2008 р., серії 01 АААН № 062099 від 14.07.2008 р., серії 01 АААН № 062097 від 04.08.2008 р., серії 01 АААН № 062098 від 04.08.2008 р. (а.с.13-21).
Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчить підпис представника відповідача та печатка відповідача у зазначених накладних.
Проте, як стверджує позивач, відповідач виконав свої обов'язки за договором щодо оплати отриманого товару лише частково на загальну суму 25000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, в результаті чого за ним склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 1309601,50 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Шампань України" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У судовому засіданні відповідач підтвердив наявну за ним заборгованість за договором № 87/в-м від 12.06.2008 р. лише у розмірі 1289601,50 грн., оскільки позивачем при визначенні суми заборгованості не була врахована часткова сплата відповідачем товару у розмірі 20000,00 грн.
З банківської виписки позивача вбачається, що відповідачем 13.04.2009 р. було сплачено позивачу 20000,00 грн. із призначенням платежу: за виноматеріали відповідно договору № 87/в-м від 12.06.2008 р.
Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 20000,00 грн. була сплачена відповідачем 13.04.2009 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду (23.04.2009 р. - згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).
Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 20000,00 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання за договором по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору, додаткової угоди до нього та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за надані послуги не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1289601,50 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 179448,14 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р. та 14746,47 грн. 3% річних за період з 03.11.2008 р. по 19.03.2009 р. за прострочення виконання зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Розглянувши розрахунок індексу інфляції позивача, суд вважає, що сума інфляції повинна бути перерахована відповідно до формули та наступним чином:
1309601,50 грн. (сума заборгованості за даний період) * 101,5 % * 102,1 % * 102,9 % * 101,5 % (величини індексу інфляції за вказаний період)/100 - 1309601,50 грн. = 107863,57 грн.
За таким обставинами задоволенню підлягає індекс інфляції у розмірі 107863,57 грн.
В частині стягнення 71584,57 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовлено через невірний розрахунок останнього позивачем.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних обґрунтованими, а суму 3 % річних у розмірі 14746,47 грн., розрахованих за період з 03.11.2008 р. по 19.03.2009 р. на суму заборгованості у розмірі 1309601,50 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 117971,76 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що при невиконанні умов оплати в строки, вказані в п. 4.1 дійсного договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 117971,76 грн. за період з 03.11.2008 р. по 19.03.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД, (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Грибоедова. 7, код 3084854", МФО 324786) на користь Відкритого акціонерного товариства "Шампань України" ( 68425, с. Надеждївка Арцизького району Одеської області, вул. Леніна, 84, ідентифікаційний код 00413143; р/р 26002304000357 в Арцизькому відділенні Ощадбанку України № 6779, МФО 388142) 1289601,50 грн. основного боргу, 107863,57 грн. інфляційних втрат, 14746,47 грн. річних, 117971,76 грн. пені, 15301,83 грн. державного мита та 111,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 20000,00 грн. заборгованості, 71584,57 грн. індексу інфляції у задоволені позову відмовлено.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.