Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
30.06.2009
Справа №2-15/2368-2009
За позовом Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (97000 АР Крим, смт. Красногвардійське, вул. Польовая, 5, ідентифікаційний код 32192272)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Степаненко Ігоря Вікторовича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Обська, 1 кв. 13, ідентифікаційний номер 2640301850)
Про стягнення 49 931, 97 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
Від позивача - Жестовський Л.Б., довіреність б.н. від 27.04.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Дочірнє підприємство Приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Степаненко Ігоря Вікторовича про стягнення 49 931, 97грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 216/А від 17.12.2007р. позивач поставив відповідачеві товар, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 49 931,97 грн., що стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 964,44 грн.
У судовому засіданні представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою він змінив позовні вимоги та підставу позову, мотивуючи позовні вимоги фактом поставки товару. Вказаною заявою позивач просить суд стягнути лише суму основного боргу в розмірі 49 931,97 грн.
Згідно статті 22 господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З окладу на викладене, вказана заява прийнята судом. Подальший розгляд справи продовжено з урахуванням змінених позовних вимог.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
17.12.2007 р. між Дочірнім підприємством Приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» (Продавець) (Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Степаненко Ігорем Вікторовичем (Покупець) (Відповідач) був укладений договір № 216/А (а.с. 13-15).
Пунктом 1.1 договору визначено, що Продавець зобов'язується постачати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1 Договору відвантаження продукції здійснюється Продавцем при умові оплати партії товару у термін 10 банківських днів від дня поставки товару Покупцю.
Позивачем здійснювалися поставки товару на адресу відповідача, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними.(а.с. 16).
Вказаний товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать його підписи видаткових накладних .
Відповідачем у виконання свого зобов'язання частково оплачувався товар, що підтверджується відповідними відмітками про сплату готівки на видаткових накладних.
Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в повному обсязі та своєчасно, чим самим порушені зобов'язання, що і стало приводом для звернення Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» «Красногвардійський шиферний завод» з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на договір, як на підставу виникнення заборгованості за поставлений товар, а також підставу здійснення господарської операції щодо поставки відповідачу відповідного товару, оскільки у первинних документах (видаткових накладних) відсутнє жодне посилання на таку підставу здійснення операції як договір поставки № 216/А від 17.12.2007 р.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Пунктом 2.7. вказаного Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.
Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів», визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Жодна з представлених накладних представлених Позивачем як доказ того, що товар був переданий Відповідачеві за Договором, не містять посилання на Договір поставки № 216/А від 17.12.2007 р., як на підставу здійснення господарської операції, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між ними і Договором, по якому Позивачем стягується заборгованість з дійсної справи.
Таким чином, оскільки цінності по накладним на суму відпущені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства, то вказані накладні не можуть бути належним доказом того, що товарно-матеріальні цінності були передані Відповідачеві на підставі Договору № 216/А від 17.12.2007 р.
Отже, взаємовідносини сторін щодо поставки товару мають бути розцінені як поза договірні, а отже на них не можуть поширюватися умови договору поставки 216/А від 17.12.2007 р. зокрема, строки оплати, відповідальність тощо.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 17.04.2009 р. (а.с.17).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.
Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Так, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)
Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, судом встановлено, що позивач виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.
Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зустрічного зобов'язання оплати товару в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином сума заборгованості у розмірі 49 931,97грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 46, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Степаненка Ігоря Вікторовича (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Обська, 1 кв. 13, ідентифікаційний номер 2640301850) на користь Дочірнього підприємства Приватного підприємства «Кряж» « Красногвардійський шиферний завод» (97000 АР Крим, смт. Красногвардійське, вул. Польовая, 6(5), ідентифікаційний код 32192272, р/р 260030471035501 в Кримському відділенні «ВАТ «Сведбанк» м. Сімферополь, МФО 300164) 49 931,97 грн. заборгованості , 499, 32 грн. державного мита та 302.9 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.