ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 49/199
29.07.09
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський завод технічного вуглецю”
До: Відкритого акціонерного товариства „Київський завод гумових та латексних виробів”
Про: стягнення 173 260,92 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники:
Від позивача Лукін І.В. (дов. № 1095/16-02 від 23.07.2008
Від відповідача Висіцька І.В. -за дов. № б/н від 02.01.2009
Рішення приймається зазначеною датою, оскільки розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 173 260,92 грн. заборгованості за договором поставки № 30/284 від 10.07.2008 р., з яких 139913,00 грн. основного боргу, 18470,05 грн. пені, 133,59 грн. інфляційних витрат, 1518,08 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором поставив відповідачу продукцію на загальну суму 378462,00 грн., проте відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання по оплаті поставленого товару, сплативши лише 238549,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 139913,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
20.05.2009 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.06.2009 та 15.07.2009 на підставі ст. 77 Господарського кодексу України, розгляд справи відкладався.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -
10.07.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством „Стаханівський завод технічного вуглецю” (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Київський завод гумових та латексних виробів” (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 30/284 (далі -Договір), згідно умов якого постачальник продає, а покупець покупає технічний вуглець виробництва ВАТ „Стаханівський завод технічного вуглецю” в асортименті, кількості та за цінами згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п. 2.2 Договору загальна сума договору на момент його укладання складає 914760,00 грн., в тому числі ПДВ 152460,00 грн. Сума договору є орієнтовною та може змінюватися за згодою сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу продукцію в кількості 55,6 т на суму 378462,00 грн., що підтверджується наступним:
- рахунок № 642 від 18.08.2008 р. на суму 124392,00 грн., в т.ч. ПДВ згідно накладної № 1294 від 18.08.2008 р. на відпуск готової продукції технічного вуглецю № 339 -2 т и П803 пил. -16,1 т, отриману на підставі довіреності № 234938 від 18.08.2008 р.;
- рахунок №721 від 15.09.2008 р. на сплату 126390,00 грн., в т.ч. ПДВ згідно накладної № 1458 від 15.09.2008 р. на відпуск готової продукції технічного вуглецю № 339 - 1,5 т и П803 пил. -17 т, отриману на підставі довіреності № 73 від 11.09.2008 р.;
- рахунок №779 від 08.10.2008 р. на сплату 127680,00 грн., в т.ч. ПДВ згідно накладної № 1568 від 08.10.2008 р. на відпуск готової продукції технічного вуглецю П803 пил. -19 т, отриману на підставі довіреності № 195 від 07.10.2008 р.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу в 30 календарних днів від дня поставки продукції, зазначеної у видатковій накладній.
Відповідач в порушення умов Договору розрахувався за поставлену продукцію частково в сумі 238549,00 грн. Таким чином, сума заборгованості, на разі, становить 139913,00 грн.
Положеннями п. 7.3 Договору визначено, що жодна з сторін не вправі передавати свої права та зобов'язання без письмового повідомлення іншої сторони.
06.08.2008 р. між сторонами Договору було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 30/284 від 10.07.2008 р., пунктом 4 якої визначено, що постачальник просить надати згоду, а покупець надає згоду відступити право грошових вимог за Договором Товариству з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг” для проведення факторингових операцій на підставі Генерального договору факторингу № 63-08Ф від 18.02.2008 р.
Таким чином, враховуючи зазначене, а також укладення додаткових угод № 1 від 19.08.2008 р. та № 2 від 03.10.2008 р. до Генерального договору факторингу № 63-08 Ф всі права грошової вимоги до ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів”, що виникають згідно з Договором поставки № 30/284 від 10.07.2008 р., були відступлені ВАТ „Стаханівський завод технічного вуглецю” Товариству з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг”.
Отже, за вказаним Генеральним договором факторингу від ВАТ „Стаханівський завод технічного вуглецю” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг” (фактор) перейшло право грошової вимоги, що має місце на підставі Договору поставки № 30/284 від 10.07.2008 р. за зобов'язаннями ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів”, а саме право одержання від ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів” суми основного боргу в повному обсязі в момент настання строку платежу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, позивач не є особою, яка має право вимагати оплати за договором поставки № 30/284 від 10.07.2008 р., оскільки позивач передав таке право ТОВ „ФК Факторинг” і відповідно не має права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним договором.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, наявними матеріалами справи, господарський суд м. Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя А. В. Митрохіна