Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
09.06.2009
Справа №2-23/2275-2009
за позовом ТОВ "Аратта", м. Дніпропетровськ
до ЗАТ "Сімферопольський машинобудівний завод "Прогрес", м. Сімферополь
про стягнення 15 322,19 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Вікінтьєв В.Г., представ. за довір. від 02.04.2009р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача 15322,19 грн. заборгованості за договором поставки №91 від 27.10.2008р. в тому числі 12214,80 грн. основного боргу, 810,67 грн. - індекс інфляції, 955,77 грн. пені, 1221,48 грн. штрафу, 119,47 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судові засідання 25.05.2009р. та 09.06.2009р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про день слухання справи був повідомлений належним чином, проте позивачем представлений акт звірки взаєморозрахунків підписаний відповідачем на 12214,80 грн. основного боргу.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд
Встановив :
27.10.2008р. товариство з обмеженою відповідальність «Аратта» та закрите акціонерне товариство "Сімферопольський машинобудівний завод "Прогрес" уклали договір на поставку товару №91, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виготовити та передати у власність відповідача товар згідно специфікації до договору (а.с.14), а відповідач повинен прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору (п.п.1.1 договору).
Пунктом 10.1 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.
Відповідно до п 4.3. договору №91 від 27.10.2008р. вартість його складає 24429,60 грн. з ПДВ.
Згідно п.5.1 договору оплату за товар відповідач повинен здійснити на підставі рахунку в наступному порядку: передплата в розмірі 50% від вартості товару за специфікацією в національній валюті України для запуску у виробництво. Другу частину в розмірі 50% відповідач повинен сплатити протягом 30 календарних днів з моменту загрузки товару на транспортний засіб відповідача.
15.10.2008рю відповідачем на підставі рахунку фактури №100908.1 від 10.09.2008р. здійснена передплата в розмірі 12214,80 грн.
На виконання умов договору позивачем був поставлений товар відповідно до специфікації (а.с.14) до договору №91 від 27.10.2008р. на суму 24429,60 грн., що підтверджується витратною накладною №271008.3 від 27.10.2008р. (а.с.13) яка підписана представниками обох сторін.
Товар був одержаний представником відповідача Танасієшко В.І. за довіреністю серія ЯПІ №582130 грн. (а.с.15).
Таким чином товариство з обмеженою відповідальність «Аратта» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі.
Відповідно до п.5.1. договору №91 від 27.10.2008р. відповідач зобов'язаний був сплатити 50% вартості поставленого товару в сумі 12214,80 грн. до 28.11.2008р. Проте, незважаючи на визначений строк оплати товару, відповідачем по сьогоднішній день оплата не здійснена.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, визнав борг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.05.2009р. підписаним обома сторонами, сума основного боргу відповідача складає 12214,80 грн. та підлягає стягненню.
Пунктом 8.2 договору №91 від 27.10.2008р. передбачена відповідальність відповідача за прострочення здійснення розрахунку за товар у вигляді штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а також штрафу в розмірі 10% від несплаченої суми та не звільняється від виконання зобов'язання. за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов'язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
При таких обставинах справи розрахунок пені, наданий позивачем є обґрунтованим та пеня підлягає стягненню з відповідача у сумі 955,77грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції за період грудень 2008 р. по лютий 2009 р. у сумі 810,67 грн. та річні за період з грудень 2008 р. по лютий 2009 у сумі 119,47 грн. розраховані вірно і підлягають стягненню.
Також позивачем згідно п.8.2 нарахований штраф у сумі 1221,48 грн. якій підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Постановою КМУ від 14.04.2009р. яка вступила в силу 27.04.2009р. збільшена сума витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу до 312,5 грн., позивачем позовна заява подана до суду 27.04.2009р., у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню недоплачені кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194.50 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають стягненню з відповідача згідно ст.49 ГПК України.
Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано 09 червня 2009 р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Сімферопольський машинобудівний завод "Прогрес", м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 34 (ЄДРПОУ 00240141, інші реквізити не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аратта", м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2, корп.11, «Орбита», скрин. №14 (рахунок №26009050804023, в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 32746211) 12214,80 грн. основного боргу, 810,67 грн. - індекс інфляції, 955,77 грн. пені, 1221,48 грн. штрафу, 119,47 грн. 3% річних, 153,22 грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Аратта", м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2, корп.11, «Орбита», скрин. №14 (рахунок №26009050804023, в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 32746211) у дохід Державного бюджету (р/р 31218259700002 Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22050000, Банк УДК у м.Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.