Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
08.07.2009
Справа №2-7/2298-2009
За позовом Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №82 (95010, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 80)
До відповідача: Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №80 (95010, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 78)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Київська районна рада м. Сімферополя (95034, м. Сімферополь, бульвар Франко, 25); 2) Виконавчий комітет Київської міської ради (95000, м. Сімферополь, бул. Франко, 25); 3) Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3 а)
Про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 50 000,00 грн.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Румянцев О.С., керівник
Від відповідача - Репіна І.С., представ., дов. №32 від 15.05.2009р.; Давидко В.І., керівник.
Від третіх осіб: 1) не з'явився; 2) Зуєв В.А., представ., дов. № 273/021-18 від 01.04.2009 р.; 3) Консманова Д. О., предст., дов. №20-3/3313/20 від 25.12.2008 р.
Суть справи: Сімферопольський житлово-будівельний кооператив №82 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №80, в якому просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні підвальними приміщеннями в будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі шляхом винесення трубопроводу теплотраси за межі периметру будинку №80. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що через підвал будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі, який належить позивачеві, проходить магістральний трубопровід теплотраси будинку №78 по вул. Ковильній в м. Сімферополі, який належить відповідачеві. ЖБК №82 стверджує, що в порушення вимог статті 176 Житлового кодексу України трубопровід відповідачем не ремонтується, постійно виходить з ладу, внаслідок чого пориви системи опалення заливають приміщення позивача, чим останньому заподіюється шкода. Крім того, позивач зазначає, що всі заходи щодо підтримання трубопроводу в належному стані виконуються позивачем за власні кошти, а відповідач ухиляється від заміни та виносу трубопроводу за межі будинку №80.
Ухвалою ГС АР Крим від 30.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду, а до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, була залучена Київська районна рада м. Сімферополя.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою ГС АР Крим від 09.06.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, були залучені Виконавчий комітет Київської міської ради та Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго».
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Сімферопольський житлово-будівельний кооператив №82 зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 26.08.1994 р. за №1 882 120 0000 010179, про що свідчить відповідне свідоцтво серії А00 №630957.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилається на те, що Сімферопольським житлово-будівельним кооперативом №80 чиняться перешкоди в користуванні жилим будинком №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі, який належить позивачу, що виражається в порушенні відповідачем вимог статті 176 Житлового кодексу України щодо здійснення ремонту магістрального трубопроводу, який належить відповідачу та проходить через підвал будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі. Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача трубопровід прийшов у непридатність, пориви системи опалення заливають приміщення позивача, чим останньому заподіюється шкода, а сам трубопровід відповідача ремонтується позивачем за власні кошти. На підставі цього позивач просить зобов'язати відповідача винести трубопровід теплотраси за межі периметру будинку №80 та стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 50 000,00 грн.
Позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, суд звертає увагу на те, що статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В пункті 7 Листа «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 р. N 01-8/98 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що відповідно до пунктів 2 і 5 статті 48 Закону власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.
Отже, право висувати вимоги на захист порушених чи оспорюваних прав належить виключно власнику, тобто особі, які на відповідній правовій підставі володіє, користується та розпоряджається певним майном.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
У той же час, позивач не надав суду доказів того, що підвальні приміщення в будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі або будинок взагалі належить на праві власності чи іншому речовому праві Сімферопольському житлово-будівельному кооперативу №82.
Статтею 176 Житлового кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, передбачено, що наймодавець зобов'язаний своєчасно провадити ремонт жилих будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень, належне утримання під'їздів, інших місць загального користування будинків і придомової території. Такі ж обов'язки покладаються на житлово-будівельні кооперативи. Капітальний ремонт жилих будинків, технічне обслуговування їх інженерного обладнання, а також поточний ремонт жилих приміщень, що його зобов'язаний провадити наймодавець (житлово-будівельний кооператив), здійснюються відповідно до правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території, правил і норм технічної експлуатації житлового фонду.
Проте, ані позивачем, ані відповідачем, ані третіми особами не були надані суду докази того, що магістральний трубопровід, який, за твердженням позивача, проходить через підвал будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі, є власністю Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу №80 або перебуває на його балансі. Сам же факт власності або користування трубопроводом заперечується відповідачем по суті.
В свою чергу, частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В свою чергу, позивач не надав суду нормативного обґрунтування своїх вимог про спонукання відповідача винести трубопровід теплотраси за межі периметру будинку №80, а саме: не зазначив, яким саме нормативно-правовим актом України такий обов'язок покладений саме на відповідача - особу, належність якій спірного трубопроводу не доведена.
У той же час, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов'язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.
Таким чином, вимоги позивача про спонукання відповідача винести трубопровід теплотраси за межі периметру будинку №80 не підлягають задоволенню, оскільки документально та нормативно не обґрунтовані.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування шкоди суд зазначає наступне.
Так, позивач стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача Сімферопольському житлово-будівельному кооперативу №82 була заподіяна матеріальна шкода у сумі 50 000,00 грн., яка виразилася в необхідності відновлення металозв'язку та капітального ремонту мереж електропостачання в розмірі 21 312,00 грн. та відновлення підлог підвального приміщення в сумі 28 962,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдана шкода, тобто шкода, причиною якої є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та шкодою має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку шкода не відшкодовується. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.456 ЦК.
В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівниками відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Проте, суду не надані належні та допустимі докази, які б свідчили, що діями або бездіяльністю відповідача позивачеві буда заподіяна якась шкода. Не доведено й суду того, що причиною проведення позивачем відновлювального ремонту є саме наявність в підвалі будинку №80 по вул. Ковильній в м. Сімферополі магістрального трубопроводу.
Відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.