79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.07.06 Справа № 6/63-64А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слуки М. Г.
Розглянувши апеляційну скаргу ВАТ «Горохівхліб», м. Горохів № 252 від 22.06.2006 р.
на постанову господарського суду Волинської області від 13.06.2006 р.
у справі № 6/63-64А
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ВАТ «Горохівхліб», м. Горохів
про стягнення фінансових санкцій в розмірі 10 365, 34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -Грищенко Н. І. -заступник начальника відділу забезпечення надходження та використання коштів штрафних санкцій (довіреність № 06/10д-22 від 14.07.2006 р.)
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -Корольчук Ю. М. -представник (довіреність № 16 від 19.02.2005 р.)
Представникам сторін були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 29, 30.06, 03.07.2006 р. було прийнято до свого провадження і призначено до розгляду апеляційну скаргу на 18.07.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Постановою господарського суду Волинської області від 13.06.2006 р. у справі № 6/63-64А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ «Горохівхліб», м. Горохів про стягнення 10 365, 34 грн. штрафних санкцій за нестворення 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році позов задоволено.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Інструкцією зі статистики чисельності працівників зайнятих в народному господарстві, затвердженою Наказом Міністерства статистики України від 29.12.2004 р. № 338 та мотивував її тим, що відповідно до вказаних нормативно-правових актів, відповідачу можна зарахувати працевлаштування лише 1 інваліда, оскільки норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається за показником середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Волинської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що підприємством створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, які звернулися із заявами про працевлаштування, але такі інваліди пропрацювали на підприємстві неповний робочий рік. Скаржник вважає, що створення робочого місця для даної категорії працівників неможливе без конкретного інваліда.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2006 р. подав звіти форми № 3-ПН, які, на його думку, підтверджують факт повідомлення центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (в тому числі і для інвалідів) у 2005 році.
Представник ВАТ «Горохівхліб»посилався також на Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках»і № 4-ПН «Звіт про вивільнення працівників», затверджену Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. № 244
Позивач скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що Актом перевірки зайнятості та працевлаштування інвалідів за 2005 рік від 06.06.2006 р. № 33 встановлено, що робочі місця для інвалідів відповідним чином не атестовані, а отже й не створені як це вимагається п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначила, що положення колективного договору товариства про те, що підприємство створює робочі місця для інвалідів лише в індивідуальному порядку і інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення без наявності конкретного інваліда неможливе, не відповідають чинному законодавству України з огляду на п.п. 5 і 14 зазначеного Положення.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників обидвох сторін, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 75 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періодів повинен був становити в кількості 3 інвалідів, і у списку працюючих інвалідів -штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році вказано, що на підприємстві працювало 2 інвалідів, проте, лише 6 та 3 місяців відповідно, тобто неповний робочий рік. Так, у даному звіті товариству зараховано працевлаштування 1 інваліда.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства всіх форм власності і господарювання, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані відраховувати щорічно до відділень Фонду соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із зазначеного вище звіту вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 5 183 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі двох середньорічних заробітних плат штатних працівників в сумі 10 365, 34 грн. за нестворення ще 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством не сплачена та доказів погашення боргу суду не було представлено.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Апеляційна інстанція, з огляду на положення вищезазначеного нормативного акту, дійшла висновку, що підприємством для виконання встановленого законом нормативу не було створено (пристосовано) в установленому законом порядку ще 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки не було виконано вищевказаних вимог Положення, зокрема не проінформовано належним чином центр зайнятості про наявність створених робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2006 р. від відповідача вимагалося подання доказів повідомлення центру зайнятості про наявність 2 вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів після звільнення інвалідів Процюк В. Я. та Геришчук О. М., а також створення в установленому законом порядку третього робочого місця для працевлаштування інваліда. Натомість, як вже зазначалося вище, відповідачем подано копії звітів форми № 3-ПН, в яких не заповнені графи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обгрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області прийняте з врахуванням всіх обставин справи та у відповідності до закону, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Волинської області від 13.06.2006 р. у справі № 6/63-64А залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Горохівхліб», м. Горохів без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука