ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/231
20.08.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма
«Балакком»
до Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Заболотна І.М. (довіреність № 4 від 20.01.2009р.);
від відповідача: не з'явились;
20.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком»(надалі ТОВ ВКФ «Балакком», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»(надалі ДП «Торговий дім «АВВ», відповідач) суми дебіторської заборгованості в розмірі 82 242, 42 грн., штрафних санкцій в розмірі 31 662, 65 грн. з яких 16 448, 48 грн. штраф та 15 214, 17 грн. пеня.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 25/12 від 25.12.2007р. не оплачено у повному обсязі поставлену на його користь продукцію, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу та пені.
Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду та позовна заява направлялись на юридичну адресу ДП «Торговий дім «АВВ»(довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 22.06.2009р. наявна в матеріалах справи). Про направлення позовної заяви з додатками на юридичну адресу підприємства-відповідача свідчить поштовий чек № 4226 від 14.07.2009р., опис-вкладення до цінного листа з відміткою пошти про його прийняття.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 06.07.2009р..
В ході розгляду справи у зв'язку з частковою сплатою заборгованості сума боргу зменшилась та станом на час вирішення складала 76 903, 55 грн.. Банківські виписки на підтвердження проведення оплати в загальній сумі 5 338, 87 залучені до матеріалів справи, що свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.
У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження в цій частині підлягає припиненню.
Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -
25 грудня 2007р. між ДП «Торговий дім «АВВ»та ТОВ ВКФ «Балакком»укладено договір поставки № 25/12 за умовами якого останнє зобов'язувалось виробити та поставити продукцію, а саме: текстиль для домашнього господарства (ковдри, подушки, постільну білизну, рушники та покривала) відповідно до погодженого сторонами замовлення, а покупець (відповідач у справі) зобовязувався прийняти продукцію на умовах договору та своєчасно оплатити її. (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору сума видаткових накладних за весь період роботи за договором становить ціну договору, а датою поставки кожної партії товару вважається дата оформлення накладної на відпуск товару, що підтверджує факт отримання товару покупцем (п. 3.3 договору).
Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, їх перелік наведено у позовній заяві, відомості по взаєморозрахунках станом на 31.03.2009р., розрахунку до позовної заяви.
Відповідно до п. 8.8 договору, договір діє до 31 грудня 2008р., і за взаємною згодою та у разі відсутності письмових повідомлень сторін про намір розірвати договір він автоматично пролонгується на один рік, у будь-якому випадку договір є чинним до повного виконання сторонами забовязань за договором.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено також статтею 11 Цивільного кодексу України.
Як про те погоджено сторонами у п. 2.4 Договору розрахунок за отриману продукцію здійснюється з відстрочкою платежу 30 банківських днів з дня отримання продукції покупцем; а згідно з додатковою угодою від 01.04.2008р. розрахунки здійснюються кожні 14 календарних днів з дати отримання продукції від постачальника.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, згідно відомості по взаєморозрахунках заборгованість відповідача станом на 31.03.2009р. становила 82 242, 42 грн. та у зв'язку з частковою сплатою (банківські виписки про оплату поставленого товару на суму 5 338, 87 грн. залучені до матеріалів справи) станом на час вирішення спору у сумі 76 903, 55 грн. не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 2.4 Договору № 25/12 від 25.12.2007р. покупець мав здійснити оплату товару протягом 30 банківських днів з дня отримання продукції, а з 01.04.2008р. кожні 14 календарних днів після отримання продукції, відповідно строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних наданих до справи та зазначених у відомості взаєморозрахунків станом на час вирішення спору є таким, що настав. Відомість взаєморозрахунків станом на 31.03.2009р. підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.
Після складення зазначеної відомості в рахунок оплати поставленого товару позивачем на банківський рахунок отримано 5 338, 87 грн., що підтверджено банківськими виписками залученими до справи, у зв'язку з чим заборгованість відповідача що є непогашеною в сумі 76 903, 55 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п.5.2 Договору за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 5.3, окрім пені передбаченої п. 5.2 договору, сторони передбачили сплату постачальнику штрафу за необґрунтовану відмову оплатити отриману продукцію або ухилення від оплати партії товарів на термін, що в два рази перевищує обумовлений в п. 2.4 договору, у розмірі 20% суми від оплати якої покупець відмовився або ухилився.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно розрахунку суду здійсненого у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді з урахуванням кількості днів прострочення за обліковою ставкою 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 -за період з 01.08.2008р. по 31.01.2009р. в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 10 902, 06 грн..
Посилання позивача на ч. 4 ст. 232 ГК України судом не приймається, оскільки передбачена ст. 549 ЦК України неустойка (пеня) за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, включена до глави «Забезпечення виконання зобов'язань», нарахування та сплата таких відсотків-санкцій не є обов'язком боржника у відповідності з нормами ГК України, однак може бути передбачена договором чи іншим законом, а проценти як вид цивільно-правової відповідальності передбачені ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання».
Помилковими в даному випадку визнає суд посилання позивача на те, що пеня підлягає нарахуванню строком - за кожен день прострочення, оскільки як положення ст. 549 ЦК України, так і положення договору (п. 5.2) визначають розмір пені, який за кожний день прострочення становить подвійну облікову ставку НБУ, та жодним чином не встановлюють строку її нарахування.
Враховуючи суму заборгованості відповідача станом на час подання позовної заяви в розмірі 82 242, 42 грн. та факт ухилення від оплати партії товарів на термін, що в два рази перевищує обумовлений в п. 2.4 договору, розмір 20% суми неоплаченої партії товару складає 16 448, 48 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача..
Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 25/12 від 25.12.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 102, 37 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 171 грн..
Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 36, 68 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки сплата коштів в сумі 3 668, 39 грн. здійснена відповідачем після подання позовної заяви до суду 29.05.2008р. -600 грн., 03.06.2009р. -668, 39 грн., 23.06.2009р. -1 200 грн., 09.07.2009р. -1 200 грн., (позов подано 21.04.2009р.).
Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»5 338, 87 грн. основного боргу.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Торговий дім «АВВ»(02125, м. Київ, вул. Перова 44, р/р 260023014701 в ТОВ «КБ «Даніель»м. Київ, МФО 380980, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31571018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком» (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників 4-Б, р/р 260020171521 в ЧФ Укрексімбанку м. Чернівці, МФО 356271, ідент. код 30501814) 76 903, 55 грн. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот три гривні 55 копійок) основного боргу, 16 448, 48 грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень 48 копійок) штрафу, 10 902, 06 грн. (десять тисяч дев'ятсот дві гривні 06 копійок) пені, 1 207, 68 грн. (одну тисячу двісті сім гривень 68 копійок) судових витрат.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 01.09.2009