Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
Іменем України
04.06.2009
Справа №2-11/2115-2009
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг», м. Миколаїв,
до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красна Поляна», с. Красна Поляна, Чорноморський район,
про стягнення 205 482,40 грн.
Суддя С.С. Потопальський
Від позивача - Єрмакова І.В., представник, дов. від 26.12.09р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг», м. Миколаїв, звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красна Поляна», с. Красна Поляна, Чорноморський район, про стягнення 205 482,40 грн. заборгованості, в тому числі: 149 053,14 грн. основного боргу, 10 658,35 грн. індексу інфляції, 1 372,75 грн. 3 % річних, 8 625,40 грн. пені, 35 772,75 грн. штрафу.
Відповідач явку свого представника у засідання суду в друге не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
11.05.2007 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 101.
Відповідно до п.1.1 договору фінансового лізингу № 101 від 11.05.2007 р. лізингодавець (позивач) зобов'язаний набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу (відповідач) на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, наступне майно: три комбайни Дон - 1500Б 124.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що вартість предмету лізингу складає 1 533 000,00 грн.
Згідно з п.1.3 договору предмет лізингу, що буде переданий лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим договором, лізингодавець зобов'язується придбати за замовленням і погодженням з лізингоодержувачем у ТОВ «Техноторг-Дон» (далі за текстом - продавець) згідно із замовленням на предмет лізингу № б/н від 03 травня 2007 року.
Відповідно до п. 2.2 договору розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів визначається у відповідності з Додатком № 1 до цього Договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця, зазначений в розділі 16 цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу, згідно до вищевказаного договору було передано майно на суму 1 533 000,00 грн., що підтверджено актами прийому-передачі від 11.06.2007 р., підписаним обома сторонами.
Пунктом 2.3 договору передбачено що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього договору
За період користування майном з 25.12.2007 р. по 25.12.2008 р., відповідач повинен був сплатити позивачу 439 224,12 грн. боргу, але фактично сплачено 290 170,98 грн. Таким чином заборгованість відповідача складає 149 053,14 грн.
Як свідчать матеріали справи договір фінансового лізингу від 11.05.2007 № 101 припинив свою дію на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № 1В від 09.02.2009 р., тому лізингові платежі, підлягають стягненню з відповідача до моменту припинення дії договору фінансового лізингу, на підставі п.2.3 договору фінансового лізингу.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно п.10.5 договору за порушення лізингоодержувачем зобов'язаннь зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останній сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми прострочення заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим Договором платежами за кожний календарний день такого прострочення, а також сплачує лізингодавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми усій заборгованості лізингоодержувача за лізинговими платежами, що існувала на день виникнення такого порушення.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так позивачем відповідачу нараховано пеню у розмірі 8 625,40 грн. та штраф у розмірі 35 772,75 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.
Так, позивачем було нараховано відповідачу за період з 25.12.2007 р. по 25.12.2008 р.: 1 372,75 грн. 3 % річних, 10 658,35 грн. інфляції, які підлягають стягненню з відповідача.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 149 053,14 грн. основного боргу, 10 658,35 грн. індексу інфляції, 1 372,75 грн. 3 % річних, 8 625,40 грн. пені, 35 772,75 грн. штрафу документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 09.06.2009 року.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити повністю.
2). Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Красна Поляна», (96430, с. Красна Поляна, Чорноморський район, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 30833679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг», (54025, м. Миколаїв, пр.. Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628) 149 053,14 грн. основного боргу, 10 658,35 грн. індексу інфляції, 1 372,75 грн. 3 % річних, 8 625,40 грн. пені, 35 772,75 грн. штрафу, 2054,80 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Потопальський С.С.