83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.09.09 р. Справа № 20/105
Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є. (головуючий), суддя Лейба М.О., суддя Склярук О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик”, м.Донецьк
про стягнення 41380256,07 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Салазський О.С. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м.Київ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик”, м.Донецьк, про стягнення 41380256,07 грн. - суми заборгованості за договором на постачання вугільної продукції № 111/24 від 06.05.08 р., з яких 849697,24 грн. - сума штрафу, 40530558,83 грн. - сума пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання вугільної продукції № 111/24 від 06.05.08 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області розгляд справи призначено колегіальним складом суду.
18 серпня 2009 року відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та незаконними та просив суд у задоволенні позову відмовити.
03 вересня відповідач надав суду заяву, в якій посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, на тяжкий матеріальний стан та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Ухвалою голови господарського суду Донецької області строк розгляду справи було продовжено на 1 місяць.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між Відкритим акціонерним товариством “Центренерго” (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лик” (далі-Постачальник) було укладено договір постачання вугільної продукції № 111/24 (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати (поставити у власність) Покупця вугільну продукцію в кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у Договорі.
Згідно із п.1.2 Договору, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугілля, що поставляється відповідно до умов Договору.
Пунктом 1.8 Договору передбачено, що загальна кількість вугілля, що має бути поставлена за умовами Договору становить 60000 тонн +/- 5%.
Згідно із п.1.9 Договору, встановлений плановий графік постачання вугілля: травень 2008 р. - 20000 тонн, червень 2008 р. - 20000 тонн, липень 2008 р. - 20000 тонн.
Фактичний графік постачання вугілля може бути скорегований за домовленістю сторін в письмовій формі не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. При цьому, загальна кількість вугілля, зазначена в п.1.8 Договору, не підлягає зміні, а розмір коригування не повинен перевищувати 20 відсотків від планового графіку постачання відповідного місяця.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціною Договору є загальна сума ціни вугілля (вартість) з ПДВ, яка орієнтовано становить 28368000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 4728000,00 грн.
Відповідно до п.2.2 Договору, ціна однієї тони вугілля з базовими показниками якості, зазначеними в п.2.3 Договору, становить 472,8 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 78,80 грн.
Як зазначає позивач у своєму позові, відповідач в період з травня по липень поставив вугілля в загальній кількості 42028,4 тонн. Таким чином, Постачальник недопоставив вугілля за Договором в період з травня по липень 2008 року у кількості 17971,603 тонн на суму 8496972,48 грн., чим порушив прийняті на себе зобов'язання.
Відповідно до п.6.2 Договору, у випадку непостачання або неповного постачання вугілля в строки, передбачені Договором, постачальник за кожен з перших 10 днів прострочення сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) вугілля за кожен день прострочення.
За кожен з наступних 10 днів прострочення пеня збільшується на 0,3% у порівнянні з пенею за кожен день попереднього періоду.
За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості , і крім цього, Постачальник відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником зобов'язань за Договором.
За даних обставин позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 41380256,07 грн. - суму заборгованості за договором на постачання вугільної продукції № 111/24 від 06.05.08 р., з яких 849697,24 грн. - сума штрафу, 40530558,83 грн. - сума пені.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 218 зазначеного кодексу передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач надав суду копії листів ТОВ “Лик” на адресу ТОВ “Донукрсоль” та ТОВ “ВЧК” про можливість поставки вугілля у кількості 18000,00 тонн, копії листів ТОВ “ВЧК” про неможливість поставити вугілля у зв'язку із недопоставкою вугілля російським постачальником, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання умов Договору постачання вугільної продукції.
За даних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач вживав всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та належного виконання обов'язків постачальника за Договором.
З огляду на вищевикладене, в силу ч.2 ст.218 Господарського кодексу України відповідача не може бути притягнуто до господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого Договором.
Отже, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 849697,24 грн. - сума штрафу слід відмовити.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зменшує розмір стягуваної пені до 5000,00 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були допущені порушення умов Договору, отже за даних обставин спір виник внаслідок його неправильних дій, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне судові витрати по справі покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик”, м.Донецьк, про стягнення 41380256,07 грн. - задовольнити частково.
Зменшити розмір стягуваної пені до 5000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лик” (83086, м.Донецьк, площа Комунарів, 4; поточний рахунок 26006301002524 в ДФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 335571, код ЄДРПОУ 25325938) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (юридична адреса: 03151, м.Київ, вул.Народного ополочення, 1; поштова адреса: 02660, м.Київ, МСП, вул.Магнітогорська, 1; поточний рахунок 26008302872 у ГОУ “Ощадного банку” України в м.Києві, МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045) 5000,00 грн. - суму пені, 25500,00 грн. - суму держмита, 118,00 грн. - суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ у встановленому порядку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03.09.09 р.
Повний текст рішення оголошено 04.09.09 р.
Суддя
Суддя Лейба М.О.
Суддя Склярук О.І.
Надруковано 3 примірники:
1- позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 - у справу
Вик.Канаховська В.В.