ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/177
10.07.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мітек», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор», м. Київ
про стягнення 100 426,30 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Райко В.В., дов. №62 від 22.05.2008 року
від відповідача: Удовиченко Ю.І. за дов. б/н від 20.02.2009
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітек»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»про стягнення 100 426,30 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №11/09/08 від 11.09.2008 року в частині оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 100 426,30 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою Заступника голови господарського суду м. Києва від 26.06.2009 року продовжено строк розгляду справи.
Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Під час розгляду справи позивач двічі зменшував позовні вимоги, зокрема 26.05.2009 року позивачем було подано уточнення позовних вимог в яких останній зазначив, що невірно визначив суму основного боргу та помилково включив до загального боргу відповідача 1 847,89 грн. і фактично відмовився від позову в цій частині. 25.06.2009 року позивач зменшив позовні вимоги ще на 80 000 грн. в зв'язку з їх частковим погашенням відповідачем та остаточно просить стягнути 18 492,06 грн. основного боргу.
Відповідач позов не визнав, в наданому суду відзиві зазначив, що товар, за який товариство з обмеженою відповідальністю «Фармастор»не розрахувався з позивачем не реалізований в торговій мережі відповідача, а тому згідно умов п. 4.1 договору оплаті не підлягає. В зв'язку з чим на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позову.
В судовому засіданні 10.07.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
11.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мітек»(Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармастор»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №11/09/08-МФ (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю товари медичного призначення і медикаменти (надалі за текстом - товар), а покупець отримати його та оплатити відповідно до умов договору. Найменування, асортимент та ціна товару, визначаються в прайс - листі, що є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.п.2.1 та 2.2 договору, відповідач надає заявку, на підставі якої продавець (позивач) на протязі 3-х днів поставляє товар (п.3.1 договору). Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженим представником покупця (п. 3.10 договору).
На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар відповідно до наступних рахунків - накладних:
РНМ - 03727 від 28.10.08 р., РНМ - 03730 від 29.10.08 р., РНМ -03788 від 29.10.08 р., РНМ - 03790 від 29.10.08 р., РНМ - 03791 від 29.10.08 р., РНМ-03728 від 30.10.08 р., РНМ - 03794 від 30.10.08 р., РНМ - 03795 від 30.10.08 р., РНМ - 03796 від 30.10.08 р., РНМ - 03799 від 30.10.08 р., РНМ - 03803 від 30.10.08, РНМ - 03804 від 30.10.08 р, РНМ - 03807 від 30.10.08, РНМ - 03835 від 31.10.08 р., РНМ - 03937 від 31.10.08, РНМ - 03824 від 31.10.08, РНМ - 03825 від31.10.08 р., РНМ - 03827 від 31.10.08 р, РНМ - 03829 від 31.10.08 р., РНМ - 03832 від 31.10.08 р., РНМ - 03833 від 31.10.08 р, РНМ - 03834 від 31.10.08 р., РНМ -03836 від 31.10.08 р., РНМ - 03838 від 31.10.08 р., РНМ - 03839 від 31.10.08 р, РНМ - 03841 від 31.10.08, РНМ - 03840 від 31.10.08 р., РНМ- 03861 від 03.11.08 р., РНМ - 03868 від 03.11.08, РНМ - 3859 від 03.11.08 р., РНМ - 03860 від 03.11.08 р., РНМ - 03863 від 03.11.08 р., РНМ - 03924 від 05.11.08 р., РНМ - 03925 від 05.11.08, РНМ - 03926 від 05.11.08, РНМ -03927 від 05.11.08, РНМ - 03948 від 07.11.08, РНМ - 03949 від 07.11.08, РНМ - 03951 від 07.11.08, РНМ - 03952 від 07.11.08 р., РНМ - 03954 від 07.11.08, РНМ - 03955 від 07.11.08, РНМ - 03956 від 07.11.08 р., РНМ - 03960 від 10.11.08 р, РНМ - 03992 від 12.11.08 р., РНМ - 03993 від 12.11.08 р., РНМ - 03986 від 13.11.08 р., РНМ - 04021 від 13.11.08 р., РНМ - 04022 від 13.11.08 р., РНМ - 04023 від 13.11.08 р., РНМ -04091 від 24.11.08 р., РНМ - 04092 від 24.11.08 р., РНМ - 04094 від 24.11.08 р., РНМ - 04095 від 24.11.08 р., РНМ- 04181 від 03.12.08 р., РНМ - 04180 від 03.12.08 р., РНМ - 04182 від 03.12.08 р., РНМ - 04183 від 03.12.08 р., РНМ - 04185 від 03.12.08 р., РНМ - 04199 від 04.12.08 р., РНМ - 04201 від 04.12.08 р., РНМ - 04207 від 04.12.08 р., РНМ - 04209 від 04.12.08 р., РНМ - 04211 від 04.12.08 р., РНМ - 04214 від 04.12.08 р., РНМ - 04262 від 09.12.08 р., РНМ - 04263 від 09.12.08 р., РНМ - 04271 від 11.12.08 р., РНМ - 04272 від 11.12.08 р., РНМ - 04273 від 11.12.08 р., РНМ - 04276 від 11.12.08 р., РНМ - 04277 від 11.12.08 р., РНМ - 04278 від 11.12.08 р., РНМ - 04279 від 11.12.08 р., РНМ - 04280 від 11.12.08 р., РНМ - 04282 від 11.12.08 р., РНМ - 04283 від 12.12.08 р., РНМ - 04282 від 12.12.08 р., РНМ - 04285 від 12.12.08 р., РНМ - 04288 від 12.12.08 р., РНМ -04290 від 12.12.08р., РНМ - 04291 від 12.12.08 р., РНМ - 04295 від 12.12.08 р., РНМ - 04299 від 12.12.08 р., РНМ - 04301 від 12.12.08 р., РНМ - 04303 від 12.12.08 р., РНМ - 04305 від 12.12.08 р., РНМ - 04305 від 12.12.08 р., РНМ - 04326 від 12.12.08 р., РНМ - 04327 від 12.12.08 р., РНМ -04328 від 17.12.08 р., РНМ - 04382 від 17.12.08 р., РНМ - 04377 від 18.12.08 р., РНМ - 04380 від 18.12.08 р., РНМ - 04379 від 18.12.08 р., РНМ - 04381 від 18.12.08 р., РНМ - 04384 від 18.12.08 р., РНМ-04383 від 18.12.08 р., РНМ- 08386 від 18.12.08 р.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується, окрім накладних, також довіреностями на отримання товарно -матеріальних цінностей ЯПГ №043036 від 11.08.08 року, №184 від 30.10.08 року, №45 від 31.10.08, б/н від 31.10.08, ЯОУ №542545 від 03.11.08, № 17 від 01.12.2008 року, № 092 від 13.11.2008 року, № 52 від 12.11.2008 року, серія НБМ № 17974 від 12.11.2008 року, 41 від 10.11.2008 року, № 14 від 03.12.2008 року, № 20 від 03.12.2008 року, серія НБМ № 178979 від 04.12.2008 року, № 339197 від 04.12.2008 року, № 236 від 04.12.2008 року, № 122 від 04.12.2008 року, серія НБМ № 486034 від 04.12.2008 року, серія ЯПЛ № 390341 від 09.12.2008 року, ЯПО № 956139 від 01.12.2008 року, № 80 від 19.12.2008 року, серія ЯПО № 956434 від 11.12.2008 року, серія ЯПП № 668661 від 11.12.2008 року та фактично не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 4.1 договору, строк оплати товару -за реалізований товар один раз в кожні 30 днів.
Пунктом 6.2.4 договору встановлено обов'язок покупця надавати звіт про проданий товар один раз на місяць, в тому випадку, якщо оплата здійснюється за реалізований товар.
Відповідно до звіту, наданого відповідачем до суду, за період 11.09.2008 -30.06.2009 було реалізовано товару на загальну суму 131 160,27 грн. При цьому позивач вказує на те, що наданий звіт не є документом, що відображає реалізацію продукції, оскільки відсутній зв'язок з видатковими накладними.
Наведене твердження позивача судом не приймається, оскільки як умови договору, так і положення чинного законодавства не передбачають форму звіту про реалізацію товару та обов'язкове зазначення в ньому реквізитів видаткової накладної, відповідно до якої було отримано товар.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази оплати відповідачем товару на суму 123 517,89 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №№125211 від 21.10.08, №131379 від 17.02.09, №131277 від 16.02.08, №130568 від 03.02.09, №13040 від 28.01.09, №129797 від 14.01.09, №128021 від 12.12.08, №127430 від 03.12.08, №135698 від 29.05.09.
Також, відповідно до уточнень, наданих позивачем (лист №73 від 25.06.09), відповідач 01.06.09 сплатив 40 000,00 грн., та 05.06.09 -40 000,00 грн. Заборгованість відповідача за отриманий по договору №11/09/08 МФ товар станом на день прийняття рішення становить 18 492,06 грн.
При цьому суд враховує, що 26.05.2009 року позивачем було подано уточнення позовних вимог в яких останній зазначив, що невірно визначив суму основного боргу та помилково включив до загального боргу відповідача 1 847,89 грн. і фактично відмовився від позову в цій частині. Таким чином провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 847,89 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Також підлягає припиненню провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 80 000 грн., що погашена відповідачем в добровільному порядку на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах та не заперечується сторонами. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язаний здійснювати оплату реалізованого товару один раз в кожні 30 днів.
Таким чином сторонами фактично встановлений строк оплати отриманого товару один раз в 30 днів після його реалізації, тобто оплата товару залежить від дати його реалізації.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач надав докази оплати реалізованого товару, відповідно до умов п.4.1 Договору.
Позивач не надав суду належних доказів реалізації відповідачем всього товару, який був поставлений відповідачем відповідно до умов договору та відповідно доказів настання строку оплати отриманого товару відповідно до п. 4.1 Договору.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не доведеними відповідними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду за стягненням суми заборгованості за поставлений відповідачеві товар, в разі не проведення відповідачем своєчасної оплати такого товару та наданні суду належних доказів на підтвердження його реалізації.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи припинення провадження по справі на підставі п. 4. ст. 80 Господарського процесуального кодексу, а також не доведення позивачем наявності у відповідача простроченої заборгованості в розмірі 80 000 грн. на момент звернення позивача до суду, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 81 847,89 грн. припинити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова