"10" серпня 2015 р.Справа № 916/2394/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”;
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК”;
про стягнення 31 067,90 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 09-32/814 від 21.11.2014р.
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК”, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість по орендній платі у розмірі 31 067,90 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 180/09-13 від 22.10.2013р. в частині сплати орендної плати за користування приміщенням та стійок під робочі місця касирів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2015р. було порушено провадження у справі №916/2394/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 06.07.2015 року.
У судовому засіданні 06.07.2015р. представником позивача було надано письмові пояснення по справі (а.с.52-54), згідно яких останній вказує на те, що ним 11.06.2015р. було подано до відповідача заяву з кредиторськими вимогами та про включення його до реєстру кредиторів, яка в той же день була зареєстрована розпорядчим відділом ПАТ „ІМЕКСБАНК”, проте залишена ним без реагування а відповіді.
Прохальна частина зазначених письмових пояснень є ідентичною прохальній частині позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.07.2015р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 10.08.2015р.
У судове засідання 10.08.2015р. з'явився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 15.06.2015р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 06.07.2015 року на його юридичну адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.49-50), що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.47,68), у судове засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.
Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 759 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 180/09-13 (а.с.17-20), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: тип об'єкта - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, буд. 52, приміщення 4, загальною площею 61,7 кв.м. та стійки під робочі місця касирів в кількості 2 штук.
Згідно п. 1.4 та 2.3 договору, Орендар буде використовувати приміщення та РМК для розміщення відділення № 332 АТ «Імексбанк»; приміщення та РМК вважаються переданими в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що передача приміщення та РМК здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатку 1 до цього договору.
Приписами п. 4.1 договору сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням в місяць складає 3 702грн., крім того ПДВ - 740,40 грн., всього 4 442,40грн.
Орендна плата за користування РМК-166,38 грн. щомісячно, в тому числі ПДВ 27,73 грн. Всього разом з договором 4 608,78 грн.
Відповідно до п. 4.2 та п.4.3 договору, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому у п. 4.1 цього договору; розмір орендної плати за неповний календарний місяць користування приміщенням нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів місяця користування приміщенням.
Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання - передачі приміщення (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін згідно п. 6.1 цього договору.
Приписами п. 4.5 договору сторони узгодили, що орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, що публікується Державним комітетом статистики України, за попередні шість місяців.
Підпунктом 5.3.2 п.5 договору на Орендаря покладений обов'язок своєчасно здійснювати орендні платежі передбачені розділом 4 договору.
Згідно п. 3.1 договору, строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття приміщення та РМК Орендарем за актом приймання-передачі приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов укладеного договору оренди, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 31067,90 грн.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 31067,90 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є цілком обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення вищевказаної суми на підставі судового рішення, суд виходить з наступного.
За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 р. № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 27 травня 2015 року прийнято рішення № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 27 травня 2015 р. до 26 травня 2016 р. включно.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 5, 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Як зазначено вище, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105 від 27.05.2015, з 27 травня 2015 року розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК».
Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно п.п.3,4 ч.2 ст. 46 вказаного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
Частиною 3 ст. 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 49 вищевказаного Закону, протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.49 Закону, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані законодавчі норми, суд доходить висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” не підлягають задоволенню шляхом винесення судового рішення про примусове стягнення вказаної суми, а мають задовольнятися в межах ліквідаційної процедури.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 14 серпня 2015 р.
Суддя Ю.М. Щавинська