ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.08.2015Справа №910/11326/15
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
про стягнення 20 559,35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Юхна В.І. - представник за довіреністю
від відповідача: Литвиненко О.С. - представник за довіреністю
За клопотанням відповідача, з метою з'ясування фактичних обставин справи, дослідження додаткових доказів, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» пені в розмірі 10 584,22 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 281,13 грн., інфляційних втрат в сумі 8 694,00 грн. відповідно до договору від 21.05.2012, який зареєстрований за №578/12 від 30.05.2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2015 суддею Пригуновою А.Б. порушено провадження у справі №910/11326/15, розгляд справи призначено на 03.06.2015.
02.06.2015 представником відповідача через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Судове засідання призначене на 03.06.2015 не відбулось.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/11326/15.
03.06.2015 в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №910/11326/15 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2015 справа №910/11326/15 прийнята до провадження суддею Підченко Ю.О., розгляд справи призначено на 03.07.2015.
Представник позивача у судове засідання 03.07.2015 не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Одночасно, 15.06.2015 через загальний відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва подав додаткові пояснення по суті позовних вимог та витребувані ухвалою суду документи.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.2015 заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві, також звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду справи додатково на 15 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2015 суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи додатково на 15 днів, а також у зв'язку із неявкою представника позивача що перешкоджало розгляду справи по суті відклав розгляд справи на 07.08.2015.
Представник позивача у судове засідання 07.08.2015 з'явився, надав пояснення на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2015, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2015 заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 21.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», надалі Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», далі Покупець, як оператором спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «Укргазвидобування», компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» за договором про спільну діяльність від 10.06.2002 р. №3, уклали договір купівлі - продажу документації №578/12 з додатковою угодою від 25.12.2012 р. №1624/12, надалі Договір.
Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язався на умовах, визначених вказаним договором, передати у власність Покупцю документацію, а останній зобов'язався прийняти та оплатити документацію у відповідності до переліків документації:
- перелік документації по об'єкту: «Облаштування Розпашнівського ГКР. Реконструкція УКПГ Розпашнівка для підвищення тиску газу на виході з установки»;
- перелік документації по об'єкту: «Облаштування Сх. Полтавського ГКР. Реконструкція УКПГ Східна-Полтава з використанням вузла компремування газу»;
- перелік документації по об'єкту: «Облаштування Абазівського ГКР. Реконструкція УКПГ Абазівка для забезпечення постійного тиску газу на ТДА».
Відповідно до п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди, документація повинна бути передана покупцю на підставі акту приймання-передачі документації.
Згідно з п. 4.2 Договору, покупець здійснює оплату вартості документації продавцю протягом 24 місяців після підписання акту приймання-передачі документації, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту приймання-передачі документації. Оплата здійснюється щомісячно до 15 числа згідно з рахунками-фактурами, що надаються щомісячно, в порядку та розмірах, наведених нижче: протягом 23 місяців - по 62100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10 350,00 грн.; у 24-му місяці - 61485,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 10 247,53 грн.
Договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31.05.2015 р. (п. 8.4 Договору в редакції Додаткової угоди №1).
Передача документації покупцю підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі документації:
- акт приймання - передачі документації № 1 від 23.04.2013 на суму 488 558,65 грн. по об'єкту: «Облаштування Розпашнівського ГКР. Реконструція УКПГ Розпашнівка для підвищення тиску газу на виході з установки».
- акт приймання - передачі документації № 2 від 23.04.2013 на суму 496 916,94 грн. по об'єкту: «Облаштування Східно-Полтавського ГКР. Реконструкція УКПГ. Вузол компремування газу»
- акт приймання-передачі документації № 3 від 23.04.2013 на суму 504 309,61 грн. по об'єкту: «Облаштування Абазівського ГКР. Реконструкція УКПГ Абазівка для забезпечення постійного тиску газу».
В обгрутування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору, проводив розрахунки несвоєчасно.
З лютого 2014 р. відповідачу були направлені наступні рахунки на оплату:
- рахунок-фактура №10 від 25.02.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.02.2014, отримано відповідачем 04.03.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №11 від 25.03.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 26.03.2014, отримано відповідачем 04.04.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №12 від 25.04.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 23.04.2014, отримано відповідачем 29.04.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №13 від 26.05.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 26.05.2014, отримано відповідачем 30.05.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №14 від 24.06.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.06.2014, отримано відповідачем 02.07.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №15 від 24.07.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.07.2014, отримано відповідачем 29.07.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №16 від 26.08.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 27.08.2014, отримано відповідачем 02.09.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №17 від 24.09.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.09.2014, отримано відповідачем 30.09.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014.
Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зі сторони відповідача, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 10 584,22 грн.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього інфляційні втрати в сумі 8 694,00 грн. та три проценти річних у сумі 1 281,13 грн.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що виставлені позивачем рахунки-фактури після 15 числа не могли бути оплачені відповідачем до 15 числа. Вказує на те, що сторони в Договорі чітко не зазначили до 15 числа якого конкретно місяця згідно з рахунками-фактури має бути здійснена оплата. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи зміст п. 4.2 Договору, грошове зобов'язання відповідача мало бути виконано до 15 числа згідно з рахунками-фактурами, що надавались позивачем щомісячно.
Проте, відповідач в порушення умов Договору оплату вартості документації у встановлений Договором строк не здійснив.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а саме:
- рахунок-фактура №10 від 25.02.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 25.02.2014 та отриманий відповідачем 04.03.2014, проте оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №11 від 25.03.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 26.03.2014 та отриманий відповідачем 04.04.2014, проте оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №12 від 25.04.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 23.04.2014 та отриманий відповідачем 29.04.2014, проте оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №13 від 26.05.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 26.05.2014 та отриманий відповідачем 30.05.2014, проте оплачений відповідачем 03.07.2014;
- рахунок-фактура №14 від 24.06.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 25.06.2014 та отриманий відповідачем 02.07.2014, проте оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №15 від 24.07.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 25.07.2014 та отриманий відповідачем 29.07.2014, проте оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №16 від 26.08.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 27.08.2014 та отриманий відповідачем 02.09.2014, проте оплачений відповідачем 21.10.2014;
- рахунок-фактура №17 від 24.09.2014 на суму 62 100,00 грн., направлений засобами поштового зв'язку 25.09.2014 та отриманий відповідачем 30.09.2014, проте оплачений відповідачем 21.10.2014.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
При цьому, відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
Приймаючи до уваги викладене, останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання є 14.03.2014 на підставі рахунку-фактури №10 від 25.02.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.04.2014 на підставі рахунку-фактури №11 від 25.03.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.05.2014 на підставі рахунку-фактури №12 від 25.04.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.06.2014 на підставі рахунку-фактури №13 від 26.05.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.07.2014 на підставі рахунку-фактури №14 від 24.06.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.08.2014 на підставі рахунку-фактури №15 від 24.07.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.09.2014 на підставі рахунку-фактури №16 від 26.08.2014 на суму 62 100,00 грн., 14.10.2014 на підставі рахунку-фактури №17 від 24.09.2014 на суму 62 100,00 грн.
В порушення зобов'язання відповідачем здійснено оплату рахунків-фактури №10 від 25.02.2014, №11 від 25.03.2014, №12 від 25.04.2014, №13 від 26.05.2014 лише 03.07.2014, рахунків-фактур №14 від 24.06.2014, №15 від 24.07.2014, №16 від 26.08.2014, №17 від 24.09.2014 оплачені відповідачем 21.10.2014
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про прострочення грошового зобов'язання, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1 281,13 грн., інфляційних втрат в сумі 8 694,00 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 584,22 грн., суд вказує на їх необґрунтованість, оскільки положеннями Договору не передбачено нарахування пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, в задоволені позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10 584,22 грн., слід відмовити.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.08.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 66, 67, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз», 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, код ЄДРПОУ 30162340, на користь:
- Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775, три відсотки річних в сумі 1 281,13 грн., інфляційні втрати в сумі 8 694,00 грн. та судовий збір у розмірі 886,46 грн., видавши наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 12.08.2015 року
Суддя Ю.О.Підченко