ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.08.2015Справа №910/13861/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт"
доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
простягнення 670 256,17 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Якобчук В.Т. - адвокат;
від відповідача:Пантелейчук О.В. - провідний юрисконсульт;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (надалі - ТОВ "Текстиль-Контакт") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 232 485,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки №ПЗ/ИХ-141943/НЮ від 17.09.2014 р. поставив відповідачу товар, а відповідач натомість свого грошового зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 194 230,32 грн. Крім того, позивачем у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ПЗ/ИХ-141943/НЮ від 17.09.2014 р., заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 057,41 грн., 3% річних у розмірі 1 005,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 192,24 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 р. порушено провадження у справі №910/13861/15 та призначено її до розгляду на 03.07.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2015 р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.08.2015 р.
06.08.2015 р. позивачем через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 591 004,32 грн., пеню у розмірі 40 632,76 грн., 3% річних у розмірі 4 063,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34 555,82 грн.
07.08.2015 р. відповідачем через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує в повному обсязі вказуючи не те, що відповідно до п. 4.2 Договору підставою для оплати вартості поставленого товару є рахунки, які позивачем на адресу відповідача не надсилались, а тому обов'язок зі сплати останнім вартості поставленого товару не настав.
В судовому засіданні 07.08.2015 р. судом, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 12.08.2015 р.
10.08.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких проти тверджень відповідача викладених ним у відзиві на позовну заяву заперечує вказуючи на те, що рахунок за своєю суттю не являється первинним документом, так як жодним чином не підтверджує факту поставки товару, а також на те, що рахунки-фактури у відповідності до положень п. 5.8 Договору надаються покупцю разом з накладними, а неотримання такого рахунку виключає можливість отримання товару.
Розглянувши в судовому засіданні 12.08.2015 р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Отже, оскільки збільшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: стягнення 670 256,17 грн., з яких: 591 004,32 грн. - заборгованість за Договором поставки №ПЗ/ИХ-141943/НЮ від 17.09.2014 р., 40 632,76 грн. - пеня, 4 063,27 грн. - 3% річних та 34 555,82 грн. - інфляційні втрати.
Представник позивача в судове засідання 12.08.2015 р. з'явився, позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 12.08.2015 р. з'явився, проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 12.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
17.09.2014 р. між ТОВ "Текстиль-Контакт" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) було укладено Договір поставки №ПЗ/ИХ-141943/НЮ (надалі - "Договір").
Згідно п 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2014 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.
Кількість та асортимент товару визначений у специфікації №1 (додаток №1) яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації №1 (додаток №1).
Пунктом 3.4 Договору визначено, що сума договору становить 591 004,32 грн. у тому числі ПДВ 20% 98 500,72 грн.
Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 90 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.
Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP (головний матеріальний склад: Київська область, с. Шевченкове, вул. Польова, 5), у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС (у ред. 2000 р.) (п.п. 5.1, 5.3 Договору).
Відповідно до п. 5.8 Договору уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.
Пунктами 6.1.2, 6.3.1 Договору визначено обов'язок постачальника поставити товар у строк, встановлений цим договором та обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Текстиль-Контакт" на виконання умов Договору за період з листопада 2014 р. по січень 2015 р. на підставі видаткових накладних №24587 від 18.11.2014 р. та №1060 від 28.01.2015 р. поставило, а ДТГО "Південно-Західна залізниця" прийняло товар на загальну суму 591 004,32 грн.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у розмірі 591 004,32 грн. виконано не було.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи (видатковими накладними) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття його відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 591 004,32 грн.
В той же час, відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що відповідно до п. 4.2 Договору підставою для оплати вартості поставленого товару є рахунки, які позивачем на адресу відповідача не надсилались, а тому обов'язок зі сплати останнім вартості поставленого товару не настав.
Проте, суд з такими твердженнями відповідача погодитись не може з огляду на наступне.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видаткові накладні, долучені до матеріалів справи, вважаються належними доказами отримання відповідачем товару, оскільки навіть за відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за такими накладними, містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою відокремленого підрозділу ДТГО "Південно-Західна залізниця", що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем, а рахунок-фактура у даних правовідносинах є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №37/405 від 29.09.2009 р.).
При цьому, як визначено п. 5.8 Договору уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неотримання рахунків, оскільки отримання товару ставиться в залежність від наявності такого рахунку-фактури.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п.п. 4.2, 4.3, 5.8 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.
20.05.2015 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №516 в якій ТОВ "Текстиль-Контакт" просило погасити існуючу заборгованість.
Проте, відповідачем відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було здійснено погашення існуючої заборгованості.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 591 004,32 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ДТГО "Південно-Західна залізниця" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Текстиль-Контакт" про стягнення з ДТГО "Південно-Західна залізниця" заборгованості у розмірі 591 004,32 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 40 632,76 грн., 3% річних у розмірі 4 063,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 34 555,82 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 40 632,76 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 4 063,27 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховано індекс інфляції за липень 2015 р., який має від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 30 696,73 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 859,09 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь ТОВ "Текстиль-Контакт" заборгованості у розмірі 591 004,32 грн., пені у розмірі 40 632,76 грн., 3% річних у розмірі 4 063,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 30 696,73 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 859,09 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; ідентифікаційний код 32043747) основний борг у розмірі 591 004 (п'ятсот дев'яносто одна тисяча чотири) грн. 32 коп., пеню у розмірі 40 632 (сорок тисяч шістсот тридцять дві) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 4 063 (чотири тисячі шістдесят три) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 696 (тридцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 13 327 (тринадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 94 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано - 14.08.2015 р.
Суддя Ю.О. Підченко