номер провадження справи 35/59/15-18/112/15
12.08.2015 справа № 908/2734/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Механік” (поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 64/16; місцезнаходження: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 105)
до відповідача-1 Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (86132, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3-б)
до відповідача-2 Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуриза-ція” (03680, м. Київ, пров. Приладний, буд. 2-А)
про стягнення 5991160,38 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.05.2015 р., паспорт серії ЕМ №246815 від 02.07.1999 р.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 22.04.2015 р. з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Механік” до відповідачів 1. Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”, 2. Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” про стягнення 5991160,38 грн., які складаються з: 4554960,50 грн. основного боргу, 243766,51 грн. пені, 1073380,16 грн. інфляційних втрат, 119053,21 грн. 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області 22.04.2015 р. здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А. Ухвалою від 23.04.2015 р. суддею Топчій О.А. порушено провадження у справі № 908/2734/15 та присвоєно справі номер провадження 35/59/15, судове засідання призначено на 02.06.2015 р. Розгляд справи відкладався на 22.06.2015 р.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 22.06.2015 р. № П-266/15, враховуючи перебування судді-доповідача ОСОБА_2 на лікарняному, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/2734/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, 22.06.2015 р. справу № 908/2734/15 (номер провадження справи 35/59/15) для розгляду передано судді Носівець В.В.
Ухвалою суду від 23.06.2015 р. справу № 908/2734/15 прийнято до провадження, присвоєно справі номер провадження 35/59/15-18/112/15, судове засідання призначено на 29.07.2015 р., розгляд справи відкладався на 12.08.2015 р., здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами, та закінчений 12.08.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
На електрону адресу суду 07.08.2015 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № 746 від 07.08.2015 р. (вх. № 06-04/2540 від 07.08.2015 р.), відповідно до якого відповідач-2 підтримав заперечення, що викладені у відзиві № 384 від 30.04.2015 р.; просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника ДП Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені в позові. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 57 від 04.02.2014 р., внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивач враховуючи положення договору, норми чинного законодавства нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Щодо вимог до відповідача-2 зазначено наступне: на підставі Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України “Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств” від 15.05.2014 р. № 358 створено Державне підприємство “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”. Згідно п. 3 Наказу зазначено: припинити діяльність Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” шляхом реорганізації - приєднання до Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”. Пунктами 9, 10 Наказу від 15.05.2014 р. № 358 наказано завершити до 31.12.2014 р. заходи із реорганізації підприємств та встановлено, що Державне підприємство “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” згідно з передавальними актами, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідачі повинні погасити заборгованість та нараховані санкції в солідарному порядку.
Відповідач-1 (ДП “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”) заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Згідно листа УДППЗ "Укрпошта" від 30.03.2015 р. № 04-16-416 місто Макіївка входить до переліку населених пунктів, до яких не здійснюються поштові відправлення. Інформацію про час та місце судового засіданні розміщено на сторінці господарського суду Запорізької області на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Таким чином, господарським судом Запорізької області вжито заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями).
Представник відповідача-2 (ДП Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”) в судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять відзив № 384 від 30.04.2015 р. (арк.с. 73-75) та відзив № 746 від 07.08.2015 р. (вх. № 06-04/2540 від 07.08.2015 р.), відповідно до яких відповідач-2 зазначав, що на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 р. № 358 створено ДП Державне підприємство “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” та вказано про припинення діяльності відповідача-1 шляхом приєднання до відповідача-2. Також вказаним наказом встановлено, що відповідач-2 є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” згідно з передавальними актами. Однак, станом на 07.08.2015 року ДП «Донвуглереструктуризація» не передано, а відповідачем-2 не прийнято кредиторську заборгованість за договором № 57 від 04.02.2014 р.; відсутня інформація про кредиторську заборгованість; відсутні інші первинні документи, пов'язані з виконанням договірних зобов'язань. Станом на 07.08.2015 р. не завершені заходи з реорганізації підприємств; ДП «Донвуглереструктуризація» як юридична особа не припинена. У зв'язку з наведеним, відповідач не є правонаступником боргових зобов'язань відповідача-1 перед позивачем. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором № 57 від 04.02.2014 р., пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та незаконними. На підставі чого, просив в позові відмовити повністю.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,
Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (ДП «Донвуглерестркутуризація») (замовник, відповідач-1 у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Механік» (виконавець, позивач у справі) 04.02.2014 р. уклали договір № 57 з наступними змінами та доповненнями (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов'язується надати у 2014 році послуги з ремонтування та технологічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності ДК 016-2010 33.12.2, які визначені у Позиційному списку (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги за умовами цього договору.
Найменування послуг: Послуги з ремонту обладнання для забезпечення функціонування водовідливних комплексів шахт (п. 1.2 договору), кількість, характеристики, наданих за цим договором послуг зазначені у позиційному списку (Додаток № 1) (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 46499650,56 грн., в тому числі ПДВ - 7749941,76 грн.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення виконавцем рахунка при наявності Акту здавання-приймання наданих послуг, підписаного обома сторонами, протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту здавання-прийняття наданих послуг. Розрахунки за надані послуги здійснюються з р/р № 35232001015778 в УДКСУ в м. Макіївка Донецької області, МФО 834016. У разі відсутності фінансування оплата може здійснюватися за рахунок власних та інших надходжень з поточних рахунків (п. 4.2 договору).
Пунктами 5.1 - 5.2 договору встановлено, що послуги за цим договором надаються згідно письмовій заявці замовника на наступний місяць. Термін надання послуг становить 60 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі обладнання в ремонт.
При завершенні надання послуг виконавець надає замовнику наступні документи: Акт приймання-передачі обладнання в ремонт; дефектний акт; калькуляція вартості ремонту; рахунок-фактуру; ремонтний паспорт або акт технічної готовності; акт здавання-прийняття наданих послуг (п. 5.6 договору).
Згідно з п. 10.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання.
Додатковою угодою № 249 від 04.02.2014 р. до договору сторонами внесені зміни в преамбулу договору; п. 3.1. договору щодо ціни договору, яка становить 7865625,76 грн.; Позиційний список (Додаток № 1).
У відповідності до п. 5.1 договору, відповідач-1 надіслав на адресу виконавця замовлення із переліком обсягу робіт (арк.с. 134-140).
Про факт надання позивачем та прийняття відповідачем-1 послуг з ремонту обладнання на загальну суму 5054859,05 грн. свідчать підписані обома сторонами акти здачі-приймання надання послуг (арк.с. 34-58) з посиланням про відсутність претензій сторін одна до одної; калькуляції, акти дефектації обладнання, товарно-транспортні накладні на доставку в ремонт та вивіз після ремонту, накладні на отримання відповідачем-1 обладнання з ремонту, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідач-1 зобов'язання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг не здійснив, сплатив лише 499898,55 грн. (банківська виписка від 04.03.2014 р.; арк.с. 61), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4554960,50 грн., про що сторонами складений двосторонній акт звірки станом на 01.07.2014 р.
Внаслідок порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань, 11.07.2014 р. (вхідний штамп відповідача-1) на його адресу спрямована претензія № 11/07 від 11.07.2014 р. з вимогою найближчим часом сплатити суму заборгованості; попереджено, що у разі не вжиття дій щодо погашення боргу, позивач має намір звернутися з позовом до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
Претензія залишена відповідачем-1 без відповіді, борг без оплати.
У зв'язку з відсутністю грошових надходжень для погашення заборгованості за договором № 57 від 04.02.2014 р., позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 57 від 04.02.2014 р. у розмірі 4554960,50 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач-1, покладений на нього обов'язок щодо повної оплати наданих послуг з ремонту обладнання для забезпечення функціонування водовідливних комплексів шахт у розмірі 4554960,50 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем-1 умов, визначених договором, доведений позивачем.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача-1 4554960,50 грн. заборгованості за надані послуги з ремонту задовольняється судом.
За порушення відповідачем-1 строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення пункту 7.5 договору, просив стягнути 243766,51 грн. пені за період прострочення з 10.03.2014 р. по 23.11.2014 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення термінів оплати, зазначених в договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Для обчислення строків виконання зобов'язання та їх закінчення застосовуються правила глави 18 розділу 5 книги першої ЦК України.
Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 243766,51 грн. є виконаними з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення пені за період з 10.03.2014 р. по 23.11.2014 р. у розмірі 243766,51 грн. судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 119053,21 грн. за період з 10.03.2014 р. по 20.02.2015 р. та інфляційні втрати у розмірі 1073380,16 грн. за період прострочення з березня 2014 р. по січень 2015 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 10.03.2014 р. по 20.02.2015 р. у розмірі 119053,21 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1073380,16 грн. за загальний період з березня 2014 р. по січень 2015 р., суд зазначає, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку інфляційних втрат за період квітень 2014 р. - січень 2015 р. за актами здачі-приймання наданих послуг № 384 від 26.02.2014 р. на суму 695976,62 грн. та № 397 від 26.02.2014 р. на суму 157999,13 грн.: так позивачем заявлено до стягнення 216111,14 грн., тоді як до стягнення належить 213220,37 грн.
Згідно з перерахунком, зробленим судом, інфляційні втрати за період прострочення з березня 2014 р. по січень 2015 р. складають 1070489,39 грн., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 2890,77 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачі суду не надали; доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відповідача-2.
Стосовно заявлених позивачем позовних вимог до відповідача-2 (ДП Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація”) суд зазначає наступне:
Із змісту статей 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача-2 зазначав про наявність наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 р. № 358, яким створено ДП Державне підприємство “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктуризація” та вказано про припинення діяльності відповідача-1 шляхом приєднання до відповідача-2. У зв'язку з чим, відповідач-2 є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”, у зв'язку з чим відповідачі повинні погасити заборгованість, нараховані штрафні та компенсаційні санкції в солідарному порядку, про що зазначено у позові.
Суд звертає увагу, що солідарна відповідальність настає у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обов'язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників.
Приписами Цивільного Кодексу України, зокрема, передбачено таке :
- солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом (стаття 541 ЦК України);
- виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4 ст. 543 ЦК України);
- боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина перша статті 544 ЦК України).
Часткова (дольова) відповідальність полягає в тому, що кожен із учасників зобов'язання несе відповідальність у межах своєї частки.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до того моменту, поки їх обов'язок не буде виконано повністю. Виконання обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право пред'явити регресну вимогу до решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, крім частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, яка належить солідарному боржникові, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Разом з тим, ані умовами договору № 57 від 04.02.2014 р., ані приписами діючого законодавства не передбачений обов'язок іншої юридичної особи, яка не є правонаступником прав та обов'язків зобов'язаної за правочином сторони виконувати прийняті нею обов'язки.
На час розгляду справи суду не надані докази завершення процесу реорганізації відповідача-1 та правонаступництва відповідачем-2 прав та обов'язків реорганізованої особи, відсутні докази передачі відповідачем-1 відповідачу-2 за передавальним актом спірної кредиторської заборгованості та первинних документів, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань відповідачем-1.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів та документально не підтвердив порушення його прав та законних інтересів діями або бездіяльністю відповідача-2 за договором № 57 від 04.02.2014 р. та, як наслідок, наявності у нього правових підстав для стягнення з відповідача-2 в судовому порядку виниклої заборгованості та нарахованих штрафних і компенсаційних санкцій.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони (позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, м. Макіївка, вул. Успенського, 3-б, код ЄДРПОУ 32442610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Механік» (поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького 64/16; місцезнаходження: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 105, код ЄДРПОУ 25118889) 4554960,50 грн. (чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят грн. 50 коп.) основного боргу, 243766,51 грн. (двісті сорок три тисячі сімсот шістдесят шість грн. 51 коп.) пені, 119053,21 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят три грн. 21 коп.) 3% річних, 1070489,39 грн. (один мільйон сімдесят тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 39 коп.) інфляційних втрат, 73044,74 (сімдесят три тисячі сорок чотири грн. 74 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 2890,77 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.
4. У позові до Державного підприємства “Об'єднана компанія “Укрвуглереструктури-зація” відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 серпня 2015 р.