61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
13.08.2015 Справа № 905/646/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Станкоінструментімпорт"
до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"
простягнення 58702,86 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоінструментімпорт" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" основного боргу у розмірі 26086,84грн, інфляційних втрат у розмірі 27991,29 грн та 3 % річних у розмірі 4624,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 14/340 поставки від 12.08.2008 та Договором № 15/741 від 16.05.2009 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем 25.06.2009 товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності і відмовити у позові на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
12.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станкоінструментімпорт" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", (покупець, відповідач) підписано договір № 14/1340 поставки (далі - Договір № 14/1340).
Відповідно до умов вказаного Договору постачальник зобов'язався передати у встановлений строк продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язався у відповідності з умовами даного Договору прийняти продукцію і оплатити її (п. 1.2 Договору).
Найменування, номенклатура, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна і строки поставки зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.3).
Пунктом 13.2 Договору № 14/1340 встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009.
15.06.2009 сторонами погоджено Специфікацію № 6 до Договору № 14/1340 на суму 30199,44 грн, якою визначено найменування, кількість та вартість продукції, що поставляється відповідачу.
Умови оплати за продукцію вказуються у специфікаціях (п. 9.3 Договору № 14/1340).
У специфікації № 6 сторонами погоджено наступні умови оплати - протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції.
На виконання умов Договору № 14/1340 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 30199,44 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000035 від 25.06.2009.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом та печаткою відповідача, на зазначеній видатковій накладній.
16.05.2009 між між Товариством з обмеженою відповідальністю "Станкоінструментімпорт" (продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", (покупець, відповідач) підписано договір № 15/741 (далі - Договір № 15/741).
За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався у відповідності з умовами даного Договору оплатити пластини ТСМТ110202-PF4 WAM20 за ціною 73,95 грн без ПДВ у кількості 10 шт. на суму 887,40 грн з ПДВ.
Згідно з п. 4 Договору № 15/741 оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 30 банківських днів після поставки товару.
На виконання умов Договору № 15/741 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 887,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000036 від 25.06.2009.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом та печаткою відповідача, на зазначеній видатковій накладній.
Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором № 14/1340 та Договором № 15/741 виконав у повному обсязі.
Відповідачем також жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу 25.06.2009 товару на загальну суму 31086,80 грн, отримання його останнім без зауважень.
А відповідач, в свою чергу, був зобов'язаний здійснити оплату отриманого товару:
- за видатковою накладною №РН-0000035 від 25.06.2009 згідно з умовами Специфікації №6 до Договору №14/1340 протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто у строк до 27.07.2009 (оскільки 25.07.2009 та 26.07.2009 - вихідні дні) включно;
- за видатковою накладною №РН-0000036 від 25.06.2009 згідно з умовами п. 4 Договору № 15/741 протягом 30 банківських днів після поставки товару, тобто до 07.08.2009.
Оскільки відповідач не в повному обсязі сплатив позивачу вартість поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 26086,84 грн, а також нараховані на неї інфляційні втрати у розмірі 27991,29 грн та 3 % річних у розмірі 4624,73 грн.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладені між ними правочини за своєю правовою природою є договорами поставки та підпадають під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Вище судом встановлено, що зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений відповідачу 25.06.2009 товар повинно бути виконано до 27.07.2009 за видатковою накладною №РН-0000035 від 25.06.2009 та до 07.08.2009 видатковою накладною №РН-0000036 від 25.06.2009.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконано не в повному обсязі, 05.10.2009 частково оплачено товар отриманий за видатковою накладною № РН-0000035 від 25.06.2009 у сумі 5000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача становить 26086,84 грн.
Жодних доказів на підтвердження того, що сума заборгованості у розмірі 26086,84 грн була перерахована позивачу відповідачем до матеріалів справи не надано.
Однак, відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України).
Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000035 від 25.06.2009 розпочався з 06.10.2009 (з урахуванням переривання строку позовної давності, у зв'язку зі здійсненням відповідачем часткової оплати за вказаної накладною), а за товар поставлений за видатковою накладною № РН-0000036 від 25.06.2009 - з 08.08.2009.
Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 24.06.2015 (згідно штампу поштової установи на конверті), тобто після спливу загального строку позовної давності (з урахуванням його переривання) щодо вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
05.08.2015 відповідачем подано відзив на позов, у якому останній просить застосувати строк позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.
Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у розмірі 26086,84 грн слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
Тобто, вимога про сплату інфляційних витрат та 3% річних є додатковою вимогою.
Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 26086,84 грн.
Суми інфляційних втрат та 3% річних нараховуються позивачем саме на вказану суму заборгованості, вимога про їх стягнення є додатковою вимогою, тобто такою, що випливає з основної вимоги, а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення з цими вимогами також сплив.
Таким чином, вимоги позивача про інфляційних втрат у розмірі 27991,29 грн та 3 % річних у розмірі 4624,73 грн, нараховані на суму основної заборгованості, щодо стягнення якої позивачем пропущено строк позовної давності, задоволенню також не підлягають з підстав пропуску позовної давності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір, у зв'язку з відмовою в позові, покладається на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.08.2015
Суддя М.В. Сажнева