"12" серпня 2015 р.справа № 213/1399/15-а (2-а/213/31/15)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі міста ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року у справі № 213/1399/15-а (2-а/213/31/15) за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі міста ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму надміру виплаченої пенсії в розмірі 3147 гривень у зв'язку з неповідомленням відповідачем про ї відрахування з навчального закладу, що є підставою для припинення виплати пенсії по втраті годувальника після досягнення особою 18-річного віку.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 частини 1 статті ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому суд, пославшись на положення частини 2 статті 21 КАС України, виходив з того, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди, що була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З наведеного вбачається, що для органу Пенсійного фонду спірна сума коштів по відношенню до пенсіонера є надміру виплаченою пенсією, а не матеріальною шкодою, як помилково зазначив в ухвалі суд першої інстанції.
Таким чином, за змістом наведених норм права переплачена сума пенсії може бути стягнута в судовому порядку саме з пенсіонера у випадку зловживань з його боку, якщо він відмовляється повернути її добровільно.
Згідно з частиною третьою статті 6, пунктом 5 частини другої статті 17 і пунктом 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Виходячи з цього, орган Пенсійного фонду може звернутися в суд з позовом про стягнення надміру виплаченої суми пенсії і спір матиме: публічно-правовий характер, що вирішується адміністративним судом, якщо позов пред'явлено до пенсіонера
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на положення частини 2 статті 21 КАС України, оскільки вказаною нормою регулюються питання підсудності пов'язаних між собою позовних вимог, а не питання юрисдикції адміністративних судів, що визначено у статті 17 КАС України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а отже, відповідно до п. 4 ч.1 ст.204 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі міста ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року у справі № 213/1399/15-а (2-а/213/31/15) скасувати.
Справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі міста ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко