"10" серпня 2015 р.справа № 804/9285/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 804/9285/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списками № 1 та № 2, відповідно до ч. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за червень 2014 року у розмірі 81209,19 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позов задоволений повністю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач зареєстрований в УПФУ в м. Марганці Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Відповідач є підприємством з особливо важкими умовами праці за списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на якому працювали громадяни, які отримують пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та громадяни, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2. Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» та «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було вчасно надіслано на адресу відповідача.
Відповідно до розрахунків, розмір відшкодування у червні 2014 року станом на 25.06.2014 р. склав усього 81209,19 грн., з яких 68280,63 грн. - за списком № 1, 12928,56 грн. - за списком № 2, але відповідачем плата на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій колишнім працівникам підприємства на користь органу пенсійного фонду не перерахована.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що діючим законодавством закріплений обов'язок підприємства відшкодовувати органам ПФУ витрати на виплату і доставку останнім пільгових пенсій, призначених за списками № 1 та № 2.
При віришенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б"-"з" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про обов'язок Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої, призначені працівникам відповідача відповідно до пункту "а" та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є законним та обґрунтованим.
Вказаний висновок судовою колегією здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду України викладеної, зокрема, у постановах від 25 вересня 2012 року (справа № 21-251а12 та справа № 21-293а12), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 2442 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.
Доводи апелянта про неправильність посилання ним в уточнюючих довідках на постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 замість постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 не має правового значення для вирішення спору, оскільки не впливає на обов'язок підприємства відшкодувати виплачені органом ПФУ пільгові пенсії. До того ж правомірність призначення вказаних пенсій не є предметом спору в даній справі, як і правомірність видачі відповідачем уточнюючих довідок.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 804/9285/14 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко