05 серпня 2015 рокусправа № 808/7055/14(ДО/808/534/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
при секретарі: Портненко М.В.,
за участю представника МВС України Полівчука Д.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства Внутрішніх Справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року в адміністративній справі № 808/7055/14 (ДО/808/534/14) (головуючий суддя Нестеренко Л.О.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства Внутрішніх Справ України (відповідач 1), Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області (відповідач 2), Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (відповідач 3) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України № 783 від 24.07.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" в частині звільнення її зі служби в органах внутрішніх справ.
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України № 1436 о/с від 29.07.2014 в частині її звільнення з органів внутрішніх справ у відповідності з п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;
- поновити її, майора міліції, на посаді старшого інспектора штабу Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області;
- стягнути з головного Управління МВС України в Донецькій області на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- визнати незаконним та скасувати наказ № 333 о/с від 05.09.2014 року Головного Управління МВС України в Донецькій області в частині визначення їй вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному нарахуванні 16 років 11 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 20 років 8 місяців 24 дні.
Постановою суду першої інстанції від 30 березня 2015 року адміністративний позов задоволений частково, а саме, визнані протиправними та скасовані накази Міністра внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 та 29 липня 2014 року № 1436 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; поновлено позивача на посаді старшого інспектора штабу Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області та стягнуто з останнього на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2014 року по 30 березня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено (том № 2 а.с. 55-59).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення позивача на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що під час перебування міста Краматорська під контролем незаконних збройних формувань так званої Донецької народної республіки з 13 квітня 2014 року позивач виходила на роботу в Краматорський МВ ГУМВСУ в Донецькій області, виконувала незаконні вказівки, розпорядження та накази так званого «народного» начальника міліції, чим дискредитувала себе як працівника міліції.
В частині відмови в позові постанову суду не оскаржено.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач проходила службу у Краматорському міському відділі Головного управління МВС України в Донецькій області з січня 2000 року.
Наказом Міністра внутрішніх справ України № 725 від 24.07.2014 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, створено комісію, якій доручено провести за вказаним фактом службове розслідування.
За результатами проведення службового розслідування 24.07.2014 складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області.
З даного висновку вбачається, що ряд працівників ГУМВС України в Донецькій області свідомо стали на шлях зради інтересів служби, присяги працівника органів внутрішніх справ України, сприяння та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території України. Зокрема, в ході службового розслідування встановлено, що позивач ОСОБА_2 активно підтримувала ДНР, у зв'язку з чим підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України за п. 66 /за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. (а.с. 161-205).
На підставі вказаних висновків службового розслідування відповідачем 1 було прийнято наказ № 783 від 24.07.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області», згідно з яким за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_2, старшого інспектора штабу Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 /за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
29.07.2014 року відповідачем 1 було прийнято наказ № 1436 по особовому складу, згідно з яким майор міліції ОСОБА_2, старший інспектор штабу Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області була звільнена з органів внутрішніх справ у запас із поставленням на військовий облік/ за п. 66 /за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Із зазначеними наказами позивач до теперішнього часу не була ознайомлена. З пояснень відповідача 2, проти яких не заперечує позивач, вбачається, що зміст наказу Міністра внутрішніх справ України від 29.07.2014 № 1463 в частині, що стосується позивача, до її відома під підпис не доводився.
17.09.2014 до Краматорського МВ надійшов наказ ГУМВС України в Донецькій області по особовому складу № 333 від 05.09.2014 року, з якого вбачається, що майор міліції ОСОБА_2 звільнена з органів внутрішніх справ у запас за п. 66 /за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з урахуванням вислуги років: у календарному обчисленні - 16 років 11 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 20 років, 08 місяців 24 дні, з яким позивач була ознайомлена 17.09.2014 року, тоді ж і отримала трудову книжку із зазначеним записом про звільнення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач фактично виконувала свої службові обов'язки до 17.09.2014 року.
Вважаючи протиправними накази № 783, № 333 та № 1436 о/с від 29.07.2014 в частині, що стосується її звільнення з органів внутрішніх справ України, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності звільнення позивача за ознаками порушення ним пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Статтею 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 66 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини першої статті першої Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За приписами статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вимогами статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Статтею 7 цього статуту передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначені види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед яких є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.
Пунктом 66 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
За приписами пункту 62 цього Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин, а саме скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
З висновку службового розслідування, апеляційної скарги та інших матеріалів справи судом встановлено, що 12 квітня 2014 року близько 19.26 Краматорський МВ ГУВМСУ в Донецькій області був захоплений незаконними збройними формуваннями (далі - НЗФ), які діяли від імені так званої «Донецької народної республіки», при цьому особовий склад міськвідділу опору не чинив. В подальшому 29 квітня 2014 року представниками вказаних НЗФ особовому складу Краматорського МВ був представлений «народний начальник міліції» ОСОБА_4, який почав віддавати накази, розпорядження та вказівки особовому складу, в тому числі і позивачу. Зокрема, 10 травня 2014 року ОСОБА_4 було заборонено працівникам чергової частини та штабу вносити будь-які відомості до ІАС «Армор», якою користуються органи внутрішніх справ України, а також будь-яким іншим чином зв'язуватись із ГУМВС України в Донецькій області, виконувати розпорядження останнього та передавати інформацію про правопорушення.
В період з 12 квітня по 1 червня 2014 року позивач виходила на роботу у Краматорський МВ.
Позивачем вказані обставини не заперечуються, доводів та доказів на їх спростування позивачем суду не надавалось.
З 2 по 13 червня та з 16 червня по 12 липня 2014 року позивач перебувала у відпустці, а з 12 липня по 1 серпня 2014 року - на лікарняному, до роботи приступила 2 серпня 2014 року та працювала по 17 вересня 2014 року включно.
Місто Краматорськ було звільнено Збройними силами України від незаконних збройних формувань так званої «Донецької народної республіки» 5 липня 2014 року, що є загальновідомим фактом.
Таким чином, в період часу з 12 квітня по 1 червня 2014 року позивач виходила на роботу у Краматорський МВ ГУМВСУ в Донецькій області під час перебування міста Краматорськ під контролем НЗФ «Донецької народної республіки», виконувала вказівки, розпорядження та накази так званого «народного начальника» Краматорського МВ, який був «призначений» всупереч встановленому в державі Україна порядку призначення начальницького складу органів внутрішніх справ України, тобто фактично співпрацювала з незаконно створеними воєнізованими формуваннями.
Колегія суддів вважає, що факт праці позивача у Краматорському МВ під керівництвом «народного начальника міліції» та під контролем незаконних дискредитує звання рядового і начальницького складу та є підставою для звільнення за пунктом 66 Положення № 114, оскільки такі дії і є співпрацею з незаконними воєнізованими формуваннями.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача у зв'язку з відсутністю з її боку якихось активних дій на підтримку «ДНР», оскільки сам факт співпраці з представниками останнього свідчить про їх підтримку та дискредитує працівника органу внутрішніх справ України, а тому не потребує доведення відповідачем вчинення позивачем конкретних дій на підтримку ДНР.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність спірних наказів, у зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність скоєння позивачем вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 та № 1436 о/с від 29 липня 2014 року протиправними та їх скасування в частині звільнення позивача.
Враховуючи правомірність звільнення позивача із займаної посади, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді також не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади за скоєння ним вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність дій відповідача та правомірність спірних наказів.
Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивач працювала на посаді включно по 17 вересня 2014 року, то відповідачем 3 при звільненні безпідставно було здійснено запис в трудовій книжці позивача, що останнім днем її роботи було 29 липня 2014 року. Такий запис не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вказаний запис підлягає зміні, що суд і зобов'язує зробити відповідача 3.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення.
Повний текст складений 10 серпня 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 94, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства Внутрішніх Справ України задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року в адміністративній справі 808/7055/14 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Краматорський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 та зазначити датою звільнення з органів внутрішніх справ України 17 вересня 2014 року.
В задоволені іншої частини позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко