79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.07.06 Справа № 16/118
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу МПП «Атлант», с. Порошково б/н від 09.06.2006 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2006 р.
у справі № 16/118
за позовом ТзОВ «Корнелія -Трейд», м. Перечин
до МПП «Атлант», с. Порошково
про стягнення заборгованості в сумі 23 944, 57 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка обов'язкова -Попюк М. І. -представник (довіреність № 3 від 14.06.2005 р.)
від відповідача (скаржника) - явка обов'язкова -Жир В. І. -засновник
Представникам сторін роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про відвід суддів не надходило. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, ведеться протокол судового засідання.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга МПП «Атлант», розгляд справи призначено на 04.07.2006 р., а ухвалою від 04.07.2006 р. апеляційний розгляд скарги відкладався на 18.07.2006 р. у зв'язку з клопотанням скаржника (відповідача).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.05.2006 р. у справі № 16/118 за позовом ТзОВ «Корнелія -Трейд», м. Перечин до МПП «Атлант», с. Порошково про стягнення заборгованості в розмірі 22 250, 67 грн. за товар згідно договору купівлі-продажу букової деревини № 1 від 07.04.2005 р. та 1 693, 70 грн. помилково перерахованих коштів позов задоволено частково, з МПП «Атлант»стягнуто суму 19 290, 77 грн., в тому числі 15 267, 98 грн. основної заборгованості, 500 грн. штрафу, 300 грн. пені, 1 145, 09 грн. інфляційних нарахувань, 384 грн. три % річних та 1 693, 70 грн. помилково перерахованих коштів.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався положеннями укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, п. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 2 ст. 625, ст. 655 ЦК України та мотивував його тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання по сплаті за товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15 267, 98 грн. Господарський суд, враховуючи передбачене ГК України право зменшення розміру штрафних санкцій, зменшив суму штрафу до 500 грн., а пені -до 300 грн. Повернення помилково перерахованої суми місцевий господарський суд вважає правомірним з огляду на те, що подані відповідачем платіжні доручення не містять інформації про призначення платежу, яке б стосувалося вказаного договору.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Закарпатської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір не є договором купівлі-продажу, а його предметом є розробка лісосіки № 3 і проведення лісозаготівельних робіт, оскільки позивач не міг продати букову деревину у зв'язку з відсутністю такої. Апелянт зазначає, що вказані роботи виконував представник МПП «Атлант»- майстер Машкаринець В. В., який отримав від позивача деревину за накладними № КТ-017-2 від 20.05.2005 р. та № КТ-55 від 29.09.2005 р., але не передав її підприємству і не повідомив про факт отримання.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вищезазначені вимоги та наполягав на доводах, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує викладені в апеляційній скарзі мотиви та просить рішення господарського суду Закарпатської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що отримання букової деревини на загальну суму 15 267, 98 грн. підтверджується накладними та довіреностями, копії яких містяться у матеріалах справи. Крім цього, позивач вказує на те, що сума 1 693, 70 грн. була не повернена, а сплачена МПП «Атлант»на користь ТзОВ «Корнелія -Трейд»за договором оренди № 3 від 12.04.2005 р. за користування майном, про що свідчать платіжні доручення відповідача №№ 17, 18 від 14.03.2006 р.
Представник позивача у судовому засіданні також наполягав на вказаних доводах.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 07.04.2005 р. між ТзОВ «Корнелія -Трейд»(продавець) та МПП «Атлант»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, предметом якого є купівля-продаж букової ділової деревини і дрова з лісосіки кв. № 3 (лісорубний квиток № 41 від 24.03.2004 р.) в об'ємі 610, 72 м. куб.
Термін дії договору - з дня підписання до 31.05.2005 року, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
На виконання зазначеного договору та на підставі накладних від 20.05.2005 р. № КТ-017-2, від 29.09.2005 р. № КТ-55 та довіреностей від 20.05.2005 р. серії ЯЕХ № 001568 та від 29.09.2005 р. серії ЯЕХ № 001593, позивач поставив відповідачу деревину та дрова на загальну суму 15 267, 98 грн.
У розділах 2 та 3 укладеного договору, сторони визначили, що ціна договору становить 25 грн. за м. куб. (з ПДВ) ділової деревини та дров, в тому числі ПДВ -4, 17 грн. Загальна вартість договору складає 15 268 грн. Оплата загальної вартості за договором проводиться в термін до 25.05.2005 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ст. 526 ЦК України, як і п. 1 ст. 193 ГК України, передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається з огляду на п. 7 ст. 193 ГК України.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На день розгляду даної справи в апеляційному порядку основна заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 15 267, 98 грн., яка підтверджена наявними у справі матеріалами, і таким чином, підлягає стягненню на підставі ст. 193 ГК України.
Заперечуючи отримання деревини за договором від позивача, відповідач зазначає, що між сторонами не підписувався Акт приймання-передачі і пояснив, що майстром лісорозробки Машкаринцем В. В. без відома та дозволу адміністрації МПП «Атлант»за відсутності необхідних повноважень підтримувалися відносини з позивачем, і тим же майстром була викрадена деревина і по даному злочину Перечинською районною прокуратурою порушено кримінальну справу.
Відповідно до п. 5.1 договору, позивач за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 % суми боргу, що становить 3 053, 60 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від ціни договору за кожен день прострочення, що згідно рахунку, становить 2 400, 20 грн.
Господарський суд першої інстанції встановив недотримання позивачем при нарахуванні пені положень п. 6 ст. 231 ГК України, який передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Так, розмір пені за 6 місяців з моменту прострочки (з 26.05.2005 р. по 26.11.2005 р.) становить 1 431, 01 грн.
Проте, місцевий господарський суд частково задоволив вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, використавши право суду, встановлене ст. 233 ГК України, зменшити розмір санкцій, беручи до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, врахувавши ступінь заподіяння шкоди діянням, вчиненим працівником відповідача щодо розтрати та заволодінням майном, апеляційна інстанція підтримує позицію господарського суду Закарпатської області щодо зменшення суми штрафу до 500 грн., а суми пені -до 300 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись даною нормою закону, позивач за період з червня 2005 року по лютий 2006 року нарахував відповідачу інфляційні збитки, що за даними розрахунку, становлять 1 145, 09 грн. та з 26.05.2005 р. 3 % річних, що станом на 27.03.2006 р. становить 384 грн.
Щодо стягнення з відповідача помилково перерахованих відповідачу коштів в сумі 1 693, 70 грн. згідно платіжного доручення від 13.03.2006 р. № 439 із призначенням платежу -оплата згідно договору купівлі-продажу № 1 від 07.04.2005 р.
Позивач підтвердив повернення даної суми коштів платіжними дорученнями від 14.03.2006 р. № 17 та від 14.03.2006 р. № 18. Однак, із призначення платежу у даних платіжних документах вбачається, що жодне з них не стосується повернення коштів за вказаним позивачем платіжним дорученням або договором.
Отже, враховуючи наведене, а також ст. 33 ГПК України, вимога позивача про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 1 693, 70 грн. правомірно та обґрунтовано була задоволена місцевим господарським судом.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2006 р. у справі № 16/118 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу МПП «Атлант»залишити без задоволення.
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука