79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.08.15 Справа№ 914/1811/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,
до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Український лізинговий фонд», м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ,
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Львів, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Український лізинговий фонд», м. Київ, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 26.11.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 2175. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний виконавчий напис про повернення позивачем відповідачу автомобіля DAF FT XF105; 2012 року випуску, шасі № XLRTE47MS0E950662, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 вчинено з порушенням норм додаткової угоди № 3 від 13.03.2014 р. до договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28.02.2013 р., пункту 5 цього Договору та пунктів 11.2.1., 11.3., 11.4. Загальних умов вже згаданого договору фінансового лізингу, а також частин 2 та 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг». Позивач також стверджує, що на момент вчинення спірного виконавчого напису у нього виник обов'язок сплатити лізингові платежі за період з 28.02.2014 р. по 29.10.2014 р., а не до 26.11.2014 р. як це зазначено у спірному виконавчому написі і тому розмір лізингових платежів становив 70082,42 грн., а не 98014,64 грн., як вказано у виконавчому написі нотаріуса. З моменту виникнення у позивача обов'язку сплатити 29.10.2014 р. лізинговий платіж у розмірі 23136,77 грн. до моменту вчинення виконавчого напису не минув встановлений ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» тридцяти денний термін прострочення платежу, сплив якого дає лізингодавцю право на відмову від договору фінансового лізингу. За таких обставин, на думку позивача, виконавчий напис в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» вчинено за відсутності документів, що підтверджували б безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Позивач також посилається на те, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса розмір заборгованості, вказаний у ньому, перевищував розмір платежів, визначений графіком сплати (додаток № 3 До договору) на дату вчинення цього виконавчого напису. За таких обставин виконавчий напис також вчинено за недотримання відповідачем порядку відмови від договору фінансового лізингу. В частині підсудності спору у справі господарському суду Львівської області позивач посилається на норми ч. 3 ст. 15 ГПК України та здійснення виконання спірного виконавчого напису Франківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
Ухвалою суду від 08.06.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у її задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до вимог пунктів 2.6. Загальних умов Договору фінансового лізингу № 883/02/13-В та п. 8.4. цього Договору фінансового лізингу позивач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі в гривні, з урахуванням курсової різниці та з коригуванням курсу валют за встановленою у п. 2.6. Загальних умов до договору формулою. При цьому правомірність встановленого п. 2.6. Загальних умов розрахунку лізингових платежів з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на його сайті) відповідач обґрунтовує нормами ст.ст. 179, 189 ГК України, ст. ст. 524, 533, 627, 628 ЦК України. Відповідач також стверджує, що положення чинного законодавства не містять заборони щодо перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу НБУ щодо національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Крім цього, відповідач посилається ще й на п. 13.5 Загальних умов. Відповідач зазначає, що з серпня 2014 р. позивач перестав виконувати зобов'язання із сплати лізингових платежів і його заборгованість станом на 26.11.2014 р. становила 98014,64 грн. Тому відповідач надіслав позивачу лист-вимогу вих. № 675-УПК від 30.09.2014 р. щодо сплати вказаної заборгованості, строк прострочення сплати якої становив понад 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів. Враховуючи, що заборгованість позивачем не була погашена, відповідач направив йому повідомлення вих. № 681-УПК від 14.10.2014 р. про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу та з вимогою повернути предмет лізингу і приналежності протягом 7 днів. Вважаючи суму заборгованості позивача безспірною, відповідач скористався своїм правом на вилучення предмета лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідач зазначає, що ним подано приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису усі передбачені п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, документи, необхідні для одержання виконавчого напису нотаріуса при поверненні об'єкта лізингу, які засвідчують безспірність заборгованості, а саме: оригінал договору лізингу, засвідчену лізингодавцем (відповідачем) копію рахунка, направленого позивачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Обов'язковість надання інших документів для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу законодавством не передбачена. Тому у нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису.
Відповідач вважає, що відмову від договору фінансового лізингу ним вчинено у відповідності до вимог пунктів 11.1., 11.2., 11.3. Загальних умов Договору та ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», додатково посилається також на ст. 400 ЦК України і ст. 41 Конституції України.
Відповідачем скеровано на адресу суду клопотання б/н від 18.06.2015 р. та б/н від 17.07.2015 р. про розгляд справи без присутності його представника на підставі раніше поданих ним документів. Супровідним листом від 18.06.2015 відповідач просить долучити до матеріалів справи акт звірки розрахунків по Договору № 883/02/13-В від 28.02.2013 р. та докази його надіслання позивачу. Відповідачем також подано обґрунтований, на його думку, розрахунок сум на оплату лізингових платежів з урахуванням валютного коригування.
Позивач подав суду клопотання про стягнення з відповідача на його користь, у випадку задоволення позову, витрат з оплати послуг адвоката та долучив докази понесення таких витрат.
ОСОБА_2 особа у справі на вимогу ухвали суду від 08.06.2015 р. надіслала на адресу суду копії документів, які були подані відповідачем та на підставі яких нею вчинено оспорюваний виконавчий напис № 2175 від 26.11.2014 р. У своїх поясненнях третя особа у справі зазначає, що вчинення виконавчих написів є визначеною процедурою за законодавством, за якою нотаріус перевіряє наявність правочину та безспірність вимог за укладеним правочином з огляду на те, що нотаріус не розглядає спір в галузі права, а виконує визначену Законом України та Кабінетом Міністрів України процедуру повернення предмету лізингу шляхом вчинення виконавчого напису. При вчиненні виконавчого напису третя особа у справі керувалась нормами Закону України «Про фінансовий лізинг», Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Постанови кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Спірний виконавчий напис відповідає вимогам вищезазначених правових актів.
Ухвалою суду від 08.07.2015 р. за клопотанням позивача продовжено строк вирішення справи та відкладено розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази.
Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе розглянути спір у справі за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Позивачем 06.07.2015 р. подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Державній автомобільній інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на розшук та затримання транспортного засобу, який перебуває у володінні та користуванні позивача, та зупинення стягнення за виконавчим написом. Відповідач у запереченнях на заяву про забезпечення позову просить її залишити без задоволення, посилаючись на те, що незаконно утримуючи автомобіль, позивач, будучи недобросовісним володільцем, порушує його законні права як власника майна. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову від 03 липня 2015 р. задоволенню не підлягає, оскільки у матеріалах справи відсутні та заявником суду не подані жодні докази того, що невжиття заходів, вказаних у заяві, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у справі за позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса. Заявником також не подані докази забезпечення збалансованості інтересів сторін при вжитті заходів до забезпечення позову. Судові витрати за розгляд заяви покладаються на заявника.
Заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 08.07.2015 р., вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідач, вважаючи, що позивачем не сплачено щомісячні лізингові платежі за користування предметом лізингу, які підлягали сплаті в порядку, розмірі та терміни, встановлені Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу № 883/02/13-В від 28 лютого 2013 р.) 29.08.2014 р., 29.09.2014 р., 29.10.2014 р., звернувся 26.11.2014 р. до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (третя особа у справі) з заявою про вчинення на підставі п. 11.2.1. Договору фінансового лізингу виконавчого напису на повернення від позивача відповідачу автомобіля DAF FT XF105; 2012 року випуску, шасі № XLRTE47MS0E950662 двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
26.11.2014 р. третя особа у справі на підставі ст. 18 Цивільного кодексу України, ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, вчинила виконавчий напис N 2175, яким запропонувала повернути позивачу на користь відповідача вищезгаданий автомобіль DAF FT XF105; 2012 року випуску, шасі № XLRTE47MS0E950662 двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 877400 грн., що переданий у користування на підставі Договору фінансового лізингу № 883/02/13-В, укладеного 28 лютого 2013 р., що підлягав поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 29 серпня 2014 р. по 26 листопада 2014 р. у розмірі 98014,64 грн.
11.12.2014 р. головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову ВП № 45796149 з примусового виконання цього виконавчого напису за № 2175, виданного 26.11.2014 р.
Статтею 87, частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.01.2012 р., зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за N 282/20595 (надалі - Порядок), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. п. 3 ОСОБА_1 16 вищезгаданого Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172
Відповідно до п. 8 цього Переліку, для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються: оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Таким чином, відповідно до вищенаведених правових норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника та підтвердження встановленими законодавстом документами безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Проте у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі суду не подані докази того, що при вчиненні спірного виконавчого напису третьою особою у справі було отримано від відповідача засвідчені копії рахунків, направлених лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення за належною адресою, яка вказана в договорі лізингу та зазначена в ЄДРПОУ. Надані третьою особою у справі на вимогу ухвали суду матеріали, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис, містять не засвідчені лізингодавцем копії рахунків і вони тотожні за своїм зовнішнім виглядом тим копіям рахунків, які лізингодавець теж надав суду як докази подання їх нотаріусу для вчиненні виконавчого напису. Згадані рахунки не містять відміток про їх направлення лізингоодержувачу та відміток про несплату платежів після вручення письмового повідомлення за належною адресою лізингоодержувачу. Докази надання відповідачем нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису доказів направлення цих рахунків лізингоодержувачу чи наявності їх у третьої особи у справі при вчиненні виконавчого напису у матеріалах справи відсутні та відповідачем і третьою особою суду не надані. Як вбачається з описів вкладення у цінні листи, що долучались до заяви про вчинення виконавчого напису, з листами вимогами № 675-УПК та № 681-УПК ці рахунки позивачу не надсилались. Докази надіслання позивачу повідомлення № 681-УПК до заяви відповідачем не долучались. До заяви лише долучено доказ надіслання 16.10.2014 р. повідомлення № 682. Оригінали рахунків підлягали надісланню відповідачем позивачу, тому вони не могли долучатись до заяви про вчинення виконавчого напису. Про заборгованість, яка підлягала сплаті станом на 29.10.2014 р. і яка включена у склад 98014,64 грн. заборгованості, зазначеної у виконавчому написі, не згадується навіть у повідомленні № 675-УПК
Наведене свідчить, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки подані нотаріусу документи, за наведених вище обставин, не підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем). Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його постанові від 04.10.2011 р. у справі № 9/61.
Більше того, подані відповідачем третій особі для вчинення виконавчого напису документи, спростовували безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Так, з матеріалів заяви, на підставі якої третьою особою вчинявся виконавчий напис, вбачається, що належні до оплати позивачем (лізингоодержувачем) 29.08.2014 р., 29.09.2014 р. та 29.10.2014 р. грошові суми за своїм розміром перевищували належні до сплати у ці дати загальні суми лізингових платежів, встановлені Графіком внесення лізингових платежів, який затверджено сторонами Додатковою угодою № 3 від 13 березня 2014 р. до Договору № 883/02/13-В фінансового лізингу від 28 лютого 2013 р. Цей додаток також долучався відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса. Вказані суми перевищували суми, погоджені сторонами 13.03.2014 р. у Графіку внесення лізингових платежів, на суми, як зазначено у незавірених копіях рахунків, винагороди (комісії) лізингодавця згідно пункту 2.6. Загальних умов Договору фінансового лізингу. У п. 2.6. Загальних умов Договору фінансового лізингу йдеться про те, що Сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно даного договору, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті http://bank.gov.ua/control/uk/index) за встановленою цим пунктом формулою, лише у разі зазначення в п. 8.5. Договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют. Аналогічне посилання на п. 8.5. Договору міститься й у п. 13.5. Загальних умов. Однак, у п. 8.5. Договору фінансового лізингу № 883/02/13-В йдеться про те, що офіційний курс гривні до долара США на дату укладення договору становить 7,993. Про застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют у цьому пункті 8.5. Договору не йдеться. Зазначене у будь-якому випадку спростовує безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, свідчить про наявність між сторонами спору та ставить під сумнів застосування відповідачем формули, вказаної у п. 2.6. Загальних умов Договору і використання ним середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшеного на 1 відсоток. Посилання відповідача у відзиві на зміст п. 2.6. Загальних умов до договору не відповідає дійсному змісту цього пункту, відображеному у Загальних умовах до договору, які долучені до матеріалів справи особами, які беруть участь у справі, у тому числі й самим відповідачем.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса, відмовившись від договору лізингу. Порядок фактичного здійснення відповідачем відмови від договору не відповідає встановленому п. 11.4. Загальних умов до Договору порядку такої відмови. Так, лист-вимогу № 675-УПК від 30.09.2014 р. надіслано позивачу 08.10.2014 р. Повідомлення № 681-УПК про відмову (розірвання) від Договору датоване 14.10.2014 р. Докази його надіслання чи вручення нарочно позивачу до заяви про вчинення виконавчого напису третій особі не додані. Натомість, додані докази надіслання 16.10.2014 р. повідомлення № 682. Тоді як п. 11.4. Загальних умов передбачено направлення повідомлення про відмову від Договору у разі, якщо протягом 20 календарних днів від дати направлення лізингоодержувачу (позивачу) повідомлення згідно п. 11.3. Загальних умов, він не усуне визначені у повідомленні порушення або не викупить предмет лізингу. Надіслання лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору є істотним та важливим, оскільки саме у ньому лізингодавець повинен зазначити термін та місце добровільної передачі лізингоодержувачем предмета лізингу. І лише у разі відмови лізингоодержувача від повернення предмета лізингу у цей термін, лізингодавець має право самостійно його вилучити у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 32, 43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірний виконавчий напис вчинено за відсутності доказів безспірності заборгованості та іншої відповідальності позивача перед відповідачем.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача також покладаються 3160 грн. витрат на оплату послуг адвоката на підставі ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України. Факт понесення цих витрат позивачем підтверджується Договором № 14/05/15 про надання правової допомоги від 08 травня 2015 р. з додатковою угодою та додатком, ордером серії ЛВ № 038398 від 13 травня 2015 р., актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29 травня 2015 р. та від 10 липня 2015 р., випискою по рахунку позивача від 21 травня 2015 р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжним дорученням № 18 від 29 липня 2015 р.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 48, 49, 66, 67, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений ОСОБА_4 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 26.11.2014 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2175.
Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, пр.-т Оболонський, буд. 35-а, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79060, м. Львів, вул. Наукова, 46/141, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1218 грн. судового збору та 3160 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову від 3 липня 2015 р. відмовити.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 14.08.2015 р.
Суддя Бортник О.Ю.