21 жовтня 2008 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
при секретарі - Кузь Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК про стягнення заборгованості грошового забезпечення за 2003 рік, 2006 рік, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення частини невиплаченої одноразової допомоги при звільненні, стягнення частини втраченого заробітку, відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК про стягнення компенсації за роботу понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 гривень.
Позивачем при розгляді адміністративної справи неодноразово уточнювалися позовні вимоги. Ухвалою від 11.04.2008 року провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК в частині стягнення компенсації за роботу понад установлений законодавством робочий час, яка відповідно до висновку експертизи склала 782 гривні 37 копійок закрито, у зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову, визнання відповідачем цієї суми та сплатою її відповідачем.
В судовому засіданні позивач, посилався на ст.ст. 43, 56 Конституції України, ст.ст. 19, 21, 22 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 9, 10, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України, п.3 ППВСУ № 13 від 03.12.1997 року, Наказу МВС України № 528 від 29.01.1998 року, і відповідно до змінених позовних вимог від 18.08.2008 року, просив суд стягнути з Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК суму заборгованості грошового забезпечення за 2003 рік у розмірі 1647 гривень 50 копійок ( яка, вважав позивач, встановлена згідно експертизи), за 2006 рік - у розмірі 221 гривні 55 копійок, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 30 місяців з 01.02.2006 року по 01.08.2008 року у розмірі 34535 гривень 70 копійок, стягнення частини невиплаченої одноразової допомоги при звільненні у розмірі 5942 гривні, стягнення частини втраченого заробітку у розмірі 302 гривні 53 копійки, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, посилаючись на те, що з ним несвоєчасно здійснено розрахунок при звільненні і з дня його звільнення 30.01.2006 року по теперішній час мається заборгованість у вказаному у позові розмірі по виплаті грошового забезпечення за 2003 рік та за січень 2006 року, він втратив частину свого заробітку, переніс моральні страждання, він є інвалідом 2 групи, має на утриманні дружину та двох дочок, за станом здоров'я він не має можливості працювати, знаходився у тяжкому матеріальному стані. За час проходження служби в органах внутрішніх справ, працював понад встановлений робочий час у режимі 240 годин щомісяця при встановленій нормі 180 годин, залучався до роботи у вихідні та святкові дні, супроводжував поїзди, не міг нормально харчуватися та відпочивати, періодично проходив лікування, порушувалися нормальні умови його життя, що призвело до втрати життєвих зв'язків. Вважає, що у разі, не звернення його до суду він був би позбавлений частини свого грошового забезпечення, яке належить йому відповідно до Закону. Просив стягнути з відповідача судові витрати понесені ним по оплаті правової допомоги у розмірі 500 гривень та оплаті проведення експертизи у розмірі 1878 гривень.
Представник позивача з'явився в судове засідання, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі і просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті грошового забезпечення за 2003 рік у розмірі 1647 гривень 50 копійок, за 2006 рік - у розмірі 221 гривні 55 копійок, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 30 місяців з 01.02.2006 року по 01.08.2008 року у розмірі 34535 гривень 70 копійок, стягнення частини невиплаченої одноразової допомоги при звільненні у розмірі 5942 гривні, стягнення частини втраченого заробітку у розмірі 302 гривні 53 копійки, моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, посилаючись на те, що позивач проходив службу на посаді оперативного чергового ЛВ на ст.Джанкой Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК у званні старшого прапорщика з 01.01.2001 року і звільнений наказом № 5 о\с від 30.01.2006 року за станом здоров'я за п. «Б» ст.65. При звільненні позивача ОСОБА_1, з ним не здійснений розрахунок у повному обсязі. Посилався на висновки судово-економічної експертизи від 25.10.2007 року № 2356 і зазначив, що позивачу не сплачено заборгованість по виплаті грошового забезпечення за 2003 рік у розмірі 1647 гривень 50 копійок, що встановлено у зазначеній експертизі. Також, він вважає, що не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення за січень 2006 року, оскільки згідно наданої відповідачем довідки, його грошове утримання у січні 2006 року склало 1827 гривень 45 копійок, але з урахування заборгованості у розмірі 597 гривень 45 копійок за 2006 рік ( встановленої експертом), яку визнав представник відповідача і вказана сума сплачена 24.04.2008 року, залишок несплаченого грошового утримання за січень 2006 року складає 221 гривню 55 копійок (1827 гр.45 коп. - 597 гр. 45 коп. + 1008 гр. 56 коп.). Позивачу сплачено після проведення експертизи суму компенсації за роботу понад нормований робочий час у розмірі 782 гривні 37 копійок ( встановленої експертом), у зв'язку з чим позивач відмовився від цієї частини позовних вимог і провадження в цій частині закрито. Позивачу несвоєчасно виплачувалась заробітна плата у період проходження служби у 2003, 2004, 2005, 2006 роках, у зв'язку з чим, він втратив частину свого заробітку і має право на її відшкодування у розмірі встановленому експертом по другому варіанту 302 гривні 53 копійки. Представник позивача, посилаючись на ст.116, ст.117 Кодексу Законів про працю України та п. 20 ПВСУ № 13 від 24.12.1999 року, зазначив, що стягненню з відповідача підлягає компенсація за затримку розрахунку при звільненні у вигляді середньомісячного заробітку за період з 01.02.2006 року по 01.08.2008 року у розмірі 34535 гривень 70 копійок, виходячи із середньомісячного заробітку позивача, встановленому експертом у розмірі 1151 гривні 19 копійок. Відповідно до висновків експертизи № від 25.10.2007 року № 2356 експертом нараховано було компенсацію у вигляді середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.02.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 12663 гривні 09 копійок за 11 місяців. Позивачем та представником позивача збільшено вказану експертом суму компенсації за 30 місяців замість 11 місяців, у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні з позивачем у повному обсязі. Представник позивача зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом 07.02.2007 року, останній платіж відповідно до розрахункових листів здійснений позивачу 24.02.2006 року і з цього моменту позивач дізнався, що йому сплачено не всю суму грошового забезпечення, з цієї дати починається сплив 1 року для звернення до суду. Вимоги ст.99 КАСУ, що є підставою для відмови у позові, не порушені позивачем. Взагалі, виплата заробітної плати відповідно до ст.. 233 КЗпП України,не обмежена строком.
Представник позивача, посилаючись на ст. 9 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та п. 106 Наказу МВС України « Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення» № 501 від 30.06.2005 року, просив суд стягнути з відповідача суму одноразової грошової допомоги у розмірі 5942 гривні, оскільки відповідачем нараховано та сплачено одноразову допомогу у розмірі 8677 гривень 74 копійки, але вказана сума нараховувалася виходячи із розміру грошового забезпечення позивача на момент звільнення 1084 гривні 74 копійки. Вказана сума одноразової грошової допомоги повинна розраховуватися відповідачем виходячи з розміру грошового забезпечення 1827 гривень 45 копійок, яка нарахована позивачу на момент звільнення з органів внутрішніх справ у січні 2006 року ( 1827 гривень 45 копійок х 16 : 2 - 8677 гривень 74 копійки = 5942 гривні).
Представник позивача пояснив, що діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, яку просить стягнути позивач, оскільки позивач переніс моральні страждання, він є інвалідом 2 групи, має на утриманні дружину та двох дочок, за станом здоров'я він не має можливості працювати, знаходився у тяжкому матеріальному стані, отримує маленьку пенсію у розмірі 475 гривень. За час проходження служби в органах внутрішніх справ, працював понад встановлений робочий час, проходив періодично лікування з 1999 року, в у 2004-2005 роках двічі на рік проходив лікування у зв'язку із станом здоров'я, розглядалася справа тривалий час біля 2-х років, за цей час позивачем також перенесені моральні страждання у зв'язку зі ставленням відповідача до нього при звільненні.
Представник відповідача в судове засідання з'явилась, не визнала позовні вимоги у повному обсязі і підтримала заперечення, які викладені письмово, та пояснила, що позивачем при зверненні до суду порушено вимоги ч. 2 ст. 99 Кодексу Адміністративного судочинства України, оскільки вказаною нормою встановлено річний строк звернення до суду, а також, вважала, що позивачем порушений 3-місячний строк звернення до суду ( спеціальний строк) відповідно до Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», який повинен застосовуватися у даному випадку, оскільки позивач звільнений 30.01.2006 року, а з позовом до суду звернувся 05.02.2007 року, що є підставою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Зазначила представник відповідача, що відповідно до Листів ВСУ та Міністерства праці та соціальної політики України, Постанови ПВСУ № 13 від 24.12.1999 року, правове регулювання вказаних правовідносин, пов'язаних із проходженням публічної служби позивачем, здійснюється відповідно до Закону України “Про міліцію ”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом МВС України, наказів МВС України, Постанов КМУ України.
По суті заявлених позовних вимог пояснила, що позивачу при звільненні було нараховано грошове забезпечення у розмірі 12081 гривні 08 копійок, яке складається:
- з грошового забезпечення за січень 2006 року (з урахуванням недоплаченої на початку розгляду справи суми 597 гривень 44 копійки) 1827 гривень 45 копійок;
- вихідної одноразової допомоги при звільненні 8677 гривень 84 копійки;
- грошової компенсації податку 1575 гривень 79 копійок.
Позивачу було виплачено вказану суму частинами, останнє перерахування цієї суми здійснено 24.02.2006 року ( 3899 гривень 29 копійок, 5000 гривень, 1008 гривень 56 копійок). Зазначила, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за 2003 рік у розмірі 1647 гривень 50 копійок та за січень 2006 року - 221 гривня 55 копійок, оскільки суму зазначену експертом у розмірі 597 гривень 44 копійки після перевірки визнано і виплачено позивачу та суму за роботу позивача понаднормовий час у розмірі 782 гривні 37 копійок, що підтверджується матеріалами справи. Не визнала представник відповідача суму середньомісячного розрахунку при звільненні, оскільки позивач проходив публічну службу в органах внутрішніх справ, отримував грошове забезпечення, і вважала, що норми КЗпП України стосовно компенсації середньомісячного заробітку відповідно до ППВСУ № 13 від 24.12.1999 року не розповсюджуються на позивача, а Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС не містить норми, яка передбачає відшкодування вказаної компенсації. Щодо заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 5942 гривні, представник не визнала позовні вимоги в цій частині та зазначила, що розмір одноразової грошової допомоги визначений з урахуванням розміру грошового забезпечення позивача 1084 гривні 73 копійки відповідно до п. 106 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, затверджених Наказом МВС України № 501 від 30.06.2005 року. При цьому в розрахунок грошового забезпечення включено: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, які були встановлені позивачу наказами на день звільнення його зі служби. З урахуванням того, що позивач звільнений зі служби за станом здоров'я, має 16 років вислуги і має право на пенсію та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% грошового забезпечення, встановленого на момент звільнення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до наданої відповідачем довідки № 100 від 05.03.2008 року, позивачу нарахована остаточна сума грошового забезпечення при звільненні за січень 2006 року з урахуванням неповного відпрацьованого січня місяця 2006 року та з урахуванням додаткового грошового забезпечення (надбавки, премії) за грудень 2005 року. Вказані у розрахунку надбавка за безперервну службу за грудень 2005 року, премія на надбавку за безперервну службу за грудень 2005 року та щомісячна премія за грудень 2005 року, винагорода не входять до розрахунку грошового забезпечення позивача за січень 2006 року, оскільки вони встановлювалися у грудні 2005 року і виплата їх проводиться у поточному місяці у січні 2006 року разом з виплатою грошового забезпечення. У січні 2006 року при звільненні позивача визначена сума його грошового забезпечення за повний місяць у розмірі 1084 гривні 73 копійки, з якої нараховувалася сума одноразової грошової допомоги ( 1084 грн.73 коп. : 2 х 16 = 8677 грн. 84 коп.). Вказані премії нараховуються щомісячно у розмірі 33,3 % грошового забезпечення.
Також, не визнали позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у повному обсязі та представник відповідача пояснила, що справа розглядалась тривалий час не з вини відповідача, відповідач не може впливати на розмір пенсії позивача, яку він отримує після звільнення. Щодо судових витрат, представник відповідача пояснила, що не може ставитися питання судом про стягнення з них 100% судових витрат, щодо вимог позивача про стягнення суми заборгованості за понаднормовий час, які заявлені ним першочергово, експертиза проводилася тільки в цій частині. Питання про розмір одноразової грошової допомоги, заборгованості грошового забезпечення, які не сплачені, не ставився при проведенні експертизи. Позивач самостійно розраховував уточнені позовні вимоги. Також, у зв'язку з тим, що позовні вимоги в іншій частині не підлягають задоволенню, судові витрати стягненню не підлягають.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК про стягнення заборгованості грошового забезпечення за 2003 рік, 2006 рік, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення частини невиплаченої одноразової допомоги при звільненні, стягнення компенсації частини втраченого заробітку, відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 1991 року. Наказом № 5 о\с від 30.01.2006 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з посади помічника оперативного чергового Лінійного Відділу на ст.. Джанкой ЛУ на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АР Крим на транспорті у званні старшого прапорщика міліції за п. «Б» ст.. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом МВС України за станом здоров'я . Позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Вислуга років позивача на момент звільнення у календарному обчисленні становить 16 років 02 місяці 24 дні, у пільговому - 19 років 08 місяців 20 днів ( а.с. 14).
При звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ, йому нараховано до сплати остаточний розмір грошового забезпечення у розмірі 12081 гривні 08 копійок. Вказана сума грошового забезпечення складається з одноразової грошової допомоги у розмірі 8677 гривень 84 копійки, компенсації податку у розмірі 1575 гривень 79 копійок та грошового забезпечення за січень 2006 року у розмірі 1827 гривень 45 копійок ( а.с. 217). Позивачу сплачено при звільненні наступні суми: 5000 гривень, 3899 гривень 29 копійок, 1008 гривень 56 копійок, а всього 9907 гривень 85 копійок. Після проведення судово-економічної експертизи, встановлено, що позивачу не сплачено компенсацію за роботу понаднормовий робочий час у розмірі 782 гривні 37 копійок, вказана сума визнана відповідачем і сплачена 10.06.2008 року позивачу, у зв'язку з чим він відмовився від цих позовних вимог і його відмова прийнята судом.
Згідно судово-економічної експертизи № 2356 від 25.10.2007 року, при визначенні компенсації втрати частини грошового забезпечення за 2001-2006 роки, експертом зазначено заборгованість в період проходження служби позивача за 2003 рік - 1647 гривень 50 копійок, за 2004 рік - 300 гривень, за 2005 рік - 115 гривень, за 2006 рік - 597 гривень 45 копійок. З урахуванням вказаних сум, експертом надано два варіанти компенсації, за другим варіантом - 3442 гривні 32 копійки компенсація складає 302 гривні 53 копійки, яку підтримав позивач і просив її стягнути з відповідача.
Вказані у експертизі суми заборгованості грошового забезпечення за 2003-2006 роки ( а.с. 159 - оборот), встановлювалися експертом відповідно наданих відповідачем архівних відомостей, розрахункових листів, для визначення розміру суми втраченого заробітку ( грошового забезпечення) з урахуванням їх несвоєчасної виплати. На проведення експертизи не ставилися питання щодо визначення суми наявної заборгованості за вказані роки у відповідача перед позивачем на момент розгляду справи. Таке питання експертом не вирішувалось. Суд, відмовляючи позивачу у задовленні позовних вимог про стягнення заборгованості за 2003 рік у розмірі 1647 гривень 50 копійок, виходив з того, що позивачем не надано доказів, які безумовно свідчать про наявність заборгованості у відповідача по виплаті грошового забезпечення за 2003 рік, оскільки експертом у висновках експертизи не перевірялась виплата вказаної суми або наявність вказаної суми заборгованості у відповідача. Експертом зазначено, що у 2003 році заборгованість склала 1647 гривень 50 копійок, але це вказує лише на наявність заборгованості по виплаті грошового забезпечення під час проходження позивачем служби, але не підтверджує наявність вказаної заборгованості на момент звільнення.
Також, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості грошового забезпечення за січень 2006 року у розмірі 221 гривні 55 копійок, виходячи з того, що згідно довідки № 100 від 05.03.2008 року ( т. 1 а.с. 217) та висновків судово-економічної експертизи № 2356 від 25.10.2007 року, позивачу нараховано остаточну суму грошового забезпечення у розмірі 12081 гривні 08 копійок, до якої війшли: одноразова грошова допомога у розмірі 8677 гривень 84 копійки, податок у розмірі 1575 гривень 79 копійок та грошове забезпечення за січень 2006 року у розмірі 1827 гривень 45 копійок ( т. 1 а.с. 217). Експертом досліджені суми, які належали до видачі позивачу, а саме: 5000 гривень, 3899 гривень 29 копійок, 1008 гривень56 копійок ( т. 1 а.с. 59-61). Вказані суми сплачені позивачу у розмірі 9907 гривень 85 копійок, що підтверджується матеріалами справи та експертизою. Після проведення експертизи і проведення перевірки відповідачем бухгалтерських документів позивачу сплачено заборгованість грошового забезпечення за січень 2006 року у розмірі 597 гривень 45 копійок, а всього позивачу сплачено за січень 2006 року 12081 гривню 08 копійок, що підтверджує відсутність вказаної заборгованості у розмірі 221 гривні 45 копійок.
Суд, відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 5942 гривні і погоджується з наданим відповідачем розрахунком суми одноразової грошової допомоги у розмірі 8677 гривень 84 копійки ( виходячи з розміру грошового забезпечення за січень 2006 року у розмірі 1084 гривні 73 копійки) та не приймає до уваги посилання позивача та його представника стосовно визначення суми одноразової грошової допомоги з урахуванням суми грошового забезпечення за січень 2006 року у розмірі 1827 гривень 45 копійок з наступних підстав.
Згідно ст. 9 Закону України № Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, в редакції що діяла на момент звільнення позивача ОСОБА_1, та ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за законом та звільняються зі служби за віком, станом здоровя, чи у звязку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Наказом МВС України № 501 від 30.06.2005 року «Про скасування окремих Наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» затверджено Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних знань рядового і начальницького складу, які роз'яснюють порядок виплати грошового забезпечення.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органів внутрішніх справ про призначення на штатну посаду. Грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим спеціальним званням, надбавки за вислугу років, 100% надбавки (виплата яких проводиться незалежно від можливостей бюджетного фінансування) та інших додаткових видів грошового забезпечення: надбавок, підвищення, доплати, преміювання ( які мають право встановлювати керівники органів і підрозділів у межах фонду оплати праці). Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється один раз у поточному місяці за повний місяць.
Розмір доплат, надбавок та преміювань встановлюється відповідно до п.п.59-60 вказаних Методичних Рекомендацій. Згідно п. 106 вказаних Методичних рекомендацій, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених Законом випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається: посадовий оклад, оклад за військовим спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.
Згідно Постанови КМУ № 299 від 19.04.2005 року «Про встановлення розміру додаткової грошової винагороди деяким категоріям військовослужбовців та іншим особам, з 04.04.2005 року можуть бути встановлені щомісячні додаткові грошові винагороди у розмірі від 100 до 300 гривень військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу ОВС. Вказана щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія та грошова допомога при звільненні.
На виконання вказаної Постанови КМУ № 299, Наказом МВС України № 269 від 23.04.2005 року затверджено Положення про порядок і умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди.
При звільненні позивача зі служби з органів внутрішніх справ, відповідачем встановлений розмір грошового забезпечення позивача на момент звільнення (січень 2006 року) за повний календарний місяць у розмірі 1084 гривень 73 копійки ( т. 1 а.с. 246), до складу якого входять наступні виплати: посадовий оклад позивача за повний місяць - 110 гривень, оклад за спеціальне звання за повний місяць - 65 гривень, надбавка за вислугу років за повний місяць ( 30%) - 52 гривні 50 копійок, 100% надбавка за повний місяць - 227 гривень 50 копійок, надбавка за особливі умови служби за повний місяць ( 50%) - 87 гривень 50 копійок, надбавка за безперервну службу ( 50%) за повний місяць - 271 гривня 25 копійок, щомісячна премія 33,3 % - 270 гривень 98 копійок. Вказані суми зазначені з урахуванням повного місяця, оскільки позивач працював у січні 2006 року не повний місяць, а також з урахуванням тих видів виплат, які йому були встановлені та які він отримував при проходженні служби. Виходячи з розміру суми грошового забезпечення 1084 гривні 73 копійки, відповідачем відповідно до п. 106 Наказу МВС України № 501 від 30.06.2005 року нараховано одноразову грошову допомогу, яка виплачена позивачу при звільненні у розмірі 8677 гривень 84 копійки, оскільки вислуга позивача складає 16 повних календарних років.
Згідно довідки № 100 від 05.03.2008 року позивачу позивачу нараховано остаточну суму грошового забезпечення при звільненні зі служби у розмірі 1827 гривень 45 копійок який складається з наступних сум:
- посадового окладу;
- окладу за спеціальним званням;
- надбавка за вислугу років ( 30%);
- 100 % надбавка;
- надбавка за особливі умови (50%);
- надбавка за безперервну службу за січень 2006 року та за грудень 2005 року;
- щомісячні премії за грудень 2005 року та січень 2006 року;
- додаткова грошова винагорода ( наказ МВС № 269 від 23.04.2005 року).
Відповідно до п. 60 вищевказаних Методичних рекомендацій, преміювання осіб проводиться в межах фонду преміювання. Місячний фонд преміювання становить 33,3 % грошового забезпечення.
Відповідачем зазначено при остаточному розрахунку у січні 2006 року виплата надбавок та премій за грудень 2005 року. Вказані надбавки та премії за грудень 2005 року були встановлені позивачу у грудні 2005 року, але виплачувались у поточному місяці за повний місяць, і не входять до суми грошового забезпечення за січень 2006 року, що підтверджує правильність їх виклюсчення з грошового забезпечення позивача за січень 2006 року.
Також, судом взято до уваги, що відповідачем правильно виключено з суми грошового забезпечення для нарахування однарозової грошової допомоги при звільненні позивача винагороду у розмірі 145 гривень 16 копійок, оскільки відповідно до п. 3.5 Наказу МВС України № 269 від 23.04.2005 року, вона не входить до грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги при звільненні.
Суд, відмовляє в задоволені позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітку у розмірі 302 гривні 53 копійки, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2006 року по 01.08.2008 року у розмірі 34535 гривень 70 копійок та моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, виходячи з того, що на вказані правовідносини не розповсюджуються положення ст.ст. 116, 117, 233, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці», Постанови КМУ № 1427 від 20.12.1997 року.
Щодо пропуску строку звернення до суду позивачем ОСОБА_1, як річного так і спеціального 3-місячного строку, на який посилався представник відповідача відповідно до ст. 99 КАС України та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року, суд, вважає, що строк передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України позивачем не пропущений, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 07.02.2007 року, а остання виплата грошового забезпечення за січень 2006 року здійснена відповідачем 24.02.2006 року, що підтверджується реєстрами перерахувань коштів на особові рахунки та випискою з особової картки позивача ( а.с. 61, 184) і саме з цього часу позивач дізнався про порушення свого права. Суд, вважає, що спеціальний строк в три місяці не застосовується у даному випадку відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року, які передбачають, що цей строк застосовується у разі, якщо спеціальним законом не передбачено строку, тоді він встановлюється відповідно до норм ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення остаточного розрахунку при звільненні у вигляді одноразової грошової допомоги, заробітку за понаднормовий час, середньомісячного заробітку, а не з позовом про вирішення трудового спору щодо його незаконного звільнення або вирішення іншого трудового спору. У разі, якщо позивач не був субєктом публічної служби, то він не був би обмежений в строках звернення до суду, що передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП, але вказаний строк передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, який і може застосовуватися у данному випадку, але суд підстав для застосування цього річного строку не вбачає.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 87, ч. 3 ст. 94, речення 2 ст. 95 КАС України, стягує з відповідача на користь позивача частину витрат понесених ним у розмірі 106 гривень 88 копійок відповідно до частини позовних вимог, які відповідачем задоволені при розгляді справи і від яких позивач відмовився, оскільки вони відповідно до речення 2 ст. 95 КАС України підлягають відшкодуванню, оскільки при проведенні експертизи № 2356 від 25.10.2007 року позивачем сплачено 1878 гривень, а частина позову від якої позивач відмовився у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем складає 782 гривні 37 копійок ( за роботу понаднормовий час). В задоволенні іншій частини понесених позивачем судових витрат позивачу суд відмовляє, оскільки в іншій частині позовних вимог йому відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,87, 90, 94, ч. 2 ст. 99, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України в АРК про стягнення заборгованості грошового забезпечення за 2003 рік, 2006 рік, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення частини невиплаченої одноразової допомоги при звільненні, стягнення частини втраченого заробітку, відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 частину судових витрат понесених по оплаті витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 106 гривень 88 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Апеляційного Адміністративного Суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя \ підпис Козуб О.В.
Згідно з оригіналом
Суддя Козуб О.В.