Справа № 197/433/15-к
Номер провадження № 1-кп/197/74/15
13 серпня 2015 року . Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - заяви ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_7 , та його захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Широке кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області , громадянина України , проживав АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 , 185 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України, -
В провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває об'єднане кримінальне провадження, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040610000057 від 31.01.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 , 185 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України.
Ухвалою суду від 20 квітня 2015 року кримінальне провадження було об'єднане в одне провадження і призначено до судового розгляду, строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 24 червня 2015 року.
Ухвалою від 23 червня 2015 року продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою в Криворізькій УВП УДПтСУ в Дніпропетровській області № 3 терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме до 22 серпня 2015 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 03.08.2015 року звернувся до суду з клопотанням , розгляд якого було призначено на 06.08.2015 року за клопотанням захисника , та 06.08.2015 року конвоєм не було доставлено обвинуваченого , про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, так як обвинувачений уже тривалий час знаходиться під вартою , по справі допитані потерпілі , свідки , проведено слідчий експеримент по пред'явленню для впізнання шапки , тому не має ризиків що він зможе впливати на будького із них , також обвинувачений є сиротою , однак все своє життя прожив в смт. Широке , має соціальні зв'язки , так ОСОБА_9 житель смт. Широке не заперечує , що до проживання у його будинку ОСОБА_7 , він його приймає до себе , обіцяє надавати останньому харчування , до затримання він працював у останнього і проживав у нього також , що останній підтвердив суду у судовому засіданні . Вважає , що досить тривале його утримання під вартою є доволі не співмірним з наявними на сьогодні ризиками , що були наведені стороною обвинувачення під час обрання йому запобіжного заходу і повинні бути судом переглянуті. Стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків , а є тільки посилання на старі.
Прокурор заперечував проти заявленого клопотання та просив відмовити у його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Вислухавши сторони, суд приходить до наступного.
Так запобіжний захід ОСОБА_7 обирався в межах кримінального провадження за ч.2 ст. 121 КК України .
Відповідно до ст. 8 КПК України , кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що:
- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами ;
- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;
- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення ;
- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;
- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу. Оскільки будь - яких фактичних даних, які свідчать про те, що обвинувачений, не утримуючись під вартою буде ухилятися від явки до суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжить злочинну діяльність, державним обвинуваченням суду не надано, посилання здійснені тільки на попередні старі ризики та обставини , по справі допитані всі потерпілі , свідки та не досліджені матеріали кримінального провадження у повному обсязі, обвинувачений має постійне місце проживання, що підтвердив суду ОСОБА_9 , який йому таке гарантовано надає , як і харчування , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, але лише тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для подальшого утримання ОСОБА_7 під вартою, тому суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, як і підстави для подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Тому з огляду на практику Європейського суду, яка вимагає з плином певного часу необхідності посилатись на інші підстави, ніж ті, які послужили підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (справа «Єлоєв проти України» п. 60, справа «Харченко проти України» п.80), яких судом не встановлено, змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло тільки в нічний час.
При прийнятті рішення суд також приймає до уваги і лист секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 29.10.2013 р., в якому також зроблено посилання на п.4 ст. 5 Конвенції, де гарантується кожній особі, яку було позбавлено волі в результаті арешту, або затримання, право через деякий час подавати скаргу з вимогою перегляду законності позбавлення свободи, з акцентуванням уваги на практику Європейського суду (рішення у справах «Цигоній проти України» від 24.11.2011 р., «Третьяков проти України» від 29.09.2011 р.), яким зазначається, що національні суди не здійснювали належний перегляд законності тримання осіб під вартою, можливість застосування до них будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а в судових рішеннях були відсутні відповіді суду на аргументи заявників щодо незаконності тримання їх під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 181,183, 331 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою - змінити на запобіжний захід у виді домашнього арешту за його місцем проживання: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло за вказаною адресою з 20:00 години до 07:00 години ранку наступної доби терміном на 2 (два) місяці - до 13.10.2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
1) з'являтись за викликом до суду по розгляду даного кримінального провадження за адресою АДРЕСА_3 ;
2) не відлучатись із населеного пункту, а саме з смт. Широке без дозволу суду.
3) не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої;
4) докласти зусиль до пошуку роботи.
Відповідно ч.3 ст. 202 КПК України , звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду , та він зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання , якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт передати для виконання начальнику Широківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Начальнику Широківського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області негайно поставити на облік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області , громадянина України , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , та повідомити про це суд.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, де він проживає, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Крім того у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження в суді першої інстанції.
Суддя : ОСОБА_1 .