Номер справи: 1-11
Категорія справ: 68
4 лютого 2009 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Покидюка М.В.
при секретарі Каращук В.С.
з участю прокурора Лікунова Ю.О.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, відбуває покарання у Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, раніше судимого:
2 грудня 2002 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі, в місцях позбавлення волі з часу взяття під варту 1 грудня 2008 року відбув календарних 6 років 6 місяців 28 днів,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 392 КК України,-
Підсудний ОСОБА_2, будучи засудженим за особливо тяжкий злочин і відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі - Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, на секторі максимального рівня безпеки, в жовтні 2008 року, користуючись авторитетом серед злочинців країни, тероризував інших засуджених шляхом висловлення погроз застосування фізичного насильства до самих засуджених та їх родичів в разі їх відмови прийняти участь у вчиненні 24 жовтня 2008 року протиправних дій - відмови від прийняття їжі та спричинення засудженими собі різного роду тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_2 мав на меті добитися послаблення режиму утримання ув”язнених в колонії та звільнення її керівного складу із займаних посад шляхом висвітлення в засобах масової інформації спеціально запрошеними представниками правозахисних організацій про факти масового голодування та спричинення тілесних ушкоджень.
Підсудний ОСОБА_2 свою винуватість в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що він відбуває покарання в місцях позбавлення волі - Маневицькій виправній колонії № 42 Волинської області, на секторі максимального рівня безпеки, за вчинення особливо тяжкого злочину. Серед злочинного світу країни він має статус “смотрящого” і через це вплив на засуджених, які повинні виконувати його вказівки. З цією метою шляхом міжкамерного зв”язку, із застосуванням психологічного впливу на засуджених, він закликав їх до проведення масового голодування. Його психологічний вплив полягав в тому, що засуджені, які відмовляться виконати його волю, будуть мати проблеми з іншими засудженими, фізичним впливом у формі нанесення тілесних ушкоджень, такі ж проблеми будуть і з їх близькими родичами на волі. Його закликання про проведення масового голодування відносилося до всіх засуджених, які відбувають покарання на секторі максимального рівня безпеки.
Цей його намір про проведення голодовки і спричинення тілесних ушкоджень та час його проведення було передано на волю. На його проведення приїхали засоби масової інформації з метою задокументувати ці факти і висвітлити їх в пресі та телебаченню. Через втручання в ці події адміністрації установи та управління департаменту провести повномаштабну голодовку їм не вдалося. Визнає, що діяв протизаконно, щиро кається в цьому, просить суворо не карати. Доповнив, що явку з повиною написав з власної ініціативи, без будь чийого примусу після того як оцінив свідомо свої дії.
Покази підсудного ОСОБА_2. відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, а тому суд, у зв”язку з цим, вважає за доцільне, крім явки з повиною, не досліджувати інші докази по даній справі.
Дослідженою судом, явкою з повиною від 19 листопада 2008 року, яку підсудний написав власноручно, він визнав свою вину у проведенні дій, що дезорганізують роботу виправної установи. Зокрема те, що він в силу свого впливу на засуджених вимагав від них масової голодовки та спричинення собі тілесних ушкоджень. Метою цього було послаблення режиму утримання засуджених.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приймаючи до уваги визнання своєї винуватості самим засудженим, суд вважає, що підсудний ОСОБА_2. вчинив злочин, передбачений ст. 392 КК України, оскільки, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, він вчинив умисні дії, які тероризують у виправних установах засуджених, тобто дії, що дезорганізовують роботу виправних установ.
При призначенні покарання, суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.
Разом з тим, суд приймає до уваги дані про особу підсудного ОСОБА_2., а саме: негативну характеристику, знаходження на його утриманні малолітньої дитини, стан здоров”я - хворіє двома тяжкими хворобами, з приводу яких потребує постійного повноцінного лікування.
При відсутності обставин, що обтяжують покарання, до обставин справи, що пом'якшують його покарання суд відносить з”явлення із зізнанням, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного та запобігання вчиненню нових злочинів як самим підсудним так і іншими особами можливе лише шляхом обрання ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності.
У зв”язку з цим міру запобіжного заходу підсудному слід залишити попередню - тримання під вартою.
Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 392 КК України, призначивши покарання - 5 (п”ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково - 6 (шість) місяців невідбутого покарання за вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2002 року і остаточно визначити до відбуття ОСОБА_2 5 (п”ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з поміщенням його на даний строк до кримінально-виконавчої установи.
Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню - тримання під вартою.
Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою, тобто з 1 грудня 2008 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим протягом такого ж строку з моменту отримання копії цього вироку..
Суддя: