22 жовтня 2008 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого-судді Стратовича О.В.
при секретарі Дворак Г.П.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2.
відповідача ОСОБА_3.
представника відповідача ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і виселення відповідачки,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і виселення відповідачки.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав в ньому зазначених і просить його задовольнити. При цьому пояснив, що 22.02.2002 року ОСОБА_5 заповіла належне їй майно та квартиру , розташовану АДРЕСА_1 йому , як родичу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. За шість днів до смерті 22.11.2004 року вона подарувала вище вказану квартиру ОСОБА_3. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2007 року договір дарування спірної квартири було визнано недійсним . 03.03.2008 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру. 18.03.2008 року дане свідоцтво зареєстровано в Коростенському МБТІ і з цього часу він став власником спірної квартири. Відповідачка з листопада 2004 року користується квартирою незаконно і перешкоджає позивачу користуватися квартирою. Добровільно квартиру звільнити не хоче, хоча має інше житло, не дає ключей від вхідних дверей.
Представник позивача ОСОБА_2. позовні вимоги підтримала і просить суд їх задовольнити. Пояснивши, що відповідачка має житло, а спірну квартиру здала в аренду партії «Наша Україна».
Відповідачка ОСОБА_3. заперечує про задоволення позову і вважає його безпідставним при цьому пояснила, що відповідно до рішення апеляційного суду вона не зобов'язана виселитися з спірної квартири, а суд лише визнав договір дарування квартири недійсним. На даний час рішення апеляційного суду розглядаєтьсяв суді касаційної інстанції. Вважає, що спір може бути вирішений після розгляду справи у Верховному Суді України.
Представник відповідача ОСОБА_4. заперечує про задоволення позову і вважає його незаконним, підтримує доводи довірителя.
Судом встановлено, що 22.02.2002 року ОСОБА_5 заповідала належне їй майно ОСОБА_1., в тому числі і спірну квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_5 померла. За шість днів до смерті 22.11.2004 року вона подарувала ОСОБА_3. спірну квартиру.
01.03.2007 року рішенням апеляційного суду Житомирської області було визнано недійсним вказаний договір дарування. В решті рішення Олевського районного суду від 21.12.2006 року було залишено без змін, тобто позивачка залишалася проживати в спірній квартирі. На час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1. не набув права власності на вказану квартиру.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.03.2008 року Олевською даржавною нотаріальною конторою за реєстром № 460 ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1
Дане свідоцтво було зареєстровано в Коростенському МБТІ.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18129170 від 18.03.2008 року, реєстраційний № 8428345, ОСОБА_1. є власником приватизованої трьохкімнатної квартири, розташованої вАДРЕСА_1
Дані правовідносини врегульовані слідуючими нормативно-правовими актами:
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Із змісту ст. 317 ЦК України слідує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїи майном на власний розсуд.
Із змісту ч. 1 , 2 ст. 386 ЦК України слідує, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Крім того, ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
На підставі наведеного та встановленого суд приходить до висновку , що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Своє рішення суд мотивує слідуючими обставинами:
Так , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 4 ) та витяга про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 48) ОСОБА_1. є власником спірної квартири, що стверджується також і технічним паспортом на зазначену квартиру (а.с. 45) з якого слідує, що першим власником була ОСОБА_5, а наступним власником став ОСОБА_1. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Суд бере також до уваги лист Коростенського МБТІ від 14.08.2008 року № 1786 (а.с. 58) з якого слідує, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_1. є власником спірної квартири.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01.03.2007 року договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. визнано недійсним.
Суд не може взяти до уваги твердження ОСОБА_3., що відповідно до рішення апеляційного суду від 01.03.2007 року вона не підлягає виселенню з квартири, а лише визнано недійсним договір-дарування квартири і крім того, що ще справа знаходиться на рогляді в суді касаційної інстанції. Такі твердження суд спростовує тому, що розгляд справи в суді касаційної інстанції не зупиняє виконання рішення апеляційної інстанції. Крім того, коли справа розглядалася в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1. ще не набув права власності на спірну квартиру, тому суд і вирішив залишити без змін рішення суду першої інстанції стосовно виселення ОСОБА_3. (а.с. 6). При розгляді даного позову ОСОБА_1. має право заявити позов про виселення ОСОБА_3. та усунення перешкод у користуванні квартирою , як власник.
Суд вважає доведеним право власності ОСОБА_1. на спірну квартиру, тому він має право володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд.
Суд не може прийняти до уваги і висновки прокуратури Олевського району , які містяться в наглядовому провадженні № 54-08, заведеного за скаргою ОСОБА_3. на незаконні дії ОСОБА_1. при виготовленні документів про право власності на спірну квартиру та технічної документації на неї, з яких слідує , що ОСОБА_1. виготовив документи на квартиру незаконно під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, тому до розгляду справи в суді виселення чи вселення до спірної квартири не повинно проводитись . Таке ствердження у висновках прокуратури є незаконними і розцінюються , як перевищення компетенції прокуратури при здійсненні загального нагляду.
Керуючись вимогами ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1, 2 ст. 386, 391 ЦК України; ст. ст. 10, 15, 60, 81, 88, 212-215, 217 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та користування квартирою і виселення відповідачки - задовольнити.
Зобовязати відповідачку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, виселитися з квртири АДРЕСА_1
З метою забезпечення реального доступу до вказаної квартири ОСОБА_3. в розумний строк віддати ключі ОСОБА_1. від вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_1
Звільнити ОСОБА_1. від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 2 ст .4 Декрету КМУ «Про державне мито».
Стягнути з ОСОБА_3. державне мито в сумі 17 грн.
Стягнути з ОСОБА_3. витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду Олевським районним судом цивільної справи у сумі 7,50 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: