11 серпня 2015 року м. Київ 810/3054/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському
районі Київської області
до Державного підприємства "Триліський спиртовий завод"
про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та
доставку пільгових пенсій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському районі Київської області з позовом до Державного підприємства "Триліський спиртовий завод" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 13654,98 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків, відповідно до п.1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та виходячи з норм абз. 4 п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" повинно відшкодовувати 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" -"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За період травень - червень 2015 року відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 у розмірі 13654,98 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся до суду.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
У судове засідання призначене на 11.08.2015 уповноважені представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
11.08.2015 від позивача до суду надійшла заява про здійснення судового розгляду справи за відсутності його уповноваженого представника у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Державне підприємство "Триліський спиртовий завод", ідентифікаційний код 32728213, як юридична особа зареєстроване 19.08.2004.
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському районі Київської області.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, у відповідача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському районі Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за травень - червень 2015 року у розмірі 13654,98 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами щодо відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України № 1058-ІV.
Так, в силу положень абзацу тридцять шостого статті 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 2 визначено, зокрема, пунктами "б" -"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-ХІІ).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (Інструкція № 21-1), за нормами пункту 6.4 якої Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.7 Інструкції щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 64 України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.
Склад витрат Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському районі Київської області підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, зокрема:
- розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, які сформовані управлінням Пенсійного фонду України з травня 2015 року з визначенням щомісячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам: ОСОБА_1 у сумі 1374,21 грн., ОСОБА_2 у сумі 2873,02 грн., ОСОБА_3 у сумі 2580,26 грн.;
- доказами про вручення зазначеного розрахунку відповідачу, а саме супровідним листом від 08.05.2015 № 5037/02;
- розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, які сформовані управлінням Пенсійного фонду України з червня 2015 року з визначенням щомісячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам: ОСОБА_1 у сумі 1374,21 грн., ОСОБА_2 у сумі 2873,02 грн., ОСОБА_3 у сумі 2580,26 грн.;
- доказами про вручення зазначеного розрахунку відповідачу, а саме супровідним листом від червня 2015 № 6197/02;
Водночас, сума заборгованості за травень - червень 2015 року у розмірі 13654,98 грн. відповідачем в добровільному порядку сплачена не була та на час розгляду справи, а також прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 13654,98 грн. суду не надано.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за травень - червень 2015 року у розмірі 13654,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Триліський спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 32728213) на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Фастові та Фастівському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 13654 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 98 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.