ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" лютого 2011 р. Справа № 2a-468/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.,-
Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася до суду із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., мотивуючи тим, що під час перевірки було встановлено порушення ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: не забезпечено проходження передрейсового медичного огляду водія та технічного огляду транспортного засобу, надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без ліцензійної картки, за наслідками чого складено акт від 10.02.2010р., у відповідності до якого 26.02.2010 р. начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області прийнято постанову №092944 якою застосовано до відповідача фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. В наданий позивачем термін для добровільної сплати відповідач не сплатив суму фінансових санкцій. Крім того, позивачем подано клопотання про поновлення строків для звернення до адміністративного суду з наведеними підставами пропущення строку.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст183-2 КАС України про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Згідно із п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Судом 07.02.2011 року винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі та поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову, яку відповідачем отримано 14.02.2011 року.
22.02.2011 року відповідачем на адресу суду подано заперечення на позовну заяву, де зазначає, що він не здійснював надання послуг з перевезення пасажирів, а мав намір поїхати до магазину. Крім того, посилається на те, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом. В задоволенні позову просить відмовити.
Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України - без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі -прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2010 р. в м.Яремча працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 018359 перевірки дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В результаті перевірки виявлені такі порушення як не забезпечення ліцензіатом проходження передрейсового медичного огляду водія та технічного огляду транспортного засобу, надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без ліцензійної картки.
Згідно ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника є ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з довідки територіального управління головної держаної інспекції на автомобільному транспорті від 03.02.2011року, згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій приватний підприємець ОСОБА_1 оформив ліцензію АВ № 338796 на перевезення 23.05.2007 року. Ліцензійну картку АА № 078788 на транспортний засіб Мерседес державний номер НОМЕР_1 оформлено одночасно з ліцензією. Проте ліцензійна картка АА № 078788 є недійсною, в зв"язку з тим, що тимчасовий реєстраційний талон, на підставі якого вона видана, дійсний до 20.07.2007 року.
За змістом статей 238, 239 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно-господарським штрафом, а тому може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Згідно із частиною другою статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів -це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату, а відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Крім того, пункт 1 Порядку №1567 передбачає визначення процедури здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Частиною першою абзацом 4 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом четвертим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", може бути лише суб'єкт господарювання. Такий висновок суду підтверджується також Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, пунктами 20 -29 якого передбачено, що фінансова санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до фізичної особи -суб'єкта господарювання.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»під час здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі. Відповідно до п. 21,27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання. У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” під час здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також акту №018359 від 10.02.2010 р., 26.02.2010 року начальником територіального управління щодо ОСОБА_1 прийнято постанову № 092944 про застосування фінансових санкцій на суму 1700,00 грн. на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення, передбачені ст. 39 цього Закону.
Однак дана постанова оскаржувалась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Ухвалою суду від 20.04.2010 року позовну заяву залишено без розгляду. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Відповідачем, у передбачений законом термін, сума застосованих до нього фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. добровільно не сплачена, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно було прийнято постанову щодо застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.183-2, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, вул. Свободи, 204-А/6, м.Яремча, ін.№2473112839, в дохід Державного бюджету фінансові санкції на суму 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кафарський В.В.
Постанова складена 25.02.2011 року.