ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" лютого 2011 р. Справа № 2a-337/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1020,00 грн., -
28.01.2011 року Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1020,00 грн.
31.01.2011 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яка ним отримана 04.02.2011 року.
Відповідно до частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд виносить ухвалу про відкриття скороченого провадження, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходили.
Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог.
12.01.2010 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 163903 про порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” під час експлуатації громадянином ОСОБА_1 легкового автомобіля, облаштованого як таксі, у зв'язку з відсутністю у нього ліцензійної картки (а.с. 9).
ОСОБА_1, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, у встановлений час 26.01.2010 року для участі в розгляді справи не прибув (а.с. 10).
Постановою начальника Територіального управління Головавтоінспекції в Івано-Франківській області від 26 .01.2010 року № 092843 за порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” та відповідно до норм абзацу 4 частини 1 статті 60 цього Закону до ОСОБА_1 застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с. 11).
Постанова направлена відповідачу листом № 09-3-20/278 від 28.01.2010 року (а.с. 12).
05.10.2010 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 204754 про порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” під час експлуатації громадянином ОСОБА_1 легкового автомобіля, облаштованого як таксі, у зв'язку з відсутністю у нього ліцензійної картки (а.с. 13).
ОСОБА_1, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, у встановлений час 14.10.2010 року для участі в розгляді справи не прибув (а.с. 14).
Постановою начальника Територіального управління Головавтоінспекції в Івано-Франківській області від 14.10.2010 року № 107714 за порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” та відповідно до норм абзацу 4 частини 1 статті 60 цього Закону до ОСОБА_1 застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с. 15).
Постанова направлена відповідачу листом № 09-3-20/4113 від 15.10.2010 року, проте, повернулася на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 16).
Постанови в порядку передбаченому пунктом 32 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Постанова № 1567) до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після їх винесення чи до суду відповідачем не оскаржені (а.с. 18).
Відповідно до повідомлення територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 24.01.2011 року ОСОБА_1 оформив документи на отримання ліцензії на перевезення 02.12.2008 року. Згідно даних реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій, ліцензія серії АВ № 439889 визнана недійсною наказом Головавтоінспекції № 6 від 16.02.2009 року (а.с. 18).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі -Закону) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Згідно статті 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Вказаною статтею Закону передбачені документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, а саме, для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України, а для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у статті 60 Закону, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до п. 28 Постанови під час здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 6 Закону визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно пункту 3 Постанови № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі. Відповідно до п.п. 21, 27 Постанови № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявленні порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання. У відповідності до п. 28 Постанови № 1567 фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідачем у передбачений законом термін сума застосованих до нього фінансових санкцій в розмірі 1020,00 грн. добровільно не сплачена, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в частині 2 статті 124 Конституції України.
Крім того, змістовний аналіз норм Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08 вересня 2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно-господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в загальному розмірі 1020 гривень за постановами про застосування фінансових санкцій за № 092843 від 26.01.2010 року та № 107714 від 14.10.2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) в доход бюджету фінансові санкції за постановами про застосування фінансових санкцій за № 092843 від 26.01.2010 року та № 107714 від 14.10.2010 в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 21.02.2011 року о о 08 год. 00 хв.